![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Як забезпечити безпеку пацієнта?
• При наявності у пацієнтів з ГЕРХ болів в грудній клітці необхідно виключати захворювання серця, легень, хребта. • Пацієнтам з симптомами рефлюкса не рекомендується прийом препаратів, що знижують тонус стравоходу (АК, В2-агоністи, а-адренергічні антагоністи, теофілін, нітрати і деякі седативні засоби). • Пацієнтам з симптомами рефлюкса не рекомендується прийом препаратів, що можуть викликати медикаментозний езофагіт (НПЗП, препарати кальцію, заліза, багато антибіотиків). • Використання антагоністів Н2-рецепторів гістаміну не знижує показники рецидиву пептичних структур стравоходу. • Стандартні і навіть високі дози Н2-блокаторів гістаміну непридатні у якості підтримуючої терапії ГЕРХ. • Антациди у якості монотерапії не ефективні при лікування ГЕРХ.
Як забезпечити ефективність і безпеку лікування [24]? • Діагностику Н. руїогі-інфекції не проводять у пацієнтів з відсутністю симптомів захворювання. • Не рекомендують проведення подвійної терапії інгібітором протонової помпи і одним антибіотиком, тому що при використанні інгібітора протонового насосу у поєднанні з амоксациліном коефіцієнт ерадикації складає менше 50%. • Не рекомендують пролонгувати призначення антисекреторних препаратів вище терміну проведення курсу ерадикаційної терапії, або у випадку збереження симптомів, більше 7-14 днів після закінчення курсу антибактеріальної терапії. • Не рекомендують альтернативне використання амоксациліну замість тетрацикліну і потрійної терапії на основі вісмута, оскільки це призводить до суттєвого зниження коефіцієнта ерадикації Н. pylori. Профілактика ГЕРХ ще не розроблена.
4.4. ХРОНІЧНІ ЕНТЕРИТИ Визначення. Хронічні ентерити — хронічне поліетіологічне запальне захворювання тонкої кишки, яке характеризується порушенням її функції (перш за все травної, всмоктувальної), структурними змінами слизової оболонки, а при тривалому перебігу захворювання — атрофією [18]. Етіологія. Причини розвитку хронічних ентеритів: — перенесена дизентерія, стафілококова інфекція, сальмонельоз; — хронічний гастрит з секреторною недостатністю; — інфікування ієрсініями, хелікобактеріями, протеєм, синьогнійною паличкою, вірусами;
— аліментарний фактор (переїдання, вживання недоброякісних продуктів, порушення режиму харчування, зловживання спиртними напоями); — вплив деяких ліків (НПЗП, глюкокортикостероїди, цитостатики, імуно-депресанти, безконтрольний прийом антибіотиків); — протозойна та глистна інвазії (лямблії, аскариди, стронгілоїди, опістор-хії тощо); — вплив токсичних факторів (мишак, свинець, фосфор) або іонізуючого опромінення; — супутні захворювання (хронічний панкреатит, гепатит, цироз печінки, туберкульоз, злоякісні новоутворення, ХНН, дифузні захворювання сполучної тканини тощо). Основні патогенетичні ланки захворювання: 1. Пошкодження бар'єрного шару тонкої кишки призводить до зниження мембранних ферментів, які забезпечують етапи гідролізу харчових речовин, порушення функції транспортних каналів, через які всмоктуються продукти гідролізу, іони Н+, вода. 2. Порушення функції травних залоз, моторно-евакуаторної функції, зміни імунної системи, мікроциркуляції, генетичні фактори, зміни кишечної мікрофлори (пов'язані з розмноженням бактерій в тонкій кишці), моторики та травно-транспортної переробки їжі, що призводить до порушення всіх обмінів речовин (особливо білкового та жирового). 3. Функціональні порушення в інших органах травлення (в печінці та підшлунковій залозі порушується ферментативна активність, у кишечнику виникає дисбактеріоз), які вторинно підтримують кишечну дисфункцію.
Схематично патогенез хронічного ентериту наведено на рис. 4.4.
Інфекція Паразити Токсичні та Аліментарні фактори — Дисбактеріоз — Імунодефіцит — Алергія — Дисфункція гастроінтестинальної ендокринної системи — Ензимопатії
Зміни в тонкій кишці: — запалення — дистрофічні — атрофічні Порушення функції кишечника: — травної; — всмоктувальної; — моторної; — секретної
Екстраінтестинальні порушення
Рис. 4.4. Патогенез хронічного ентериту
Класифікація. Згідно з МКХ 10 перегляду виділяють такі рубрики хронічного ентериту: К 52.0 Радіаційний гастроентерит і коліт К 52 .1 Токсичний гастроентерит і коліт К 52.2. Алергічний, аліментарний гастроентерит і коліт К 52.8 Інші неінфекційні гастроентерити і коліти (еозинофільний гастроентерит і коліт)
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 201; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.166.75 (0.005 с.) |