Повідомлення учнів творчої групи про рідне місто.

1 учень. 20 серпня 1873 року через станцію Долинська новозбудованою залізничною віткою Знам’янка – Миколаїв пройшов перший потяг. Ця подія визначила дату народження нинішнього міста. Станцію названо іменем маловодянської землевласниці О.Ф. Долинської, яка надала притулок будівельникам залізниці.

2 учень. У селищі побудували церкву, залізничне училище (1891), відкрили земську школу (1901).

У 1901-1902 роках учнем телеграфіста на станції працював відомий український письменник-демократ Архип Тесленко, а в залізничному училищі в 1911-1914 роках – Антон Макаренко, відомий радянський педагог і письменник.

3 учень. Нині м. Долинська – великий залізничний вузол, південні залізничні ворота Кіровоградщини. У літньо-осінній період через нього проходять більше 40 пасажирських потягів, серед яких міжнародні Херсон-Санкт-Петербург, Сімферополь-Мінськ та ін.

У місті є чотири школи, працюють дитячі садки, Молодіжний центр дозвілля і відпочинку «Червона Калина», районний Будинок культури, районна Школа мистецтв, дві бібліотеки, музеї історії Долинського району та меморіально-педагогічний музей А.С. Макаренка, стадіон, Центральна районна лікарня. Будується Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окислених руд. За даними 2011 року в місті проживає 19319 чоловік.

4 учень. У місті народилися соціолог О. Бочковський; доктор наук економіст І. Ковтун; історики П. Стоян і В. Брехуненко; фахівець права М. Данількевич; доктор медицини і державний діяч О. Лук’яненко; заслужений лікар України, Герой Соціалістичної праці Н. Ленгауер; льотчик, Герой Радянського Союзу Т. Лядський; диригент, народний артист України Г. Вазін; поет П. Косенко, російська дитяча письменниця Л. Коростіна; живописці К. Заруба та В. Коптєв. З Долинською пов’язане ім’я майстра спорту міжнародного класу, спринтера І. Страха.

Сьогодні місто має герб і прапор.

Повідомлення учнів з проблеми «Історія моєї родини – історія мого краю».

Бойко Артем. Я пишаюся моїм прадідусем Задорожнім Хомою Степановичем. Він народився і прожив життя в селі Баштине Долинського району (з 1976 року – Петрівський район).

Виросли не одне покоління людей, що не знають війни, для нас вона – історія. Але і сьогодні немає в нашій країні сім’ї, яка б не зберігала пам’яті про війну, мужність і стійкість усього народу в грізній битві з фашизмом. Мій дідусь був на війні з 1943 року по 1946 рік. Його бойовий шлях розпочався з визволення Кіровоградської області і закінчився в Австрії в 57 армії 73 гвардійської стрілкової дивізії. Він має бойові нагороди.

Прадідусь відроджував наш район після війни. Спочатку довгий час працював в рідному селі трактористом, а пізніше – бригадиром тракторної бригади. За відданий труд в 1973 році він нагороджений орденом Трудового червоного прапора, а в 1976 – орденом Леніна. Мені є ким гордитися.

Майстренко Дмитро. Мій дідусь, Майстренко Григорій Іванович – майор міліції. Він присвятив службі у відділі карного розшуку Долинського РВ УМВС в області майже 20 років, пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника служби.

Коли дідусь пішов на заслужений відпочинок, мій тато продовжив його справу. У 2009 році він був нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» ІІ ступеня. Та не тільки нагороди є показником у службі – професіоналізм мого тата, вдячність від людей, повага від колег.

Дідусь і тато мене постійно навчають, що обираючи професію, треба її любити. Тож історію карного розшуку я думаю продовжу.

Робота в групах.

Учитель. Ви – майбутнє нашої держави, вам її будувати і творити в ній. Від вашої праці, ваших бажань, умінь і сердець залежить те, якою вона стане. Давайте трішечки помріємо...

- Якою би ви хотіли бачити нашу Долинщину? Оберіть найбільш бажані епітети, напишіть їх на крилах метеликів та прикріпіть на карту.

(Щаслива, квітуча, багата, могутня, велика, щедра, красива,...)