Сторони, що підписали цю Конвенцію,

усвідомлюючи той факт, що право на освіту є одним із прав людини і що вища освіта, яка служить ключовим фактором розширення і розвитку знань, являє собою винятково цінне культурне і наукове надбання як для кожної людини, так і для суспільства;

беручи до уваги, що вища освіта відіграє життєво важливу роль у зміцненні миру, взаєморозумінні, терпимості й у ство­ренні взаємної довіри між народами і країнами;

беручи до уваги, що велика розмаїтість систем освіти в європейському регіоні є відображенням його культурного, соціального, політичного, філософського, релігійного й еко­номічного розмаїття, що є винятковим надбанням, гідним всілякої поваги;

бажаючи надати всім людям цього регіону можливість повною мірою користуватися цим джерелом багатоманіття, шляхом полегшення доступу жителів й учнів навчальних за­кладів кожної держави до освітніх ресурсів інших держав і, і більш конкретно, за допомогою сприяння їхнім зусиллям по і продовженню своєї освіти або завершенню періоду навчання І у вищих навчальних закладах у інших державах;

вважаючи, що визнання навчальних курсів, посвідчень, дипломів і ступенів, отриманих у будь-якій іншій країні євро­пейського регіону, являє собою важливу міру, спрямовану на сприяння розширенню академічної мобільності між держа­вами;

надаючи великого значення принципу автономії навчаль­них закладів і усвідомлюючи необхідність утвердження і захи­сту цього принципу;

будучи переконані в тому, що справедливе визнання ¹ кваліфікацій є ключовим елементом права на освіту, так само / як і обов'язком суспільства;

беручи до уваги нижченаведені конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО, що стосуються академічного визнання в Європі:

• Європейську конвенцію про еквівалентність дипломів, що забезпечують доступ в університети (1953 p., ETS 15) і Протокол до неї (1964 p., ETS 49);

• Європейську конвенцію про еквівалентність періодів університетської освіти (1956р., ETS 21);

• Європейську конвенцію про академічне визнання університетських кваліфікацій (1959 p., ETS 32);

• Конвенцію про визнання навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчених ступенів у державах Європейського регіону (1979 p.);

• Європейську конвенцію про загальну рівнозначність термінів університетської освіти (1990 p., ETS 138);

беручи також до уваги Міжнародну конвенцію про визнан­ня навчальних курсів, дипломів про вищу освіту і вчених сту­пенів у арабських і європейських державах басейну Середзем­ного моря (1976 p.), прийняту в рамках ЮНЕСКО, що почасти стосується академічного визнання в Європі;

нагадуючи, що ця Конвенція повинна також розглядатися в контексті конвенцій і рекомендацій ЮНЕСКО, що стосуються інших регіонів світу, і що необхідно поліпшувати обмін інформацією між цими регіонами;

усвідомлюючи широкі зміни в галузі вищої освіти в євро­пейському регіоні з часу прийняття зазначених вище кон­венцій, які викликали значну диверсифікованість у межах національних систем вищої освіти і між ними, і необхідність приведення правових актів і практики у відповідність до цих процесів;

усвідомлюючи потребу в пошуку спільних рішень практич­них проблем визнання в європейському регіоні;

усвідомлюючи необхідність удосконалення нинішньої практики визнання і забезпечення того, щоб вона була більш ясною і краще адаптованою до сучасного стану вищої освіти в європейському регіоні;

будучи упевненими в позитивному значенні Конвенції, розробленої і прийнятої під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО і визначаючої рамки подальшого розвитку практики визнання в європейському регіоні;

усвідомлюючи важливість створення постійних механізмів для перетворення в життя принципів і положень цієї Кон­венції, погодилися з нижчеподаним:

Розділ І. ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття І

Вживані у цій Конвенції терміни мають такі значення:

"Доступ (до вищої освіти)" — право осіб, що володіють відповідною кваліфікацією, представляти свою кандидатуру і бути розглянутими на предмет прийому до вищого навчаль­ного закладу.

"Прийом (у навчальні заклади і на програми вищої освіти)" — дія або система, що дозволяють кандидатам з відповідною кваліфікацією, продовжувати освіту у визначеному навчаль­ному закладі і / або за визначеною програмою вищої освіти.

"Оцінка (вищих навчальних закладів і програм)" — визна­чення якості освіти в певному вищому навчальному закладі або за певною програмою вищої освіти.

"Оцінка (індивідуальних кваліфікацій)" — письмовий вис­новок або оцінка компетентним органом індивідуальних іно­земних кваліфікацій.

"Повноважний орган з питань визнання" — орган, офіційно уповноважений приймати рішення зобов'язуючого характеру з питань визнання іноземних кваліфікацій.

"Вища освіта" — усі види курсів навчання або груп курсів навчання, а також підготовки фахівців або дослідників на довузівському рівні, що визнаються відповідними органами держави як складові системи її вищої освіти.

"Вищий навчальний заклад" — установа, що надає вищу освіту і визнана повноважним органом країни складовою її системи вищої освіти.

"Програма вищої освіти" — курс навчання, визнаний по­вноважним органом складовою частиною її системи вищої освіти, і по завершенню якого студент одержує кваліфікацію вищої освіти.

"Період навчання" — будь-яка складова частина програми вищої освіти, що була оцінена і документована і котра, хоча і не являє собою програму навчання, забезпечує придбання знань певного рівня навичок.

"Кваліфікація ":

A. "Кваліфікація вищої освіти" — будь-який документ про присудження ступеня, диплом або інше посвідчення, видане повноважним органом, який затверджує успішне завершення програми вищої освіти.

B. "Кваліфікація, що дає доступ до вищої освіти" — будь-який видаваний повноважним органом диплом або інше посвідчення, що засвідчує успішне завершення програми навчання і дає його власникові право на розгляд його кандидатури з метою прийому до вищого навчального закладу (див. "визначення доступу").

"Визнання" — офіційне підтвердження повноважним орга­ном значимості іноземної освітньої кваліфікації з метою до­ступу її власника до освітньої і / або професійної діяльності.

"Вимоги":

A. "Загальні вимоги" — умови, що повинні бути виконані в усіх випадках для доступу до вищої освіти чи до її певного рівня, або для одержання кваліфікації вищої освіти визначеного рівня.

B. "Особливі вимоги" — умови, що повинні бути виконані на додаток до загальних вимог для забезпечення прийому на специфічну програму вищої освіти або для одержання специфічної кваліфікації вищої освіти у визначеній галузі знань.

Розділ II. КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

Стаття II. 1

1. У тому випадку, коли центральні органи будь-якої Сто­рони уповноважені приймати рішення з питань визнання, ця Сторона стає безпосередньо зв'язаною положеннями цієї Конвенції і вживає необхідних заходів по забезпеченню здійснення її вимог на своїй території.

У тому разі, коли компетенцією на прийняття рішень з пи­тань визнання володіють складові частини Сторони, ця Сто­рона в момент підписання або при передачі своєї ра­тифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання чи в будь-який момент надалі представляє одному з депозитаріїв коротку заяву про свій конституційний устрій. У цих випадках повноважні органи позначених у та­кий спосіб складових частин Сторін уживають необхідних за­ходів по забезпеченню виконання положень цієї Конвенції на їхній території.

2.У тому випадку, коли повноваженнями на прийняття рішень з питань визнання володіють окремі вищі навчальні заклади або інші органи, кожна Сторона відповідно до свого конституційного устрою або структури передає текст цієї Конвенції цим закладам і органам і робить усі можливі кроки з метою допомоги сприятливому розгляду і застосуванню ними положень Конференції.

3.Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються mutatis mutandis, до зобов'язань Сторін, що ними приймаються відповідно до подальших статей цієї Конвенції.

Стаття ІІ.2

У момент підписання або при передачі на збереження своєї ратифікаційної грамоти, документа про прийняття, схвалення чи приєднання або в будь-який момент в подаль­шому кожна держава, Найсвятіший Престол або Європейське співтовариство інформує одного з депозитаріїв цієї Конвенції про органи, що уповноважені приймати різні види рішень з питань визнання.

Стаття П.3

Ніщо в цій Конвенції не вважається заперечуючим будь-які більш сприятливі положення, що стосуються визнання кваліфікацій, виданих однією з Сторін, що містяться або вип­ливають з чинного або майбутнього договору, учасником яко­го може бути тепер або стати в майбутньому Сторона цієї Конвенції.