Залежне становище Латинської Америки.

Внаслідок війни за незалежність 1810-26 рр. в Латинській Америці її держави добились політичної самостійності. Стали на капіталістичний шлях розвитку капіталізму. В країнах латиноамериканського континенту в кінці 19 ст. відбувався повільно. Він затримувався системою Латифундизму. Основна маса сільського населення залишалась безземельними. Латиноамериканські країни в к. 19 ст. ступили ослабленими зростаючим іноземним втручанням і внутрішніми міжусобицями. В к. 19 на п. 20 ст. Латинська Америка стала ареною гострої боротьби імперіалістичних держав за ринки збуту. Джерела сировини за сфери впливу. Найбільш міцні позиції в Південній Америці мали англійські імперіалісти, яки спровокували Тихоокеанську війну 1879-84 рр., що призвело до зміни політичної карти всієї зони і перетворення багатьох країн на васальну Англії на її «торгові колонії». хоч Англія зберігала панівне становище у фінансовому світі країн Латинської Америки, її позиції все сильніше наступали США і Німеччина.

Сараєвське вбивство і липнева криза.

Уже друга балканська війна була війною, що виражала угрупування союзу великих держав. За Болгарією стояла Німеччина, Австро-Угорщина; Балканські держави: Сербію, Грецію, Чорногорію підтримували країни Антанти. Результати Бухареського миру були частково поразкою Австро-угорської-коаліції з цього моменту австрійський уряд за згодою німецького шукає приводу напасти на Сербію розгромити її. Тим самим забезпечити монопольне становище Австро-Угорщини на Балканах. Балканський півострів має бути ланкою, що в’яже Австро-Угорщину і Німеччину з провінціями Туреччини. Водночас Росія підтримувала Великосербські організації завданням яких було воз»єднання Боснії та Герецоговини з Сербією. Сербія ставала ареною боротьби між Австро-Угорщиною та Росією. На початку червня 1914 р. в Конопішті в замку австрійського престолонаслідника Франца Фердинанда відбулось побачення між Францом Фердинандом і німецьким імператором Вільгеймом ІІ. У тиші замку Конопішті відбулось ділове побачення двох високопоставлених осіб, які передусім винні в розв»язанні війни 1914 р. 27 червня в Сараєво із своїм військом прибув Франц Фердинанд. 28 червня день Сербської національної жалоби який щорічно відзначав народ у зв»язку з іноземним завоювань втратою національної незалежності. В такій обстановці відбувся терористичний акт вбивство Франці Фердинанда в Сараєві. Замах зробили юнаки Принцип і Гаврилович, члени сербської націоналістичної організації. Оскільки до війни готувались давно то сараєвське вбивство використали як привід до початку Світової війни. Як тільки була одержана звістка про сараєвське вбивство Вільгем зраділо вигукнув: «Тепер або ніколи». Так лаконічно оцінював становище німецький кайзер і вимагав щоб австрійський уряд використав сараєвське вбивство як привід до оголошення війни. Підбурювана Німеччиною, Австро-Угорщиною 23 липня поставила Сербії ультиматум і вимагала його прийняття протягом 48 годин. Сербія прийняла майже всі вимоги ультиматуму а питання про розслідування у справі по вбивству Франца Фердинанда пропонувала передати на обговорення міжнародного трибуналу в Гаазі. Обіцяючись скоритись його рішенню. Але Австро-Угорщина 28 липня на вимогу Німеччини оголосила Сербії віну. 1серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а через два дні Франції. Німеччина порушила бельгійський нейтралітет і вдерлася в Бельгію. Англія вимагала виведення німецьких військ з Бельгії. Німеччина залишила вимогу Англії без відповіді і продовжувала порушення бельгійського нейтралітету стало приводом для Англії щоб оголосити 4 серпня війну Німеччині. Через тиждень з моменту оголошення війни Австро-Угорщини і Сербії у війну було втягнуто майже всі європейські великі держави.

Військові дії та дипломатична боротьба у 1914-16 рр.

Перша світова війна виникала в результаті кризи капіталістичної системи. Це була загарбницька несправедлива війна між двома великими імперіалістичними угрупуваннями. Айстро-німецьким блоком та Антантою. Німеччина прагнула розгромити Англію, позбавити її морської могутності; розбити Францію захопити її прикордонні райони Лонгві і Бріє; утвердитись в багатих аравійських провінціях Туреччини; послабити Росію, відібрати від неї Польські губернії Україну і Прибалтику. Туреччина підтримувана Німеччиною претендувала на територію Російського Закавказзя. Австро-Угорщина розраховувала захопити Сербію і Чорногорію і встановити свою гегемонію на Балканах відібрати в Росії частину польських губерній Поділля і Волинь. Англія прагнула зберегти своє морську і колоніальну могутність; розбити Німеччину як конкурента на трудовому ринку. Англія розраховувала на відторгнення від Туреччини багатих на нафту Месопотамії й Палестини, які хотіла захопити і Німеччина. Франці хотіла повернути Ельзас і Лотарингію які відібрала в неї Німеччина в 1871 р. і захопити Саарський басейн. Росія вступила у війну з Німеччиною і Австро-Угорщиною добиваючись вільного виходу Чорноморського флоту через Босфор і Дарданели у Середземне море і приєднання Галичини і нижньої течії Німан. Італія була на боці Антанти і воювала за проникнення на балканський півострів. США вступила у війну в квітні 1917 р. лише Сербія яка стала Австро-німецькою агресією дала вела справедливу визвольну війну. Росія 1 квітня 1914 р. уклала таємну угоду з Румунією гарантувавши їй територіальну недоторканість і визнавши за Румунією право приєднання населені румунами області Австро-Угорщини. 17 серпня 1916 р. країни Антанти уклали договір з Румунією визнавши за нею право захоплення Банату, Буковини, Трансильванії. 27 серпня Румунія самостійно почала війну і спочатку досягла там деяких успіхів, але Австро-німецькі війська розгромили румунську армію і окупували майже всю Румунію. Здобувши джерело нафти і продовольства.

Країни німецького блоку 1914-17 рр.

Хоч у промисловому відношенні Австро-Угорщина відставала від Німеччини проте під час війни Австро-Угорщина перейшла на систему воєнно-державного монополістичного капіталізму. Конституційні гарантії були скасовані парламент протягом перших двох років не скликався. На час війни було здійснено понад 500 судових процесів, по звинуваченню в «русофільстві». Внаслідок вступу Італії у світову війну італійська промисловість була переведена на задоволення воєнних потреб. Зросла металургія машинобудівна, хімічна і автомобільна промисловість. Хоч війна і привела до повної фінансової залежності від Англії,Франції, США вона зосередила величезні багатства в руках власників старих концернів. До імперіалістичної війни Німеччина готувалась задовго крім переозброєння армії будівництва шосейних доріг і будівництв Німеччина створила великі запаси стратегічної сировини. Уже в 1916 р. вплив війни на економічне життя країни став катастрофічним. Настало виснаження людських, сировинних, матеріальних і продовольчих ресурсів. Війна принесла німецькому народу мільйони вбитих та калік. З кожним воєнним роком скорочувалось видобування вугілля, виплавлення чавуну і сталі, знизилась урожайність через нестачу машин і хімічних добрив.

Країни згоди 1914-1917 рр.

З перших днів світової війни різко змінилося економічне становище Австрії. Світовий банкір Англія що кредитувала до війни чимало країн світу. За роки війни сама перетворилась на боржника США, які надали Англії позику на суму 5,5 млрд. доларів. У Англії було поширено посівні площі, поліпшено удобрення ґрунту. Для посилення свого панування монополії 1916 р. утворили ф федерацію британської промисловості, яка до кінця війни об»єднала 19 тис. різних промислових і фінансових фірм. Уже в перші місяці війни німецькі війська вдерлись у межі Франції і протягом 4 років десять північно-східних департаментів країни були окуповані противником. Франція втратила 75% видобутку кам»яного вугілля і коксу, 84% виплавки чавуну і 63% сталі. Втрата найбільш розвинутих економічних р-й. Франції спонукала уряд до термінової організації для будівництва промислових підприємств у південно-західних департаментах. Було мобілізовано 60% чоловічого населення.

Хід війни 1917-18 рр.

У відповідь на розпочату Німеччиною в лютому 1917 р. необмежену підводну війну США розірвали з Німеччиною дипломатичні відносини. США 6 квітня 1917 р. оголосили війну Німеччині підводні човни Німеччини завдали значної втрати флоту США, але американські війська, військові спорядження, боєприпаси почали потоком іти на західний фронт, що зміцнило сили Антанти. Війська Антанти 16 квітня 1917 р. почали наступ на західному фронті але новий головокомандуючий французькою армією генерал Нівель який у грудні 1916 р. замінив на цій посаді Жоффра не змінив напряму удару. В результаті атаки англо-французьких військ, що відбулися одна за одною 16-19 квітня виявилися невдалими. План Нівеля зазнав провал. Розпочате 1 липня 1917 р. російський наступ на Львівському напрямі розвивався успішно, але незабаром німецька армія, що дістала підкріплення 11 дивізій перекинутих із західного фронту перейшла в контрнаступ і відкинула російські війська. Англо-французькі війська 31 липня почали наступ в райони Іпра, але перервати німецький фронт їм невдалось на італійському фронті айстро-угорські війська з допомогою перекинутих сюди 7 німецьких дивізій у наступі, який розпочався в жовтні 1917 р. завдали нищівного удару італійській армії закінчились поразкою розпочатої в травня 1917 р. наступальні операції військ Антанти і на Балканському Фронті. На весні 1918 р. німецький імперіаліст добився найбільших успіхів. Після укладення Брестського миру Східний фронт було ліквідовано. Німецькі імперіалісти намагались не тільки окупувати Білорусію, Україну, Південь радянської Росії а й одночасно одним ударом розправитись з Антантою і переможно закінчити війну. Але Німеччина прорахувала. Забезпечивши західний фронт десятками тисяч гарматів, пулеметів. Німецька армія на весні 1918 р. зуміла добитися деяких тактичних успіхів. Німці далеко просунулись у напрямі Парижа. Ціною великих втрат союзникам вдалося стримати наступ німців, що проникли в р-й. річки Марни. Де вони були у вересні 1914 р. Але на більше німецької армії не вистачило. Вичерпалися резерви. Тим часом в державах Антанти війська безперервно поповнювалися. У жовтні настав крах Габсбурзької монархії, клаптикова Австро-Угорська імперія розпалась. 3 листопада 1916 р. підписано капітуляцію Італії. На середину вересня вже було очевидно, що Німеччина програла війну. Німеччина програла війну тому, що німецький імперіалізм не витримав випробувань цієї війни тому, що економічні і людські ресурси Німеччини не вистояли в змаганні з економікою держав Антанти. Світова імперіалістична війна 1914-18 рр. була найбільш кровопролитною і найжорстокішою з усіх воєн які знав світ до 1914 р. Загальна чисельність армій 70 млн. чоловік. Всі досягнення техніки, хімії були спрямовані на знищення людей.

Німецька зовнішня політика.

Наступ епохи імперіалізму супроводжувався зміною співвідношення сил великих держав на світовій арені, що відобразилось в боротьбі за переділ уже розділеного світу. Ініціатор цієї боротьби уже в останій роки 19-20 ст. виступив німецький імперіалізм. Німеччина яка залишалась до 19 ст. була сухопутною державою. На межі 19-20 ст. приймає рішення про будівництво великого військово-морського флоту. За законом 1900 р. німецький флот мав складатися з 32 лінійних кораблів, 11 важких і 34 легких крейсерів, і 100 міноносців. У жовтні1898 р. відбулась поїздка Кайзера Вільгельма ІІ. На схід його супроводжували Сіменс і інші представники німецької фінансової олігархії. Ця поїздка стала демонстрацією дальшого поглиблення економічної експансії німецьких монополій і банків. Другим найважливішим напрямом агресивної зовнішньої політики німецького імперіалізму була участь Німеччини в поділлі Китаю. Разом з іншими імперіалістичними державами. Насамперед з США Німеччина виступила ініціатором відправлення до Китаю експедиційного корпусу європейських держав і США для придушення народного повстання. Проводжаючи німецький експедиційний корпус в Китай 27 липня 1900 р. Вільгельм ІІ закликав солдатів не брати полонених а безжально знищувати китайців.