Загальні принципи ремонту ВМ

 

Головною метою ремонту будь-якого апарата є повернення його користувачеві в робочому стані, по можливості без погіршення його характеристик, бажано з гарантією його досить тривалої подальшої працездатності. Досягти цієї мети можна, тільки відповівши на наступні питання:

• Чи була однозначно встановлена причина виникнення несправності?

• Ця причина усунута кваліфікованою заміною елементів (бажано на відповідній схемі)?

• Чи проведений аналіз за принциповою схемою на предмет: чи могла ця несправність спричинити інші?

Щоб робота з ремонту мала позитивний результат, треба дотримуватися наступного порядку роботи:

1. Переконається в несправності ВМ. До початку робіт необхідно, у першу чергу, переконатися, що саме ВМ

має дефект, а не відеоплата в комп'ютері. Це легко зробити, підключивши ВМ до завідомо працюючого ПК.

2. Розкриття ВМ і оцінка його стану допомагають з'ясувати приблизний термін служби ВМ, правильність умов експлуатації. У випадку сильного внутрішнього забруднення необхідно провести чищення від пилу всіх плат і частин конструкції, тому що пил створює тепло ізолюючий прошарок і порушує нормальний тепловий режим роботи деталей. Крім того, в забруднених місцях, де є висока напруга, створюються умови для електричного пробою. При огляді особливу увага треба звернути на силові й високовольтні елементи, до яких ставляться: ТДКС, трансформатор блоку живлення, діоди, потужні транзистори, електролітичні конденсатори й конденсатори у вузлі строчної розгортки. Огляд зворотної сторони плати дозволяє оцінити якість пайки, при цьому також можливо швидке виявлення дефекту. У першу чергу, варто звернути увага на пайку в точках підключення масивних деталей, таких як трансформатори, транзистори на радіаторах, діоди. Характерною ознакою дефекту пайки є поява тріщин або сірого ободка навколо виводу,

добре помітного на тлі блискучого припою. Такі місця підлягають обов'язковій пропайці, у процесі якої може виявитися дефект від поганого залужування виводів деталі, що проявляється в стіканні припою з виводу.

3. Забезпечення включення БП ВМ. Привести ВМ у такий стан, щоб його можна було включити, а при необхідності й відремонтувати внутрішній блок живлення. При цьому треба перевірити, немає чи короткого замикання на виходах джерела й виключити перешкоди в його роботі. На цьому етапі корисно зробити контрольний вимір вихідних напруг блоку живлення, у першу чергу, напруги розжарення ЕПТ, щоб не ушкодити її.

 

4. Визначення несправного вузла. Коли ВМ включається, але є порушення в його роботі, з'являється можливість провести первинну діагностику. Метою даного етапу є визначення вузлів ВМ, у яких можливі несправності, за умови, що блок живлення перевірений і в цілому працює. Тоді залишаються неперевіреними наступні вузли:

• Вузол строчної розгортки.

• Кадрова розгортка.

• Вузли обробки відеосигналів.

• Схеми керування режимами.

• Схеми захисту.

На цьому етапі треба спробувати одержати растр на екрані ВМ. Можливо, в момент включення не буде світіння екрана через відсутність сигналу від комп'ютера або змін у настроюваннях. Якщо не вдається одержати світіння екрана, тоді перевіряються напруги на виводах ЕПТ і наявність високої напруги. Далі по зовнішніх ознаках, а при необхідності за результатами контрольних вимірів роблять висновок про несправний вузол.

5. Діагностика несправних вузлів. На даному етапі виникає необхідність у принципових схемах і інформації по окремим компонентам. Їхня наявність дає можливість швидко простежити проходження сигналів і представити їхні орієнтовні рівні на виводах мікросхем і транзисторів. Одночасно з описаними діями корисно ще раз уважно оглянути монтаж у районі підозрілого вузла для виявлення можливих дефектів, пропущених при огляді раніше.

6. Заміна дефектних деталей. Робити заміну деталей бажано на відповідній схемі, однак, не завжди це представляється можливим. У цьому випадку необхідно, користуючись довідковою літературою, коректно підібрати аналоги. Після заміни дефектних деталей варто повторити пункт 5, щоб переконатися в працездатності вузла, що піддавався ремонту, а також у відсутності інших несправностей.

7. Аналіз можливих причин несправностей. Здійснюється після завершення основних ремонтних робіт на підставі всієї інформації, отриманої під час роботи. Ціль аналізу - виявити основну причину відмови й зробити вивід про можливі відмови ВМ при подальшому його використанні.

8. Остаточна діагностика, настроювання й тестування здійснюється в комплексі з комп'ютером.

З моменту включення ВМ контролюють нагрів радіатора транзистора вихідного каскаду строкової розгортки- він не повинен бути надмірним при перших 15 хв. У такий же спосіб стежать за ключовим транзистором блоку живлення й інших деталей, що гріються. Сталий режим наступає лише через годину після включення. У цей час контролюють вихідні напруги блоку живлення, величину імпульсної напруги на колекторі транзистора вихідного каскаду строкової розгортки осцилографом (вона не повинне перевищувати 1500 В), високу напруга на ЕПТ - високовольтним щупом (24 - 25 кВ). Слід зазначити, що кожне відхилення від нормальних значень вимірюваних величин повинно бути проаналізоване на предмет можливої несправності. Після закінчення 1 години роботи ВМ можна приступати до настроюванням. На комп'ютері вибирають сервісну програму, що, як правило, поставляється з відеокартою. Ця програма дозволяє перемикати режими роботи ВМ. Вибирають базовий режим і перевіряють яскравість світіння екрана і якість фокусування. Далі вибирають графічний режим і виводять на екран колірну таблицю. Установлюють регулятор яскравості на передньої панелі ВМ у середнє положення й ще раз контролюють світіння екрана - всі кольору таблиці повинні бути нормально помітні, якщо ні, то підстроюють прискорювальну напругу регулятором на ТДКС до одержання потрібного результату. Одночасно стежать за якістю фокусування й при необхідності коректують його іншою ручкою настроювання на ТДКС. Якість фокусування оцінюється по помітності окремих ліній рядків. По завершенні настроювання фокусування і яскравості роблять регулювання кінцевих відеопідсилювачів, контролюючи правильність передачі кольору по колірній таблиці. Регулювання повинно забезпечити баланс білого кольору у всіх градаціях яскравості, що досягається регулюванням підстроєчних резисторів на платі кінцевих відеопідсилювачів. За настроювання кожного променя відповідають два резистори (вони звичайно підписані BIAS і GAIN). При мінімальній яскравості варто налаштовувати резистор BIAS, при максимальній - GAIN.

9. Перевірка коректного перемикання режимів ВМ, для чого з комп'ютера вибирають послідовно режими й у кожному контролюють розміри растра, його положення на екрані, геометрію й синхронізацію частоти рядків.

10. Корекція геометричних перекручувань растра типу "подушка", для чого використовується підстроєчний резистор з позначенням "PIN". Це регулювання роблять для установки вертикалі растра по його бічних краях, воно є досить суб'єктивної й залежить від кривизни поверхні екрана й кута огляду. Не треба при цьому домагатися точного настроювання у всіх режимах роботи ВМ, так як часто це не передбачено конструкцією. Треба відзначити, що у випадку

неможливості якого-небудь регулювання, можлива несправність вузла керування або виконавчих елементів в інших вузлах. У такому випадку необхідно зробити їхній ремонт і повторити настроювання ВМ.

11. Тепловий прогін. Як остаточна перевірка ВМ після ремонту рекомендується провести "тепловий прогін", для чого повністю підготовлений до роботи із закріпленою задньою кришкою й установлений на підставку ВМ включається разом з комп'ютером на досить тривалий час (не менш 2-х годин). Протягом цього часу температура всіх компонентів досягає сталого значення, тобто моделюються реальні умови роботи ВМ.