Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів. Суть, види і функції податків.

Податкова система

Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів. Суть, види і функції податків.

Першими джерелами по­датків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І са­мі податки були «прямими», справ­лялися безпосередньо з грома­дян, що одержують прибуток від майна. Отже, основні принципи оподатку­вання (зі своїми мінусами й плюса­ми) сформувалися ще за стародав­ніх часів.

З розвитком поділу праці і розвит­ком міст податкова система істотно «збагатилася».

На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові по­датки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У тор­гівлі поширилися митні збори й не­прямі податки. Причому до по­даткової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до безглуз­дих: від штрафу за перевищення бу­динком установлених розмірів (зна­менитий «податок на повітря») — до так званого «подимного податку». Одним з тих, хто спробу­вав створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотланд­ський економіст і вчений Адам Сміт. Праця «Дослідження про природу і причину багат­ства народів», нарешті, визначила основні прин­ципи оподаткування, які актуальні й дотепер.

Отже, у XVIII ст. Європа вже мог­ла пишатися раціональною системою справ­ляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й про­зорою — зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й ви­возилися. Іноді податком обкла­далося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не бу­ло, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі. З прямих податків ос­новна маса припадала на подушне й прибутко­вий (від них звільнялися дворянство й духівницт­во). Буржуазія й селян­ство віддавали державі у вигляді прямих подат­ків 10—15% усіх своїх доходів.

Наступний етап у розвитку подат­ків припав у Європі на XIX ст. і був пов'язаний з піднесенням вироб­ництва й економіки. Держава зміни­ла пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот — пере­хід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для гро­мадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал — в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними па­перами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

На наступному етапі ХХ ст.. світової історії оподаткування ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові подат­ки, збирання яких має на меті ви­робництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страху­вання, державне медичне обслуго­вування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в певному розмірі, у чітко визначені строки і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податкам характерні такі риси:

а) примусовість і обов'язковість,; б) безоплатність, за відсутності зустрічних зобов'язань із боку держави; в) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави; г) нецільовий характер; ґ) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; д) безповоротність,; е) регулярність стягнення.

Функції податків:

а) фіскальна - наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства;

б) регулююча — як через регулювання галузей суспільного виробництва, так і через регулювання споживання;

в) контрольна - шляхом регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна та дотримання фінансової дисципліни;

г)розподільча - є продовженням фіскальної: наповнення доходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій та завдань держави та органів місцевого самоврядування;

ґ) стимулююча — шляхом запровадження окремим платникам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.

Види:

а) податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

б) збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право на припаркування автотранспорту, використання місцевої символіки тощо;

в) мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), судами — за подання возову тощо.

 

Податок на прибуток: платники та об'єкт оподаткування, пільги в оподаткуванні, механізм нарахування і сплати.

Податок на прибуток - загальнодержавний податок в Україні, є важливим елементом системи прямих податків, яке дозволяє регулювати доходи суб’єктів господарювання та формувати надходження до бюджету.

Платниками податку є: резиденти – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадсь-кі та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; нерезиденти – фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається за даними податкового обліку шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань.

Пільги в оподаткуванні: організації інвалідів, звільняється від оподаткування прибуток отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду "Укриття".

Податок на прибуток нараховується за ставкою 18% вiд прибутку, що пiдлягає оподаткуванню. Податок сплачується до бюджету не пiзнiше 20 числа мiсяця, наступного за звiтним кварталом.
Платники податку не пiзнiше 25 числа мiсяця, що настає за звiтним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацiю про прибуток за звiтний квартал, розраховану наростаючим пiдсумком з початку звiтного фiнансового року.

 

Особливості оподаткування юридичних осіб єдиним податком.

Суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. Знову ж таки ніяких обмежень по кількості працівників не встановлено.

Основна вимога, яка повинна бути дотримана вищезазначеними суб’єктами – це не перевищення платниками обсягу доходу понад 20 000 000 грн. протягом календарного року.

Земельний податок та орендна плата: поняття та податкові елементи.

Землекористувачі.

Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є:

земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 272.1 цієї статті.

Податкова система

Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів. Суть, види і функції податків.

Першими джерелами по­датків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І са­мі податки були «прямими», справ­лялися безпосередньо з грома­дян, що одержують прибуток від майна. Отже, основні принципи оподатку­вання (зі своїми мінусами й плюса­ми) сформувалися ще за стародав­ніх часів.

З розвитком поділу праці і розвит­ком міст податкова система істотно «збагатилася».

На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові по­датки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У тор­гівлі поширилися митні збори й не­прямі податки. Причому до по­даткової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до безглуз­дих: від штрафу за перевищення бу­динком установлених розмірів (зна­менитий «податок на повітря») — до так званого «подимного податку». Одним з тих, хто спробу­вав створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотланд­ський економіст і вчений Адам Сміт. Праця «Дослідження про природу і причину багат­ства народів», нарешті, визначила основні прин­ципи оподаткування, які актуальні й дотепер.

Отже, у XVIII ст. Європа вже мог­ла пишатися раціональною системою справ­ляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й про­зорою — зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й ви­возилися. Іноді податком обкла­далося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не бу­ло, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі. З прямих податків ос­новна маса припадала на подушне й прибутко­вий (від них звільнялися дворянство й духівницт­во). Буржуазія й селян­ство віддавали державі у вигляді прямих подат­ків 10—15% усіх своїх доходів.

Наступний етап у розвитку подат­ків припав у Європі на XIX ст. і був пов'язаний з піднесенням вироб­ництва й економіки. Держава зміни­ла пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот — пере­хід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для гро­мадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал — в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними па­перами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

На наступному етапі ХХ ст.. світової історії оподаткування ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові подат­ки, збирання яких має на меті ви­робництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страху­вання, державне медичне обслуго­вування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки. Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в певному розмірі, у чітко визначені строки і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податкам характерні такі риси:

а) примусовість і обов'язковість,; б) безоплатність, за відсутності зустрічних зобов'язань із боку держави; в) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави; г) нецільовий характер; ґ) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; д) безповоротність,; е) регулярність стягнення.

Функції податків:

а) фіскальна - наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства;

б) регулююча — як через регулювання галузей суспільного виробництва, так і через регулювання споживання;

в) контрольна - шляхом регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна та дотримання фінансової дисципліни;

г)розподільча - є продовженням фіскальної: наповнення доходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій та завдань держави та органів місцевого самоврядування;

ґ) стимулююча — шляхом запровадження окремим платникам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.

Види:

а) податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

б) збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право на припаркування автотранспорту, використання місцевої символіки тощо;

в) мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), судами — за подання возову тощо.