Операції в рамках промислового співробітництва

 

Це особливі види зустрічних поставок, до яких можна віднести:

• співробітництво на компенсаційній основі, яке включає прості та складні компенсаційні операції;

• виробниче кооперування, яке виступає у трьох основних формах – підрядного кооперування, договірної спеціалізації або розподілу виробничих програм та спільного виробництва;

• франчайзинг товарів та послуг

Прості угоди про співробітництво на компенсаційній основі передбачають поставку експортером на умовах кредиту комплектного обладнання, ліцензій на використання винаходів та ноу-хау, а також надання ним інжинірингових послуг та подальше (після встановлення та пуску обладнання в експлуатацію) погашення імпортером вартості обладнання, ліцензій, інжинірингових послуг та вартості кредиту зустрічними поставками продукції, виробленої на цьому обладнанні.

Метою простих компенсаційних угод може бути:

• створення нових виробництв, нової продукції; наприклад, спорудження компенсаційних об’єктів для видобутку та переробки корисних копалин у тих країнах, де є корисні копалини, але немає досвіду, фахівців, підприємств, обладнання, технології тощо з їх переробки;

• реконструкція, модернізація, насичення сучасним обладнанням та технологією енергоємних галузей промисловості (целюлозно-паперової, металургійної, нафто­хімічної, виробництва мінеральних добрив, конверсійного виробництва тощо).

Недоліком цієї угоди для первісного експортера (постачальника обладнання, виконавця) є вилучення коштів з обігу на тривалий термін – строк здійснення проекту (3, іноді 5 років). Але найбільш складним у компенсаційній угоді є визначення та фіксація цін на продукцію, яка буде поставлятись у майбутньому в рахунок погашення кредиту, тобто компенсуючу продукцію.

Складні компенсаційні угоди, або глобальні чи генеральні угоди – це особливий вид довгострокових (5 – 10 років) великомасштабних (100 млн. дол. США і більше) компенсаційних операцій.

У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка в міру реалізації продукції компенсує експортеру вартість обладнання та кредиту.

Таким чином, складна компенсаційна угода носить рамочний, тристоронній характер, і тому іноді така угода називається тристоронньою компенсаційною угодою. Їх виконання супроводжують три контракти.

Складність цієї компенсаційної угоди полягає у виборі партнерів цієї угоди та у їх взаємодії. Особлива увага має приділятися вибору третьої сторони, яка реалізує компенсуючу продукцію. Зазвичай при підготовці та реалізації складної компенсаційної угоди слід використовувати механізм міжнародних торгів (тендерів).

В основу класифікації коопераційних угод доцільно покласти критерії, що найбільш повно відображають характерні риси тієї або іншої категорії таких угод. Теорія й практика коопераційної діяльності на будь-якому рівні розрізняють об’єкт співробітництва, або ту галузь діяльності, у якій воно здійснюється, метод співробітництва, тобто організаційні форми й засоби, а також нормативний апарат, за допомогою яких досягається виконання учасниками кооперації спільно поставлених цілей. Таким чином, як певна система відносин, кооперація повинна класифікуватися на основі обліку двох головних визначників – галузі і методу (або форми) співробітництва.

Основні методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв’язків:

1. Здійснення спільних програм;

2. Договірна спеціалізація;

3. Створення виробничих спільних підприємств (СП).

У рамках першого методу МКП проявляється у двох основних формах: підрядному кооперуванні й спільному виробництві.

Підрядне кооперування – найбільш старий вид виробничих зв’язків у промисловості. Сутність підрядної діяльності полягає в тому, що одна зі сторін угоди (замовник) доручає іншої (виконавцеві) виконання певної роботи відповідно до заздалегідь обумовлених вимог до її виконання щодо строків, обсягів, якості виконання й ін. Підрядне виробниче кооперування має два головні різновиди: «класичний» підряд по виготовленню продукції й підряд по проектуванню й випуску нового продукту.

Другий метод виробничого кооперування укладається в розмежуванні виробничих програм учасників такого роду угод. Відповідно до угод про спеціалізацію договірні сторони прагнуть усунути або зменшити дублювання виробництва, а отже, і пряму конкуренцію між собою на ринку. Найважливіша умова, що надає такого роду угодам про спеціалізацію коопераційний характер, – наявність у ньому положень про тісне співробітництво учасників у формі спільного виробництва звичайно складної продукції, взаємних або однобічних субпідрядних поставок, проведення спільних досліджень і розробок і т.д.

Третій метод виробничого кооперування одержує усе більше широке поширення у світі. Це так звана інтегрована кооперація, коли під єдиною організаційною формою поєднується капітал декількох учасників для досягнення окремих, спільно погоджених цілей.

[1, 2, 7, 8, 9, 15, 20, 43]

 

Запитання:

1. Зміст зустрічної торгівлі

2. Сутність операцій натурального обміну

3. Основні недоліки бартерних угод

4. Способи розрахунку замовника з переробником при здійсненні толінгових операцій

5. Особливості толінгу в Україні

6. Зміст операцій комерційної компенсації

7. Особливості авансових закупок

8. Характеристика співробітництва на компенсаційній основі

Тести:

 

1. Розрахунок з переробником в операціях з давальницькою сировиною може здійснюватися:

а) у грошовій формі;

б) у товарній формі (частиною готової продукції);

в) частиною давальницької сировини;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

 

2. Угоди типу «офсет» передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

 

3. Зустрічні закупки передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

 

4. Бартерні операції передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

 

 

5. Угоди типу «світч» передбачають:

а) укладання трьох взаємопов’язаних контрактів;

б) авансові поставки товару;

в) безвалютний обмін товару на товар;

г) всі відповіді вірні;

д) всі відповіді не вірні.

 

 

Задача 1

Згідно з укладеним бартерним контрактом, українське підприємство відважило на адресу німецької фірми хутрові вироби, а отримало від іноземного партнера апарат радіотелефонного зв’язку.

 

Умови до розрахунку

Експортна частина контракту	Імпортна частина контракту
Контрактна вартість товару	40000 дол. США	Контрактна вартість товару	40000 дол. США
Курс НБУ на дату відвантаження	7,3100 грн./ дол. США	Курс НБУ на дату відвантаження	7,4536 грн./ дол. США
Cума обов’язкового збору на митниці приймається	586 грн.	Cума обов’язкового збору на митниці приймається	596,28 грн
Акцизний збір	30%	Акцизний збір	10%
Позавиробничі витрати	600 грн.	Мито	10%
ПДВ	20%	ПДВ	20%

 

Завдання:

Визначте ефективність бартерного контракту за наданими умовами.

Задача 2

Замовник іноземна фірма уклала контракт з українською швейною фабрикою. Згідно з контрактом іноземний партнер поставляє 20000 м тканини для пошиття чоловічих сорочок в оцінці по митній вартості 10000 дол. США.

Відповідно до норм виготовлення однієї сорочки передбачені витрати тканини у розмірі 2 м, а середня митна вартість 1 м тканини складає 1,50 дол. США (10000:20000).

Згідно з умовами договору замовник сплачує вартість пошиття сорочок у розмірі 30% від кількості тканини, що імпортується. У відповідності із законодавством України, при ввезенні на територію країни тканини, з неї стягується мито у розмірі 10%.

Курс НБУ на дату митного контролю становить 8,4 грн/дол. США

Завдання:

1. Визначити суму простого векселя, що буде оформлений при ввезенні давальницької сировини

2. Обчислити суму платежів, сплачених українським переробником при ввезенні сировини на територію України, що є розрахунком за надані послуги

3. Визначити ефективність переробки сировини замовника, якщо відомо, що собівартість виробництва 1 сорочки обходиться підприємству у 20,6 грн.

4. Визначити ефективність переробки сировини, що залишена на підприємстві, як плата за переробку, якщо відомо, що поза виробничі витрати становлять 634 грн., а ціна реалізації 1 сорочки на внутрішньому ринку – 60,7 грн.