Міфи та факти про суїцидальну поведінку

Деякі суїцидальні спроби не сприймаються оточуючими як серйозні, дуже часто люди реагують на них роздратованими зауваженнями на зразок: "Вона просто хотіла привернути до себе увагу". Проте статистика свідчить, що 12% осіб, які здійснили суїцидальну спробу, обов'язково через рік-другий зроблять повторну спробу і досягнуть бажаного. Чотири із п'яти суїцидантів, котрі покінчили з собою, робили такі спроби в минулому хоча б один раз. Після першої "невдачі" багато хто робить висновок: "Я зроблю це наступного разу", і в ситуації психічного стресу чи душевного хаосу згадує про своє рішення. У загальній підсвідомості до теперішнього часу широко розповсюджені уявлення про самогубство, що свідчать про ставлення суспільства до аутоагресивної поведінки та коштували йому не одного людського життя. їх психологічна природа пов'язана з раціоналізацією ірраціонального відношення до неприйнятних речей або небажаних видів діяльності. Наведемо деякі з переважаючих оман та опис реальних фактів.

"Популярний" міф про те, що "ті, що говорять про самогубство, ніколи цього не зроблять", як уже доведено, є небезпечним і хибним. Навпаки, багато людей, які покінчили з собою, напередодні говорять про це, повідомляючи про свої наміри. Спочатку загроза може бути підсвідомим проханням про допомогу, захист і втручання. Пізніше, коли не знаходиться нікого, хто міг би допомогти, людина може призначити час і визначити спосіб самогубства.

Деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: "Я не можу цього витримати. Я не хочу більше жити. Я хочу покінчити з собою". Часто вислови можуть бути замаскованими: "Ви не повинні через мене турбуватись. Я не хочу створювати вам проблеми", "Я хочу заснути і ніколи більше не прокинутися", "Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду", "Вони дуже пожалкують, коли я їх залишу", "Мені б хотілося знати, де батько ховає рушницю". Які б не були ці небезпечні вислови - у формі відкритих заяв чи вміло замаскованих натяків, - у кожному випадку вони не повинні ігноруватися оточуючими.

Підготовка до самогубства залежить від особливостей людини і зовнішніх обставин. Іноді показники суїцидів можуть бути невербальними. Дуже часто вони зводяться до того, що називається "приведенням до ладу своїх справ". Для одного це може означати оформлення заповіту, для іншого -написання довгих листів, розв'язання суперечок і конфліктів з рідними і близькими. Підліток може сентиментально дарувати цінні особисті речі. Остаточні приготування можуть бути зроблені дуже швидко, і потім миттєво наступить суїцид.

Міф	Раціоналізація	Факт
Якщо людина говорить про самогубство, вона намагається привернути до себе увагу.	Я теж не заперечував би проти уваги оточуючих.	Часто ті, що говорять про самоіубство, переживають психічну хворобу і хочуть повідомити про неї значущих людей.
Самогубство трапляється без попередження.	Якщо я зіткнуся з ним, треба буде що-небудь зробити.	Приблизно 8 з 10 суїцидантів подають оточуючим попереджувальні знаки про майбутній вчинок.
Самогубство -явище, яке успадковують.	Безумовно, це фатально, і нічим неможливо допомогти.	Воно не передається генетично - людина використовує аутогресивні моделі поведінки, якщо вони існують у родині або в оточенні.
Ті, хто покінчують із собою, - психічно хворі.	Я боюся душевнохворих, їм нічим неможливо допомогти.	Багато з тих, хто здійснює самогубство, не страждають ніякими психічними захворюваннями.
Бесіди про суїцид можуть спонукати щодо його здійснення.	Краще за все разом уникнути цієї неприємної та небезпечної теми.	Бесіда про самогубство не є причиною, але може стати першим кроком його попередження.
Якщо людина в минулому здійснила суїцидальну спробу, то більше таке не повториться.	Як добре, що небезпека позаду, і мені не треба піклуватися про це.	Дуже багато людей повторюють ці дії знову й досягають бажаного результату.

Ті, хто роблять Я боюся смерті, її Переважна більшість

спробу зробити прихід не зупинити, суїцидантів скоріше

самогубство, допомогти хочуть позбавитися

бажають померти. помираючому від нестерпної

неможливо. психічної хвороби,

ніж померти, тому часто звертаються за

____________________________________ допомогою._______

Всі дії, що При раптових та Більшість людей

призводять до непередбачених обмірковують свої

самогубства, є ситуаціях допомогти плани, доповідаючи

імпуль си вними.немож ливо.________ про них оточуючим.

Самогубству В іншому випадку Знання про те, куди

неможливо мені слід було щось слід звернутися за

запобігти. зробити і потім допомогою, можуть

нести запобігти багатьом

________ відповідаль ність.____ самогубствам. _____

Самогубці рідко Вони самі винні в Протягом півроку

звертаються за тому, що задумують. 50 % здійснюючих

допомогою. самогубства людей

звертаються до

___________________________________ лікарів^____________

Самогубства і Це його справа - раз Суїцидальна спроба

суїцидальні спроби він хоче смерті, чи являє собою галас
- явища одного варто розбиратися. про допомогу у

порядку. безвихідній ситуації,

а не з якихось причин невдале

____________________________________ самогубство.______

Допомогти Ув'язуватися в таку Профілактика

самогубцям можуть небезпечну справу - самогубств є
тільки не моє діло. справою кожної

професіона ли.________________________ людини.__________

Зловживання Випиваючи, я не Залежність від
алкоголем і хочу смерті, зовсім алкоголю і
наркотиками не має навпаки. наркотиків є
відношення до фактором ризику
самогубства. суїцидальної
___________________________________ [ поведін ки.________

Розділ 3. Профілактика суїцидальної поведінки серед дітей та підлітків

3.1. Роль педагога в профілактиці суїцидальної поведінки

Що може педагог зробити для підлітка

Роль педагога - надати допомогу у своєчасному виявленні таких дітей і первинній профілактиці суїцидальної поведінки.

Допомога педагога у своєчасному виявленні таких дітей полягає в тому, що, часто спілкуючись із дитиною, він може побачити ознаки проблемного стану: напругу, апатію, немотивовану агресявність, аутодеструктивну поведінку та ін. Педагог може звернути увагу шкільного лікаря, психолога, соціального педагога, батьків, адміністрації школи на цього підлітка.

При будь-якій підозрі про плани на самогубство необхідно вести дуже обережну роботу з підлітком. Не варто боятися задати в довірливій бесіді питання, які опосередковано з'ясовують наміри підлітка: "Ти коли-небудь хотів померти?", "Ти задоволений своїм життям?" - і якщо буде насторожуюча відповідь, коректно поцікавитися, чи є у підлітка які-небудь плани, чи приготовлені засоби для здійснення суїциду.

Не слід думати, що ваші питання підштовхнуть підлітка до суїциду! Старшому підліткові варто запропонувати роз'яснювальну бесіду, в якій можна вказати на його стан і порадити звернутися до психолога, психотерапевта, тому що в цьому питанні потребується робота спеціаліста. Доцільним може бути і сумісне (педагог і учень) звернення до відповідного спеціаліста, тому що підліток може самостійно не дійти до фахівця.

Навіть така "диспетчерська" роль приносить свої результгяи. По-перше, це вже акт уваги та участі, який дуже важливий для підлітка у стані психічного ускладнення. Він помічає, що ним цікавляться, він небайдужий людям і йому

хочуть допомогти. По-друге, підлітки не мають досвіду глибокого самоаналізу та погано уявляють, що з ними відбувається, що з цим робити та куди звернутися. При цьому сама бесіда може містити елементи усвідомлення: що є його страждання, як воно протікає, з ким трапляється, які необачливі дії здійснюють люди в цих обставинах, хто допомагає при таких станах, у чому виявляється психологічна допомога, що з цим буде робити спеціаліст. Наївність підлітків настільки велика, що вони вважають свої проблеми рідкісними, унікальними та невиліковними. Пояснивши, що це трапляється з багатьма, що допомога можлива, що вона дає позитивні результати, педагог зробить неоціниму послугу. Адже на стадії страждання, розвитку деструктивної готовності підліток має мало шансів потрапити в поле зору спеціалістів. До них він потрапляє на стадії злому, зриву - у значно важчому та занехаяному стані.

У менталітеті нашої країни послуги психолога та лікування у психіатра лякають. Підлітку треба пояснити, що звернення до психолога не означає, що він хворіє, бо психолог — не лікар, він займається здоровими людьми. Навести зразки поведінки європейців та американців: там люди консультуються з психологом у кожній складній або відповідальній ситуації життєвого вибору. Підлітки самі бачать такі приклади в західних фільмах та можуть прийняти це за еталон поведінки. Таким чином, участь педагога в допомозі проблемному підлітку має досить оглядові межі та може принести помітні вагомі результати. Можна лише вкласти в таку роботу певну кількість щирого співчуття та душевного тепла.