Права та обов'язки сільськогосподарських

Працівників як членів виробничих підрозділів

Підприємств

1. Виробнича бригада є первинною ланкою колективу сільськогосподарського підприємства (незалежно від його форми власності та форми господарювання). Вона виступає як самостійний суб'єкт, наділений певними повноваженнями щодо управління трудовим процесом. Як суб'єкт права колек­тив бригади вступає в організаційно-управлінські відносини з адміністрацією підприємства при вирішенні питань комплек­тування бригади, плануванні та організації її роботи, оплати і стимулювання праці, підвищення кваліфікації працівників,

притягнення до відповідальності порушників трудової дис­ципліни тощо.

Повноваження колективу виробничої бригади визнача­ються, передусім, типовими і галузевими положеннями про бригаду, на підставі яких адміністрація, зокрема ДСП, за по­годженням із профкомом затверджує місцеві (локальні) поло­ження про бригаду після розгляду їх колективами бригад, а також статтями 252⁶—252⁸ КЗпП.

Питання про організацію бригади розглядається на зборах її майбутніх членів. Рішення про її створення оформляється протоколом зборів, на підставі якого керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про організацію бригади.

Відповідно до ст. 252⁶ КЗпП зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою її трудового колективу. Однак зарахування працівників, направлених у бригаду для працевлаштування згідно з законодавством (молодих спеці­алістів, випускників навчальних закладів системи професій­но-технічної освіти, осіб, звільнених від покарання, після примусового лікування і т. д.), є обов'язковим.

Колектив бригади має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу виведення зі складу бригади пра­цівників у разі скорочення її чисельності, невідповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, передба­чених статтями 40 і 41 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган відповідно до законодавства переводить таких пра­цівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встанов­леному порядку.

Бригадири обираються на зборах колективів бригад (таєм­ним або відкритим голосуванням) і затверджуються керівни­ком підрозділу, до складу якого входять ці бригади.

Відповідно до ст. 252⁷ КЗпП колектив бригади може роз­поділяти колективний заробіток із застосуванням коефіцієнта трудової участі. Коефіцієнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади). При цьому заробітна плата працівника не може бути нижчою від встановленого державного мінімального розміру.

2. Значну самостійність мають госпрозрахункові бригади, яким поряд із планом з обсягу виробництва, зростання про­дуктивності праці й підвищення її якості, встановлюються плановий фонд заробітної плати, норми витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, електроенергії та ін. матеріальних ресурсів, використання яких безпосередньо зале­жить від їхньої діяльності. Взаємні обов'язки адміністрації та госпрозрахункової бригади, а також форми і розміри їх заохо­чення відображаються в договорі між ними.

3. У відносинах, що складаються між найманими праців­никами виробничої бригади і працедавцем в особі органу (по­садової особи), уповноваженого власником (-ами) суб'єкта підприємництва, сторони несуть певні обов'язки.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язані ство­рити належні умови для високопродуктивної праці: надати роботу, забезпечити справність сільськогосподарських меха­нізмів та обладнання, створити безпечні умови праці. Колек­тив бригади зобов'язаний своєчасно і якісно виконати весь комплекс робіт і виростити передбачену договором кількість сільськогосподарської продукції та забезпечити її збережен­ня; він несе відповідальність за невиконання зобов'язання, за непродуктивні витрати та інші види збитків.

Законодавством (ст. 252^s КЗпП) передбачено не тільки відповідальність колективу бригади, а й відповідальність ди­рекції ДСП, ТОВ та правління КСГП, AT у випадках, коли з їхньої вини були зриви в роботі бригади.

Працівникам виробничих бригад надано широкі повнова­ження у вирішенні питань виробничо-господарської діяль­ності усередині бригад. Колектив (рада) виробничої бригади має право: брати участь у вирішенні питань її комплектуван­ня, в тому числі у висуненні кандидатури бригадира та інших керівників, плануванні та організації її роботи, оплати і сти­мулювання праці, підвищення кваліфікації працівників, при­тягнення до відповідальності порушників дисципліни; роз­глядати проекти виробничих планів бригади і заходи, що за­безпечують їх виконання; брати участь у роботі зі зміцнення трудової дисципліни, покращення використання робочого часу, техніки, обладнання, палива; розглядати випадки пору­шення трудової дисципліни; розглядати і затверджувати про­позиції бригадира щодо встановлення членам бригади коефі­цієнта трудової участі з урахуванням реального внеску в спільні результати праці; визначати розміри премій і заробіт­ної плати кожного члена бригади; надавати (анулювати) над­бавки й доплати за професійну майстерність і суміщення про­фесій; рекомендувати адміністрації та профспілковій органі­зації змінювати в установленому порядку кваліфікаційний розряд працівника; розглядати питання матеріального і мо­рального заохочення членів бригади, черговості надання їм відпусток; розглядати питання прийняття в бригаду нових працівників, звільнення членів бригади, а також виключення з її складу окремих працівників; вимагати від адміністрації звільнення бригадира, якого обрав колектив, якщо він не ви­правдав довір'я колективу, та ін.

При цьому працівники бригади самі визначають, як будуть реалізовуватися їхні повноваження: загальними зборами (конференцією) чи радою бригади.

Особливість правового становища

Працівників міжгосподарських підприємств

В аграрному секторі

1. У процесі міжгосподарської кооперації та агропромис­лової інтеграції сільськогосподарські підприємства різних форм власності добровільно об'єднують матеріальні, фінан­сові й трудові ресурси з метою збільшення виробництва, по­ліпшення зберігання і переробки продовольства, продуктів хар­чування і сировини рослинного та тваринного походження.

Державні й недержавні (приватні, кооперативного й кор­поративного типів) сільськогосподарські підприємства здійс­нюють свою виробничо-господарську діяльність на основі різних форм власності. Суттєві відмінності цих форм влас­ності обумовлюють як особливості правового становища сільськогосподарських підприємств і створюваних ними між­господарських формувань, так і правового статусу їх праців­ників. Питання організації праці, тривалості робочого часу і часу відпочинку, надання вихідних днів і відпусток, застосу­вання заходів заохочення і дисциплінарного впливу, а також інші питання організації праці працівників вирішуються від­повідно до чинного трудового законодавства. Однак щодо працівників міжгосподарських підприємств (організацій) пев­ною мірою застосовується і законодавство, що регулює діяль­ність суб'єктів підприємництва корпоративного і, особливо, кооперативного типу.

2. Трудові ресурси в міжгосподарських підприємствах (ор­ганізаціях) формуються за рахунок працівників державних і колективних сільськогосподарських підприємств, які працюють постійно або сезонно, їх взаємовідносини з підприєм­ствами оформляються трудовим договором. При цьому пра­цівники міжгосподарських підприємств і організацій не мають відмінностей у правах та обов'язках незалежно від то­го, чи працювали вони раніше в державному або колективно­му сільськогосподарському підприємстві. Це свідчить про те, що за своїм правовим становищем працівники міжгосподар­ських утворень є просто працівниками і на них поширюється трудове законодавство. Одначе повною мірою це стосується лише постійних працівників міжгосподарських підприємств і організацій. Поряд із ними в міжгосподарських підприєм­ствах (організаціях) і виробничих об'єднаннях у сільському господарстві є специфічні категорії працівників зі змішаним правовим статусом. До них належать члени колективних сільськогосподарських підприємств, направлені за рішенням правління на роботу в міжгосподарські формування. Своєрід­ність їхнього правового становища полягає в тому, що за ни­ми зберігаються: членство в КСГП (СВК, СпС) І окремі права та обов'язки, передбачені Статутом колективного господар­ства. Зокрема, вони мають право брати участь в управлінні справами підприємства, членами якого вони є, вибирати та-бути обраними в органи його управління, користуватися при­садибною ділянкою, пасовищами, сіножатями, транспортом, культурно-побутовим обслуговуванням та ін. Але на міжгос­подарському підприємстві, куди направлено на роботу члена колективного сільськогосподарського підприємства, його за наказом оформляють як звичайного найманого працівника.

Міжгосподарське кооперування сприяє уніфікації право­вих статусів працівників міжгосподарських підприємств, працівників і членів колективних сільськогосподарських під­приємств. При регулюванні трудових відносин у міжгос­подарських підприємствах застосовуються міжгалузевий, га­лузевий, територіальний і локальний види правового регулю­вання.

 

 

Розділ VIII