Тема 10. Канали невербальної комунікації (продовження)

(2 год)

Теоретична частина заняття

Проксеміка (просторова психологія) аналізує закономірності просторової організації спілкування, а також вплив територій, орієнтації та дистанції між людьми на характер міжособистісного спілкування. Концепція простору запропонована американським психологом Е.Холлом. Розрізняють чотири типи відстані для спілкування, кожний з яких передбачає певні відносини близькості чи дистанціювання:

1-ий тип відстані - інтимна (від безпосереднього фізичного контакту до 40-45 см) передбачає спілкування тісне і близьке, хоча й не обов’язково позитивно забарвлене (наприклад, обійми, метушня коло дитини, бійка); партнери на цій відстані не лише бачать, але й відчувають одне одного.

2-ий тип відстані - особистий простір, може сягати 120 см, при цьому фізичний контакт не обов’язковий. Це оптимальна відстань для розмови, бесіди (наприклад, чемне перебування в одному просторі, тепла зацікавленість співбесідником, роздратування або співчутлива цікавість тощо).

3-ій тип - соціальна відстань варіює від 120 до 360 см, є оптимальною для формального спілкування.

4-ий тип - публічний простір - понад 360 см, характерний для спілкування доповідача з аудиторією [12, с.76-80; 15].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1. „Виразити два протилежних стани “ (наприклад, гнів і спокій, сум і радість, втому і бадьорість: а) використовуючи тільки міміку; б) використовуючи лише жести; в) використовуючи міміку і жести). Робота проводиться в групах по 3 чол. з подальшим обговоренням в групі [12, с. 83].

Завдання 2. “ Вплив різних каналів невербальної комунікації на сприйняття змісту повідомлень ” робота виконується індивідуально, як домашнє завдання [12, с. 84].

Тема 11. Інтерпретація невербальної поведінки

(2 год)

 

Теоретична частина заняття

Невербальна комунікація підпорядковується певним правилам, яких ми підсвідомо дотримуємося, і дуже вразливо реагуємо на їхні порушення. До цих правил належать наступні:

а) використання невербальних знаків повинно бути визначеним і упізнаваним;

б) ми повинні бути здатними перекладати наші почуття і наміри мовою невербальних знаків (“кодувати”);

в) спостерігач повинен бути здатним інтерпретувати невербальні повідомлення (“декодувати”).

Проблеми інтерпретації невербальної поведінки полягають в особливостях невербальних повідомлень, тобто, контекстуальності, багатозначності, спонтанності і ненавмисності. Ми не можемо “читати людину як книгу”, як інші не можуть “читати” нас. Проте люди, які спілкуються з нами, певним чином трактують нашу поведінку, спостерігають за нами, роблять свої висновки і приймають важливі рішення.

Постійними і однозначними є експресивні коди основних емоційних станів людини (страху, радості, гніву, уваги, подиву, презирства деякі ін.). Решта способів невербального кодування залежать від впливу дуже багатьох факторів: загальної ситуації спілкування, індивідуальних способів вияву станів кожним з учасників спілкування, статі, віку, ступеня значучості партнерів одне для одного, культурних та етнічних норм вираження індивідуальних особливостей особистості тощо.

Інтерпретуючи невербальні повідомлення, слід пам’ятати про: а) унікальність невербальної мови; б) неминучість протиріч між невербальним виразом і його психологічним змістом; в) мінливість способів невербальної поведінки; г) залежність успішності кодування від умінь людини адекватно виражати свої переживання, від рівня сформованості навичок кодування невербальних повідомлень.

Інтерпретація невербальної поведінки є творчим процесом, який вимагає від його учасників спостережливості, зацікавленості та уваги до людей, соціального інтелекту, тобто комунікативної компетентності [12, с. 80-82; 15].

 

 

Лабораторна частина заняття

Завдання 1: „Наші дії говорять краще за наші слова” [9, с. 146 - вправа 6.5]. Вправа виконується мовчки, при допомозі невербальних засобів. Проведіть дискусію з наступних питань: 1)Легко чи важко було виражати свої почуття без допомоги слів? 2)Якими невербальними засобами Ви користувалися?

Завдання 2: „ Як розпізнати ознаки прихильності та ворожості ” [9, с. 147 - вправа 6.6]. Завдання виконується індивідуально, письмово. Обговоріть свої помилки з членами Вашої групи.

Завдання 3: „Аналіз відеозапису інтерв’ю між учасниками групи” (в аналізі відеозапису відзначити міміку і жести, які найефективніше підкреслюють зміст слів; робота проводиться з цілою групою [12, с. 84].

 

Розділ 5. Навички спілкування

(6 год)

Тема 12. Навички спілкування у процесі активного слухання

(2 год)

 

Теоретична частина заняття

Здатність слухати, як природний фізіологічний процес, що не потребує свідомих зусиль, у більшості людей є вродженою. Чути означає прагнення зрозуміти і запам’ятати прослухане. Цей процес потребує наявності складного комплексу вмінь, які людина здобуває впродовж усього свого життя. Наявність слуху є необхідною умовою успішної адаптації організму в зовнішньому середовищі. Розвинута здатність чути (ефективне слухання) як умова соціальної адаптації людини, можливість встановлювати і підтримувати міжособистісні стосунки, є найважливішою комунікативною якістю особистості.

Типи “поганих слухачів”: “псевдослухач”, “самозакоханий слухач”, “слухач-вигадник”, “слухач-бджола”, “слухач-жало”.

Стадії “життя” повідомлення: 1) повідомлення, яке збирається зробити відправник; 2) реально висловлене (кодоване) повідомлення; 3) те, як воно інтерпретоване (декодоване слухачем); 4) те, як воно збереглося в пам’яті слухача.

Цілі слухання: а)щоб зрозуміти; б)щоб запам’ятати; в)щоб проаналізувати і оцінити зміст інформації; г)щоб підтримати довірливі стосунки із співбесідником.

Інтерпретація як складний і тривалий розумовий процес, що складається із послідовних дій: судження, міркування, діалог (із собою чи уявним партнером), переповідання(переказування)[2, с. 116-133; 12, сc.87-88, 321-323].

Ефективне слухання: а) залучає використання чуттєвих здатностей для одержання та реєстрування повідомлень, що висловлюються іншими людьми вербально та невербально; б) є суттєво важливим навиком для проведення практичної соціальної роботи; в) вимагає зосередження уваги соціального працівника на клієнті для розуміння суть того, що він висловлює, і менше уваги на своїх власних думках та почуттях; г) допомагає клієнту відчути, що його розуміють, але не оцінюють; д) допомагає зібрати інформацію для проведення оцінювання та планування; е) допомагає клієнту почувати себе краще та зменшує його напруження; є) заохочує клієнтів до вільного висловлення своїх думок та почуттів; ж) сприяє позитивним змінам у клієнтів [16]. Ефективному слуханню перешкоджають: тривалість процесу слухання, психологічні “шуми”, фізіологічні особливості центральної нервової системи.

Послідовність базових навичок вислуховування (ПБНВ): навички розпитування, заохочування, переповідання, відображення почутів і підсумовування [2, сс. 105-107, 135].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „Встановлення відмінностей між відображенням почуттів і переповіданням “ [2, с.127 - вправа 3].

Завдання 2: “Вивчення власного словника почуттів” [2, с.128 - вправа 5]. Роботи виконуються індивідуально, письмово. Що Вам вдалося виявити в процесі виконання завдань?

Завдання 3: „Інтерв’ю. Встановлення відмінностей між відображенням почуттів і переповіданням “. Рольова гра, виконується в групах по 4 чол., де кожен по черзі виконує ролі (клієнта, інтерв’юєра, 1-го і 2-го спостерігачів) [2, с. 128-130].

 

 

Тема 13. Навички спілкування у процесі уважної поведінки

(2 год)

Теоретична частина заняття

Уважна поведінка як основа для спілкування, фундаментальна навичка усього курсу міжособистісного спілкування. Її мета - це вислухувати іншу особу. Аспекти уважної поведінки: 1) контакт очей; 2) мова тіла, що свідчить про увагу; 3) якості голосу; 4)додержування теми.

Мовчання як одна з форм уважної поведінки. Мовчання, що підтримує саме в необхідний час, може бути корисною формою уважної поведінки з боку соціального працівника, і мати найсильнішу дію. У найбільш вирішальні моменти мовчання може повідомити більше, ніж це зроблять слова.

Зворотний зв’язок - це вербальні і невербальні повідомлення, які людина обдумано або ненавмисно посилає у відповідь на повідомлення іншої. Мета цього зв’язку полягає у забезпеченні конструктивною інфомацією, яка допоможе зрозуміти вплив вашої плведінки на інших і сприйняття її іншими.

Основні характеристики зворотного зв’язку:

- звертайте увагу на поведінку партнера, а не на його особистість;

- базуйте зворотний зв’язок на спостереженнях, а не на умовиводах;

- зосереджуйте свою увагу на конкретній ситуації, а не на абстрактній поведінці;

- чим швидше дається зв’язок, тим він корисніший;

- діліться із співрозмовником побаченим і пережитим, а не давайте йому поради;

- не нав’язуйте людям зворотний зв’язок силоміць;

- не давайте людям у зворотному зв’язку більше, ніж вони можуть зрозуміти в цей момент;

- зосереджуйте його на тих діях, які людина може змінити. [2, с. 100-108; 9, с. 50-52; 12, с. 90-92].

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „Клієнт, який прийшов до неуважного соціального працівника” робота в групах по 5-6 чол., складіть перелік форм поведінки, рис характеру та певних якостей, що характеризують в одній колонці ефективного інтерв’юєра, а в другій консультанта, який не вислуховує клієнта [2, с. 37].

Завдання 2: “Дайте зворотний зв’язок інтерв’юєрові та клієнтові” робота виконується на підставі проведеного інтерв’ю (завдання 3 тема 12). Обговоріть усією групою складності проведення інтерв’ю.

 

 

Тема 14. Стилі слухання

(2 год)

 

Теоретична частина заняття

Стилі слухання: 1) нерефлексивне слухання - уміння уважно мовчати, не втручаючись у розповідь співбесідника своїми зауваженнями; 2) рефлексивне або активне слухання - це зворотний зв’язок із співрозмовником, який використовують для контролю точності сприйняття почутого. При цьому, на відміну від нерефлексивного слухання, той хто слухає активніше застосовує словесну форму для підтвердження розуміння повідомлення; 3) емпатійне слухання - це безоцінковий зворотний зв’язок, який має на меті надати підтримку співбесідникові, дати зрозуміти, що проблема, яка турбує його сприймається як важлива і слухачем.

Основні види рефлексивного слухання: з’ясування (безоцінкова техніка, у ході якої ми просимо людей про додаткову інформацію або ділового характеру, або з метою “розговорити” людину чи для демонстрації своєї готовності вислухати її), перефразування (переповідання повідомлення розповідача йому самому, але словами слухача) і резюмування (підсумовування основних ідей і почуттів розповідача) [2, с. 100-108; 12, с.92-95].

Перешкоди слуханню: А. Зосередження на власному плані проведення інтерв’ю не дає нам можливості звертати увагу на інші повідомлення клієнта. Б. Наше емоційне збудження заважає нам ефективно спілкуватись з клієнтом. Наприклад, коли клієнт використовує нецензурні слова, які ми вважаємо образливими, то ми більше зосереджуємося саме на цьому, а не на самому повідомленні.

В. Критикування клієнта може відвернути нас від зосередження на повідомленні. Г. Людина думає швидше, ніж говорить; це відволікає людину, яка говорить, спричинюючи труднощі у зосередженні на темі розмови. Д. Інформаційне перенавантаження має. Е. Зовнішні перешкоди [16, с.28].

 

 

Лабораторна частина

Завдання 1: „ Оцінювання точності відтворення рисунку, виконаного партнером на основі усного опису ” робота проводится у парах з наступним обговоренням усієї групи [12, с.96].

Завдання 2: ” Оцінювання точності переказу інформації та значення цього для розуміння суті проблеми партнера ” робота проводится у парах з наступним обговоренням усієї групи [12, с.97].

Завдання 3: Емпатійні реакції. У вправі студентам пропонується ряд ситуацій, в яких вони повинні продемонструвати емпатійні реакції. Спочатку студенти працюють в групах по три особи в кожній. Один студент має бути соціальним працівником; другий – батьком. Третій студент має спостерігати емпатійну реакцію та записувати якості, що демонструються соціальним працівником у його реакціях. Пропонується мінімум три ситуації [16, с. 30-35]

Завдання 4: “ Емпатія та наша робота з клієнтами”. Наступне передбачається як обговорення навиків безумовної позитивної турботи, емпатії та щирості. Студентам пропонується поміркувати та дати відповіді на питання: Яким чином необхідність проявляти навики безумовної позитивної турботи та емпатії вплинула б на вашу роботу з клієнтами, які скоїли злочини? Чи ви вважаєте, що ви змогли б продемонструвати ці якості в таких ситуаціях?[16, с.34]