Школа успіху і радості» С. Френе особливості змісту педагогічної технології «школа успіху і радості».

Народився 15 жовтня 1896 р. у м. Гар в селянській родині. 1913-1914 рр.. навчався в нормальній школі в Ніцці. Організатор і керівник експериментальних початкових шкіл в Бар-сюр-Лу (1920-1928), Сен-Поль (1928-1934), Ванс (1934-1966). У 1927 р. організував "Кооператив прихильників світської школи", який об'єднав його послідовників, в 1957 р. - "Міжнародну федерацію прихильників нової школи".

С. Френе писав: «Розробляючи нашу педагогічну техніку, ми ніколи не виходили, з яких би то не було педагогічних теорій. Наші методи базуються виключно на досвіді, який ми отримали навпомацки, в ході безпосередньої роботи з дітьми. Жоден з наших нововведень не має коріння в який-небудь апріорної ідеї».

Френе вирізнив такі педагогічні установки.

1.Максимальний розвиток особистості дитини в розумно організованому суспільстві, яке буде служити йому, і якому він сам буде служити.

2. Школа завтрашнього буде орієнтована на дитину-члена суспільства. 3.Дитина сама будує свою особистість, а ми в цьому йому допомагаємо.

4.Треба створити можливості для вільного вираження кожного в будь-якій області.

5.Праця стане основним принципом, рушійною силою і філософією народної школи.

3.Світла голова і вмілі руки краще, ніж розум, перевантажений непотрібними знаннями.

4.Розумна дисципліна - результат організованої праці.

5.Народна школа не може існувати без демократичного суспільства.

Головним у вихованні вважав:

1. Здоров'я дитини, розвиток її творчих можливостей, прагнення до пізнання;

2. Створення сприятливого середовища;

3. Обладнання та технічні засоби (С. Френе запропонував оригінальну конструкцію найпростішої навчальної машини).

Ним була розроблена педагогічна технологія (техніка Френе), яка передбачала оригінальні форми виховання і навчання. Вона складалася з ряду різних за функціями елементів: шкільної друкарні, шкільного самоврядування, "вільних текстів" (дитячі твори), карток для персональної роботи, особливої бібліотеки навчальних посібників.

На думку С. Френе в основі виховання лежить гідність особистості. Взаємна повага вчителя і учня є однією з головних умов відновлення школи.

Він вирізнив основні завдання виховання, а саме:

1.Моральне і громадянське виховання, прищеплення любові до праці;

2. Розвиток вправності, гостроти очі, допитливості, потягу до практичної діяльності;

3. Розвиток практичного мислення;

4. Виявлення і культивування суспільно-корисних схильностей;

5. Виховання в дусі взаємодопомоги, взаємоповаги, відповідальності та особистої гідності;

 6. Стимулювання: допитливості як першого ступеня пізнання;

 7. Стимулювання трудової активності як забезпечує засвоєння всіх необхідних знань;

8. Стимулювання індивідуальної і моральної відповідальності;

9. Розвиток шкільного самоврядування (шкільний кооператив, збори кооперативу).

Основні етапи виховання і принципи виховання на цих етапах Селестен Френе вбачав у наступному:

До 2 років - виховання в сім'ї. Від становлення особистості на початковому етапі в більшій мірі залежать успіхи виховання в індивідуальному, соціальному, загальнолюдському плані подальших стадій розвитку дитини.

Основними умовами, необхіднеобхідними для виховання в сім'ї С.Френе вважав:

 1. здоров'я батьків і боротьба проти важких умов праці;

2. особлива турбота про вагітних жінок;

3. створення необхідних умов для новонародженого.

  Від 2 до 4 років - «Дитячий заповідник». На будь-якому етапі життя дитини виховання здійснюється на основі принципу пізнання на дотик. Все це повинен зробити вихователь, повніше збагатити процес пізнання, прискорити його, щоб підготувати особистість до активної ролі в суспільстві. Виховання здійснюється нерозривно з природою.

З 4 до 7 років - дитячий садок. На цьому етапі також заперечується доцільність уроків, в якій би формі не проводилися. Необхідні лише умови для роботи, гри. Організація всієї виховної діяльності відповідно з формуванням особистості в процесі праці, забезпечення можливості самостійно приймати рішення і діяти Педагогічні методи повинні бути гнучкими. Розумова діяльність: мова, малюнок, лист, типографські набір, читання.

З 7 до 14 років - початкова школа. С. Френе виступав проти застосування у початковій школі підручників, вважаючи, що вони виключають можливість індивідуалізованого навчання. Індивідуальна робота з картотекою, дослідження, спостереження, реферати, форми художньої експресії - малювання, спів, музика, театр, прикладне мистецтво. Виховання здійснюється нерозривно з природою. «Приміщення нашої школи має стати майстерні, здійснювати зв'язок з навколишнім світом". У майстернях здійснюється базовий фізична праця. Френе велике значення надавав чіткого планування навчального процесу. Вчитель повинен становити загальний план роботи на рік і по місяцях для кожного класу з урахуванням можливостей, розпорядку і правил життя колективу. Учень повинен складати індивідуальний план роботи на тиждень: записувати роботу, якої хоче займатися, і сам контролює її виконання. Пропонував самоконтроль у навчанні, відмова від оцінок. Облік індивідуальних досягнень і їх цінності.

Френе розробив педагогічні інваріанти, якими потрібно керуватися при вихованні людини. Інваріант - це те, що не змінюється і не може змінитися ні за яких умов. Ні в якого народу.

 - Природа дитини така ж, як і природа дорослого.

- Високий зріст людини зовсім не свідчить про його перевагу над оточуючими.

 - Поведінка дитини у школі залежить від його психічного складу і стану здоров'я.

 - Ніхто і дитина, як і дорослий, - не любить, щоб йому наказували.

 -Ніхто не любить побудови в команді, тому що це означає пасивне підпорядкування чужим наказам.

-Людина не любить виконувати яку-небудь роботу з-під палиці, навіть якщо ця робота сама по собі йому не противна; опір породжується саме примусом.

- Будь-яка людина віддає перевагу сам вибирати собі роботу, навіть якщо цей вибір йому невигідний.

- Ніхто не любить здійснювати дії і підкорятися задумам, які йому не властиві і незрозумілі.

Необхідно домагатися того, щоб праця стала вмотивованим.

Необхідно покінчити зі схоластикою.

Будь-яка людина прагне до успіху. Невдача гальмує роботу і позбавляє ентузіазму.

Природним заняттям для дитини є не гра, а праця.

Найбільш ефективний шлях засвоєння знань не спостереження, не пояснення і не демонстрація, що становлять основні принципи традиційної школи, а експериментальне намацування - природний і універсальний метод пізнання.

Знання здобуваються досвідченим шляхом, а не вивченням правил і законів.

Інтелект є розумову здатність, тісно взаємодіє з іншими властивостями людини.

Традиційна школа розвиває здатність тільки до абстрактного мислення, далекому від запитів реальному житті.

Дитина не втомлюється від роботи, яка відповідає його функціональним життєвим потребам.

Ніхто - ні дитина, ні дорослий - не любить нагляду і покарань, які завжди сприймаються як посягання на їх гідність, особливо коли це відбувається публічно.

Виставлення оцінок успішності та класифікація учнів у принципі помилкові.

Треба якомога менше говорити.

Дитина любить індивідуальну роботу або роботу в колективі, де панує дух співробітництва.

У класі необхідно підтримувати порядок і дисципліну.

Покарання - завжди помилка. Воно принизливо для всіх і ніколи не досягає бажаної мети. Це саме крайній засіб.

Нове життя школи будується на принципах співпраці, т е учням поряд з вчителями надається право на управління життям і діяльністю школи.

Переповненість класу завжди є педагогічним прорахунком.

Сучасна концепція великих шкільних комплексів веде до анонімності, як вчителів, так і школярів: це концепція хибна і є перешкодою на шляху до здійснення цілей.

Майбутня демократія суспільства готується демократією школи; авторитарна школа не може сформувати майбутніх громадян демократичного суспільства.

В основі виховання лежить гідність особистості. Взаємна повага вчителя і учня є однією з головних умов відновлення школи.

Педагогічна реакція, яка є складовою частиною соціальної і політичної реакції, надає протидія прогресивним перетворенням.

Оптимістична віра в життя.