Інженерний захист населення (сховища, протирадіаційні укриття)

Цей вид захисту передбачає виконання таки основних заходів:

1. Під час розроблення генеральних планів за будови населених пунктів та інших об'єктів треба враховувати характер місце вості щодо проявів небезпечних явищ природного і техногенного характеру.

2. Потенційно небезпечні об'єкти слід розміщувати так, щоб під час аварі шкода населенню і довкіллю була мінімальною.

3. Будувати будинки і споруди, інженерні мережі та транспортні комуніка ції із заданими рівнями безпеки і надійності.

4. Розробляти і здійснювати регіональні та місцеві плани запобігання над звичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків.

5. Створювати комплексні системи захисту населених пунктів та об'єктії господарювання від природних небезпек — будувати протизсувні, протипове- неві, протиселеві та інші інженерні споруди.

6. Розробляти і впроваджувати заходи щодо безаварійного функціонуван­ня потенційно небезпечних об'єктів.

Сховища — це захисні споруди герметичного типу, призначені для захисту людей від усіх уражуючих факторів ядерного вибуху, а також від отруйних речовин, СДОР та бактеріальних засобів. У надзвичайних ситуаціях мирного часу сховища забезпечують захист людей від високих температур, отруєння продуктами горіння, ураження СДОР та іонізаційним випромінюванням.

За захисними якостями сховища поділяють на чотири класи:

— сховища І класу витримують навантаження понад 5 кг/см²;

— II класу — 3—5,5 кг/см²;

— III класу — 2—3,5 кг/см²;

— IV класу — 1—2,5 кг/см².

Залежно від умов зведення розрізняють сховища, завчасно збудовані в мирний час та швидко збудовані (зі збірних конструкцій у період загрози на­паду противника).

За місткістю розрізняють сховища малі (для 600 осіб), середні (для 600— 2000 осіб) та великі (понад 2000 осіб).

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими (під будин­ками та спорудами) та спорудженими окремо.

Сховища мають основні та допоміжні приміщення. До основних приміщень відносять: відсіки для укриття, пункти управління, медичні пункти. У схови­щах для лікувальних закладів розгортають: операційно-перев'язочний блок, передопераційну, стерилізаційні приміщення тощо. Допоміжні приміщення включають: фільтровентиляційні приміщення, приміщення для дизель-ге- нераторів, електрощитові, приміщення для зберігання паливно-мастильних матеріалів, продовольства, санітарні вузли, тамбур-шлюз, тамбур. Для про­пуску людей сховище повинне мати основні входи та аварійні виходи. При ви­соті приміщень від 2,25 до 2,9 м влаштовують двох'ярусні нари, а при висоті 2,9 м та більше — трьох'ярусні. Розміри для сидіння 0,45x0,45 м, для лежан­ня — 0,55x1,8 м. Для сидіння при двох'ярусних нарах відводиться 80 % місць, при трьох'ярусних — 70 %. Місткість сховища визначають із розрахунку пло­щі на одну людину у відсіку: при двох'ярусному розташуванні нар — 0,5 м², при трьох'ярусному — 0,4 м². Об'єм повітря на одну особу — не менше ніж 1,5 м³.

Санітарно-гігієнічні норми сховищ   Допустимі величини на одну особу Призначені для укриття населення хворих Площа, м^2 0,4—0,5 0,75 для хворого, який сидить, та не менше 1,9 для хворого, якого переносять на носилках Об'єм, м^8 1,5 — Надходження повітря в режимі фільтровентиляції, м^8/год 2—10 10 Гранично допустима температу­ра у приміщенні, °С ЗО 23 Запас води для пиття, л 3 20 на одного хворого та 3 на одну особу персоналу

 

Повітропостачання сховищ забезпечується трьома режимами:

1) режим 1 — чистої вентиляції. При цьому режимі фільтровентиляційна система сховища очищує повітря від радіоактивного та іншого пилу (у проти-пиловому фільтрі);

2) режим 2 — фільтровентиляції. Зовнішнє повітря у фільтрах-поглиначах очищується від отруйних речовин, СДОР та пороху;

3) режим 3 — регенерації. За наявності в зовнішньому повітрі сильної загазованості шкідливими речовинами і продуктами горіння проводиться ре­генерація внутрішнього повітря, одночасно створюється тиск повітря всереди­ні сховища. Кількість повітря, що подається, вираховується залежно від тем­ператури повітря: при режимі 1—8 — 13 м³/год, при режимі 2—2 — 10 м⁸/год на одну особу. Сховища мають отримувати електропостачання від міської елек­тромережі, а на випадок аварії — автономне. Система водопостачання і каналі­зації сховищ підключається до міської мережі. На випадок аварійного запасу питної води з розрахунку 3 л на одну особу на добу, а також автономні прийма­чі фекальних вод. Сховище повинне мати телефонний зв'язок з пунктом управ­ління та гучності, підключені до міської та місцевої радіотрансляційних ме­реж.

Допустимі радіуси збору людей у сховища залежать від характеру забудо­ви території. При одноповерховій забудові радіус збору — 500 м, при багато­поверховій — 400 м. Виходячи з цих нормативів, визначаються радіуси збору населення, місткість сховищ і кількість входів. Сховища призначені також для укриття найбільших працюючих змін підприємств, які продовжують свою діяльність у зонах можливих сильних руйнувань міст та об'єктів. У міс­тах будуються спеціальні сховища, призначені для укриття нетранспорта­бельних хворих, які залишились. Місткість таких сховищ має бути не менше 80 осіб (включно з медперсоналом). Санітарно-гігієнічні норми

Протирадіаційні сховища забезпечують захист людей від впливу іонізаційних випромінювань при радіоактивному зараженні місцевос­ті. їх обладнують у тих населених пунктах та на об'єктах, де головною небез­пекою буде радіоактивне зараження місцевості.

Допустимі радіуси збору людей у протирадіаційних сховищах — до 1000 м у зонах можливих слабких руйнувань та до 3000 м — поза зонами руйнувань. Типова місткість їх — 75—100,150—200 та 300 осіб. Норми площі на одну осо­бу в основному такі самі, як і у сховищах.

Для розміщення та відпочинку людей у протирадіаційних сховищах за­лежно від висоти приміщення передбачено обладнання одно-, двох- та трьох'ярусних нар. Передбачається природна вентиляція (у сховищах місткіс­тю не більш як 50 осіб) або вентиляція з механічним спонуканням при місткос­ті понад 50 осіб і для сховищ закладів охорони здоров'я. Норми надходження повітря відповідають нормам режиму чистої вентиляції. За відсутності водо­гону передбачається установлення бачків з питною водою з розрахунку 2 л на добу на одну особу. Освітлення здійснюється від зовнішньої електростанції, аварійне — від акумуляторів. У протирадіаційних сховищах, де розміщується керівництво підприємства, встановлюються телефони, в інших сховищах— репродуктори, підключені до місцевої та міської трансляційних мереж.

Простіші укриття використовуються при появі загрози нападу для всього населення, яке не може бути укрите у сховищ ах та протирадіаційних схови­щах. Вони забезпечують захист людей від світлового випромінювання, а також знижують вплив іонізаційних випромінювань і вибухової хвилі ядерного ви­буху. До них відносять щілини (мал. 84), траншеї та ін. У перші 10—12 год проводиться викопування їх, а в наступні 10—12 год — удосконалення (перекриття, ґрунтова відсипка тощо). Місткість простіших укриттів — 10—40 осіб. Входи в такі укриття мають розташовуватися не далі як за 400—500 м від міс­ця роботи або проживання населення