Маркетингові стратегії диверсифікації

    Маркетингові стратегії диверсифікації застосовуються в тому випадку, коли підприємство знаходить привабливі для себе можливості поза його бізнесом. Диверсифікація – це стратегія виходу підприємства в нові для нього сфери бізнесу.

    Розрізняють такі види диверсифікації:

    • концентрична (вертикальна) диверсифікація,

    • горизонтальна диверсифікація,

    • конгломеративна диверсифікація.

Сутність концентричної (вертикальної) диверсифікації полягає в тому, що підприємство починає виробляти нові товари, які в технологічному та/або маркетинговому аспекти пов’язані з існуючими товарами. Класичним прикладом концентричної диверсифікації є американська компанія з виробництво швейних машин “Zinger”, яка здійснювала весь цикл виробництва – від добування й оброблення первинної сировини до випуску швейних машинок.

Переваги концентричної диверсифікації:

• поєднання координації дій з великими можливостями контролю на рівні підприємства;

• стабільність господарських зв’язків у межах підприємства;

• гарантовані поставки матеріально-технічних ресурсів;

    • більш тісний контакт з кінцевими споживачами.

Недоліки концентричної диверсифікації:

• взаємозалежність організаційних підрозділів підприємства, яка у разі негативних зовнішніх змін погіршує становище підприємства загалом;

• обмежений ринок (гарантована можливість збуту) серед підрозділів підприємства, що є наслідком концентричної диверсифікації, знищує позитивний вплив ринкових сил, конкуренції. При цьому нівелюється необхідність вдосконалення і розвитку.

Горизонтальна диверсифікація передбачає випуск підприємством нових товарів, які технологічно не пов’язані з існуючими, але призначені для існуючих клієнтів (споживачів) підприємства.

Наприклад, туристичне агентство вступає в готельний бізнес.

Переваги горизонтальної диверсифікації:

• вона дає змогу найбільш різнобічно врахувати потреби споживачів певного ринку, досягаючи при цьому ефекту синергізму (синергії). Синергізм діяльності виявляється тоді, коли кілька різновидів бізнесу у сукупності дають значно більший ефект, ніж поодинці (2+2=5). Таким чином, ефект виявляється в тому, що види бізнесу, якими займається підприємство є взаємопідсилюючими.

Недоліки горизонтальної диверсифікації:

• є певний ризик в тому, що ринок збуту, який фірма охоплює всебічно, може раптово зменшитися – тоді буде необхідно докорінно змінювати напрям діяльності.

Конгломеративна диверсифікація  являє собою стратегію, націлену на розроблення й виробництво нових товарів, які жодним чином не пов’язані ні з існуючою діяльністю підприємства, ні з його ринками збуту. Наприклад, взуттєва фабрика розпочинає виробництво іграшок. Такий вид диверсифікації потребує найбільших фінансових витрат і під силу тільки великим підприємствам.

 

 

 

 

Рис. 4. 3. Різновиди стратегії диверсифікації

 

МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ

ПОРТФЕЛЕМ БІЗНЕСУ ФІРМИ