Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Цикловий графік технічної підготовки виробництва
В основі загального плану організації освоєння виробництва нової техніки полягає генеральний цикловий графік технічної підготовки виробництва. Цей графік складається на підставі обраного методу переходу на випуск нової продукції (послідовного, рівнобіжного, рівнобіжно -послідовного). Спочатку визначається тривалість всіх етапів технічної підготовки виробництва. При визначенні трудомісткості робіт, враховують: - ступінь освоєння на заводі проектованого виробу; - конструктивну складність виробу; - кількість і формати креслень; - ступінь готовності креслень, початих у попередні періоди. Останній має 3 рівні: 1 - виріб цілком освоєний і не обновлюється, 2 - освоєний тип виробу обновлюється на основі модернізації, 3 - виріб не освоєний і не має готових зразків для освоєння (немає аналогів). Наступним кроком є визначення тривалості кожного етапу в днях по формулою
Тет= Ттр / Ср Тсм Квн,
де Ср - число працівників, зайнятих виконанням етапу; Ттр - трудомісткість робіт, етапу, година; Тзм - тривалість зміни, година; Квн - коефіцієнт виконання норм при відрядних роботах. ПРИКЛАД. Побудувати стрічковий графік технічної підготовки виробництва виробу А. Робота погодинна, Тзм = 8 година, К вн =1.
Таблиця 7 – Дані длябудування стрічкового графіка технічної підготовки виробництва
Рисунок 12 – План-графік виконування етапів
Недоліком такого методу планування є неможливість оптимізації порядку виконання робіт і забезпечення найменшої їхньої тривалості, а також неможливість передбачити зрушення у часі можливого закінчення чи початку етапів.
Метод мережного планування і керування Цей метод уперше був розроблений у США в 1957р. за назвою СРМ Critical Path Method чи метод критичного шляху. Методика МПУ полягає в наступному: 1 Складається перелік усіх видів робіт з етапів, визначається їхня послідовність і зв'язок між собою. 2 Будується граф за взаємодіями робіт: - стрілкями позначаються РОБОТИ - трудовий процес, - кружечками позначаються ПОДІЇ – факт, стан, що фіксує завершення роботи. Фіктивні роботи (залежності) - зв'язок між якими-небудь результатами робіт, подіями, що не вимагають витрат у часі. Будь-яка робота завжди обмежується двома подіями: початковою і кінцевою: i і j. Тривалість роботи вказується над стрілкою: t(i – j). Події нумеруються в логічній послідовності (приклад) (рис. 13).
Рисунок 13 – Приклад позначення робіт у мережі
Подія, що має тільки вихідні роботи, називається ПОЧАТКОВОЮ. Подія, що має тільки вхідні роботи, називається КІНЦЕВОЮ. Якщо граф побудований правильно, то він має тільки одну початкову подію й одне кінцеве. Мережа не повинна мати замкнутих контурів (рис. 14).
Рисунок 14 – Замкнутий контур мережі
Будь-який ланцюжок робіт, що з'єднує початкову і кінцеву подію, називається ШЛЯХОМ. Шлях, що має найбільшу тривалість, називається КРИТИЧНИМ. 3 Задаються основні параметри мережної моделі: ранній і пізній терміни настання подій, терміни початку і закінчення робіт і резерви часу подій і робіт. Ранній термін настання подій tр(i) - це найбільший за тривалістю шлях, що передує події i: приклад, події tp (3) передують два ланцюжки робіт: t(1 –2) +t(2-3) і t(1 –3) - максимальна з цих величин дорівнює tp (3). Ранній термін події записується в ліву частину кружечка. Пізній термін настання події tn (i) - розраховується з кінця мережного графіка: tn (i) = Lкр ¾ L’ max,
де L' мах - максимальний шлях, що лежить за подією.
Пізній термін кінцевої події дорівнює її ранньому терміну. Далі розглядаються події, що передують кінцевій події. Якщо з події виходить одна робота, то пізній термін здійснення події дорівнює пізньому терміну здійснення наступної події за винятком тривалості роботи. Приклад: tn5 = tn6 – t(5-6). Якщо з події виходить кілька робіт, то по кожній з них виконується такий розрахунок, потім вибирається менше значення: tn2 = tn4 ¾ t(2-4) ö tn2 = tn5 ¾ t(2-5) ý з цих значень вибирається найменше. tn2 = tn3 ¾ t(2-3) ø Ранні і пізні терміни здійснення подій, що лежать на критичному шляху, збігаються. Резерв часу здійснення події Ri - це термін, на який можна пересунути здійснення події, не збільшуючи тривалості виробничого циклу виробу (критичні шляхи):
Ri = tn (i) ¾ tр(i). Його величина записується у верхній частині кружечка. Резерв часу шляху - різниця між тривалістю критичного шляху і тривалістю даного шляху:
R(L) = Lкр - t(L).
Ранній термін початку роботи (i ¾ j) між початковою подією i і кінцевою j дорівнює ранньому терміну здійснення (i) події:
t р.п (i-j) = t р(i).
Ранній термін закінчення роботи (i ¾ j) між початковоюподією i і кінцевою j дорівнює ранньому терміну здійснення (i) події плюс тривалість роботи між i і j подією:
t р.о (i-j) = t р(i) + t(i-j).
Пізній термін початку роботи (i ¾ j) дорівнює пізньому терміну здійснення кінцевої події j (tп (j)) мінус тривалість даної роботи:
t п.п (i-j) = t п (j) + t(i-j).
Пізній термін закінчення роботи (i ¾ j) дорівнює пізньому терміну здійснення кінцевої події j (tп (j)):
t п.про (i-j) = t п (j).
Повний резерв часу роботи - це термін, на який можна пересунути виконання даної роботи, не збільшуючи критичний шлях:
R(i-j) = tn.о(i-j) – tp.о(i-j).
Коефіцієнт напруженості роботи - характеризує ступінь складності виконання в термін кожної групи робіт, що не лежать на критичному шляху:
Кн(i -j) = [t(Lmax) -t(Lкр)]: [Lкр – t (Lkp)],
де t(Lmax) - тривалість максимального шляху, що проходить через дану роботу, t(Lкp) - тривалість відрізка шляху, що збігається з критичним шляхом.
3.7 Система внутрішньозаводського планування Система внутрішньозаводського планування містить у собі: 1) техніко-економічне планування: - перспективне (довгострокове); - річне планування; 2) оперативне планування: - календарне планування; - оперативне регулювання (диспетчування). Метою техніко-економічного планування є - складання планів по собівартості продукції; - розрахунок цін; - розрахунок обсягів випуску; - розрахунок рівня рентабельності і прибутку; - розрахунок техніко-економічних показників ефективності виробництва; - планування рівня продуктивності праці, соціального розвитку колективу підприємства й інших економічних показників. Оперативне планування є частиною внутрішньозаводського планування і складається із організації і забезпечення рівномірного виконання техніко-економічного плану підприємства і договірних відносин по випуску продукції за встановленою номенклатурою, у заданих обсягах і у встановлений термін на основі високопродуктивної ритмічної роботи при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів підприємства.
Оперативне планування виробництва включає: 1) розрахунок і встановлення нормативів руху виробництва (календарно-планових нормативів) - нормативів заділів, періодичності запуску (випуску) партій деталей в обробку (з обробки), розміру партій, тривалості виробничого циклу й ін.; 2) деталізацію планових завдань по цехах і ділянках; 3) розрахунок і встановлення календарних графіків, що визначають порядок, послідовність і терміни виготовлення продукції на визначеній стадії виробництва; 4) планування оперативної підготовки виробництва для безперебійного виконання встановлених завдань і календарних графіків. Розрахунок нормативів, завдань і графіків виконується: у цілому по підприємству (загальнозаводське), по цехах (міжцехове), по ділянках (внутрішньоцехове), по робочих місцях. ЗАДАЧІ загальнозаводського оперативного планування: 1) розробка методичних основ розрахунку нормативів руху виробництва; 2) календарний розподіл випуску продукції підприємством, що забезпечує ритмічний і ефективний хід виробництва; 3) планування підготовки виробництва. ЗАДАЧІ міжцехового оперативного планування: 1) розробка нормативів, що забезпечують ритмічну роботу цехів; 2) установлення взаємозалежних завдань цехам по випуску продукції, що забезпечує виконання плану по даній номенклатурі; 3) планування підготовки виробництва. ЗАДАЧІ внутрішньоцехового оперативного планування: 1) розрахунок нормативів, що забезпечують ритмічну роботу всіх ділянок і робочих місць цеху; 2) деталізація завдань, встановлених цеху, і доведення їх до ділянок і робочих місць; 3) розробка календарних графіків і планів; 4) планування оперативної підготовки виробництва. Різноманіття особливостей виробництва, його організаційний тип зобов'язує застосовувати такі методи і форми оперативного планування, що відповідали б даному типу виробництва. Тому виникає необхідність у створенні системи оперативного планування. Класифікація систем оперативного планування Система оперативного планування - це комплекс норм, нормативів і методів, що забезпечують науково обґрунтовану організацію оперативного планування і регулювання виробництва. Система повинна відповідати таким вимогам: - відповідати організаційному типу виробництва; - забезпечувати ритмічну роботу і найбільш ефективне використання усіх виробничих ресурсів. У залежності від типу виробництва на підприємствах діють різні системи оперативного планування:
- для одиничного виробництва: позаказна, комплектно-вузлова, подетальна-складська; - для дрібносерійного: позаказна, комплектно-вузлова, комплектно -групова, подетально-складська; - для середньосерійного: комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинно-комплектна, безупинна оперативна, подетальна розрядна; - для багатоосерійного: подетальна розрядна, подетальна за нормами заділів; - для масового: подетальна за тактом потоку. У системі оперативного планування виробництва застосовуються: планово-облікова одиниця, планово-облікові періоди, нормативи руху виробництва. Застосовувані в загальнозаводському оперативному плануванні планово-облікова одиниця і планово-облікові періоди повинні точно відповідати кожної позиції плану виробництва продукції й ув'язненим договорам. Їхня деталізація встановлюється в міру необхідності за допомогою нормативів для серії випуску виробів і календарних графіків. Склад нормативів руху виробництва обмежується нормативами здачі готової продукції на загальнозаводські склади, нормативами величини заділів на складах виробничо-диспетчерських (ВДВ) чи виробничих відділів, тобто на міжцехових заводських складах. Для кожного різновиду систем оперативного планування на рівні цехів використовують відповідні планово-облікові одиниці. При ВНУТРІШНЬОЦЕХОВОМУ плануванні виробництва у всіх випадках планово-обліковою одиницею є ДЕТАЛЬ. Виробничі завдання видаються ділянкам подетально, крім тих випадків, коли (в умовах середньосерийного, дрібносерійного й одиничного виробництва) ділянки цехів повинні здавати деталі в комплекті (на виріб, на замовлення). Подетальні завдання видаються і по робочих місцях. У кожній системі оперативного планування оперативні завдання усередині місяця встановлюються по наступним планово-облікових періодах: - одиничне: тиждень; - дрібносерійне: тиждень, доба; - середньосерийне: тиждень, доба; - багатосерійне: тиждень, доба, зміна; - масове: доба, зміна, година. Найважливіші нормативи руху виробництва, використовувані в різних системах оперативного планування у залежності від організаційного типу виробництва: - одиничне: циклові графіки вузлової і загальної зборки, тривалість циклу, терміни випередження по приватних виробничих процесах; - дрібносерійне: циклові графіки вузлової і загальної зборки, тривалість циклу, терміни випередження по приватних виробничих процесах; - середньосерійне: тривалість циклу, терміни випередження по приватних виробничих процесах, розмір партії деталей, періодичність запуску продукції, розряд забезпеченості виробництва; - багатосерійне: тривалість циклу, терміни випередження по приватних виробничих процесах, розмір партії деталей, періодичність запуску продукції, розряд забезпеченості виробництва, терміни запуску-випуску продукції, заділи, стандартні терміни подач деталей;
- масове: заділи, такт (ритм) роботи, графіки роботи. Основні характеристики систем оперативного планування 1ЗАМОВНА система оперативного планування (одиничне виробництво) - охоплює весь процес виконання роботи-замовлення, включаючи етап технічної підготовки виробництва. Об'єктом планування є ЗАМОВЛЕННЯ. Першою стадією планування є його оформлення, що, через малу повторюваність замовлення, будується на УКРУПНЕНИХ НОРМАТИВАХ. Друга стадія - підготовка виробництва замовлення. Третя стадія - планування виготовлення замовлення. Календарно-планові розрахунки ведуться в порядку, зворотному ході технологічного процесу, тобто виходячи з термінів його закінчення. 2 Для внутрішньоцехового планування планово-обліковою одиницею є машинокомплект (вузол, складальна одиниця), для робочих місць - деталь. Система зветься КОМПЛЕКТНО-ВУЗЛОВА. Вибір позаказної чи комплектно-вузлової системи визначається тривалістю виробничого циклу зборки виробів. Якщо цей цикл невеликий (у межах 1 місяця), то застосовується позаказна система, при якій усе необхідне для зборки комплектується до початку складальних робіт. Якщо цикл перевищує місяць, то застосовується комплектно-вузлова система, при якій усе необхідне для зборки комплектується у відповідності з послідовністю виконання технологічного процесу. Тому обліковою одиницею тут є по підприємству - вузол, по цехах - комплект деталей на нього. 3 ПОДЕТАЛЬНО-СКЛАДСЬКА система оперативного планування. В умовах одиничного і дрібносерійного виробництва застосовуються уніфіковані і стандартизовані деталі. Планувати їхнє виробництво невеликими кількостями за окремими замовленнями неефективно. Такі деталі звичайно виготовляють у кількості, що забезпечує загальну потребу підприємства на рік, місяць, квартал. Великі партії таких деталей повинні надходити на склад, з якого вони в міру необхідності подаються у виробництво. Планування виробництва таких деталей здійснюється за ПОДЕТАЛЬНО-СКЛАДСЬКОЮ системою. Система має три рівні подетальних складських запасів: - мінімальний (страховий) запас, створюється для безперебійного забезпечення виробництва у випадку яких-небудь порушень, що приводять до затримки виготовлення чергової партії деталей. Його величина звичайно встановлюється опитним шляхом; - максимальний запас; - утворюється в момент, коли на склад надходить чергова партія виготовлених деталей; - точка замовлення (запуску), настає в момент, коли крім мінімальний запас деталей на складі включає величину, що дорівнює добової потребі, помноженої на тривалість циклу виготовлення партії цих деталей. 4 КОМПЛЕКТНО-ГРУПОВА система оперативного планування (дрібносерійне виробництво) використовується при тривалості складального циклу більш місяця і потребуючий подачі деталей на зборку в точно встановлений термін. З цією метою деталі поєднують у КОМПЛЕКТИ по ознаці однакового терміну подачі. У груповий комплект входять деталі, що мають однакову періодичність випуску і єдиний міжцеховий маршрут обробки. У результаті такого об'єднання деталей у групові комплекти забезпечується можливість однакового запуску у виробництво всіх деталей, що складають комплект і їхню своєчасну подачу на зборку. 5 МАШИННО-КОМПЛЕКТНА система (середньосерійне виробництво) відрізняється відносною простотою: усім цехам (заготівельним, обробним, складальним) завдання встановлюється в комплектах деталей на виріб. У програмі складального цеху вказується порядковий номер виробу, а для інших цехів їхнє завдання встановлюється (у порядку, зворотному порядку технологічного процесу) на величину нормативного випередження в днях, помножену на середньодобовий випуск готових виробів за планом. Система може використовуватися тільки при постійній номенклатурі. Недоліком системи є те, що виробництво всіх деталей планується з однаковим випередженням, що служить причиною великого обсягу незавершеного виробництва. 6 ПОДЕТАЛЬНА система ЗА НОРМАМИ ЗАДІЛІВ (багатосерійне виробництво) для невеликої номенклатури продукції - подача деталей (на обробку, зборку, на склад) задійснюється за встановленими термінами подач. Визначають величини перехідних заділів, будують графіків роботи, що забезпечують створення і дотримання нормативних заділів, графіки загальної потреби в деталях всіх інших поза складальними споживачами (запчастини). 7. ПОДЕТАЛЬНА система ЗА ТАКТОМ ПОТОКУ (масове) - загальна потреба в деталях кожного найменування по кожному цеху розраховується як сумарна потреба в даній деталі цеху-споживача, обліком постачань на сторону і кількості, необхідного для доведення заділів по всіх наступних цехах до нормативного рівня. Кожен цех одержує три програми: - одержання деталей від цехів-постачальників; - виготовлення деталей; - здачі деталей споживачу. По більшості деталей сумарна потреба визначається програмою випуску готової продукції, що в умовах масового виробництва підлегла ТАКТУ. Оперативно-календарне планування багатосерійного масового виробництва 1 Міжцехове планування. Завдання цехам встановлюються на підставі програми випуску головного складального конвеєра, тобто розрахунок ведеться в зворотному напрямку техпроцесу: від складальних до заготівельних операцій. По кожному цеху і по деталі визначається програма випуску Nвип і програма запуску Nзап:
N і вип = N і+1 зап + (Zн мц - Zф мц),
де Zн мц, Zф мц - нормативний і фактичний рівні міжцехових заділів; N i+1 зап - програма наступного цеху, або N i+1 зап = N i вип + (Zн вц.- Zф вц), де Zн мц, Zф мц - нормативний і фактичний рівні внутрішньоцехових заділів. Внутрішньоцехове планування Програми цехам у масовому виробництві складаються на квартал з розбивкою по місяцях. На кожен місяць складаються графіки випуску деталей. У випадку, якщо добове завдання не виконане і число фактично виготовлених з початку місяця деталей менше планового, то деталь попадає в так на звану “дефіцитку”, у якій указується номер і число недоданих деталей. Для робочих місць також установлюється план: - годинні графіки за планом і фактично за годину. Оперативний облік виконання програми здійснюється на основі первинної документації: - робочих нарядів; - приймально-здавальних накладних; - маршрутних карт і техпроцесів. Оперативно-календарне планування серійного виробництва Особливістю планування серійного виробництва є необхідність дотримання строгої повторюваності виготовлення партії деталей, що забезпечить регулярність зборки партії виробів. Наприклад, в обробному цеху за робочим місцем закріплені групи деталей: А,В,С,Д. Як організувати їхнє послідовне виготовлення? Можна виготовити всю партію спочатку деталей А, потім В і т.д. Але, при такій організації порушується темп зборки, тобто зборка виробів з деталями В,С і Д буде зупинена через не надходження їх, а в цехах буде нарощуватися незавершене виробництво. Щоб цього не відбулося, деталі А,В,С і Д поділяють на партії - комплекти і планування виробництва виконується з розрахунку тривалості циклу виготовлення такого комплекту, в який входять усі види деталей. Однак виникають питання: 1)які повинні бути розміри кожної партії деталей у комплекті і 2) через який проміжок часу кожна партія повинна запускатися у виробництво? РОЗМІР ПАРТІЇ ДЕТАЛЕЙ визначається так: 1) за кожною деталю виконується розрахунок відносини t n-з/t шт-к. Операція, що має максимальне значення такого відношення називається ВЕДУЧОЮ, і по ній виконується подальший розрахунок; 2) визначається мінімальний розмір партії:
nmin = t n-з /(t шт-к A),
де А - коефіцієнт, що враховує додатковий % утрат часу на переналагодження устаткування, для багатосерійного виробництва А=0.03; А=0.1 - для дрібносерійного. Мінімальне значення n округляється до величини, зручної для планування: 3,5,10-денна чи місячна потреба у виробництві, 3-місячна, піврічна, річна програма: N мес = n x ДО, де ДО - прийняте ціле число партій у місячному випуску. ПРИКЛАД. Місячна програма цеху по випуску деталі Nмес = 1000шт., утрати часу на переналагодження: А=0.6, техпроцес: Операція tn-з tшт tп.з/tшт 1 20 6 3.3 2 60 4.9 12.24 - мах 3 35 3 11.6 4 30 4 7.5 n min = t n.з/(t шm-к A)=12,24:0.06=204 шт. Коректуємо розмір партії: 1000:204=4,9 - приймаємо К=5, n=1000:5=250 шт. Період запуску-випуску - це проміжок часу між запусками (випусками) у виробництво двох суміжних партій деталей:
Rс = n / Nдіб,
де n - прийнятий розмір партії деталей, шт.; N діб - середньодобова потреба в деталях, шт /дні (година, рік). Подальша побудова календарного графіка виконується за трудомісткістю обробки партії деталей і з урахуванням періоду запуску-випуску. МІЖЦЕХОВЕ ПЛАНУВАННЯ Складання оперативного плану для серійного виробництва ведеться і з урахуванням величини технологічного випередження цехів у порівнянні зі складальним. ТЕХНОЛОГІЧНИМ ВИПЕРЕДЖЕННЯМ називається період часу, що відокремлює терміни початку роботи цехів від терміну випуску готового виробу.
Обробка в заготівельному цеху Обробка в механічному цеху Зборка в складальному цеху ВИПУСК Розрахунки випереджень виконують з метою ритмічного забезпечення цехів комплектами матеріалів, заготівель, деталей у терміни, задані графіком. Випередження може бути виражене як у днях, так і в комплектах, як і виробнича програма. Наприклад, на лютий закрити 30 комплектів, у березні - 35 комплектів, тобто річне завдання в комплектах розподіляється по місяцях, у залежності від кількості робочих днів.
ПРИКЛАД. Визначити виробниче завдання цехів на травень, якщо відомо, що в лютому складальний цех закрив 58-й номер комплекту. Місячне завдання (20днів) по випуску виробу А складає 40 комплектів, середньоденне – 2 комплекти. Випередження в роботі з відношення до випуску виробів; механічного цеху - 25 днів, ливарного - 2 місяці. 1 Визначимо випередження цехів у комплектах на виріб: - механічні: 25дн.х2компл./дн.=50компл., - ливарні: 2мес.х40компл.=80компл., 2 План на травень: - складальний: закрити 58+20х2=98комплектів, - механічний: закрити 98+50=148 комплектів, - ливарний: закрити 98+80=178 комплектів. Оперативно-календарне планування одиничного виробництва МІЖЦЕХОВЕ ПЛАНУВАННЯ. У зв'язку з великою номенклатурою неповторюваних виробів плановою одиницею в одиничному виробництві є ЗАМОВЛЕННЯ. За замовленнями будується «Об'ємно-календарний графік», у якому вказується номер замовлення, терміни його виконання і трудомісткість виготовлення. Цехам програма задається в переліку замовлень і їхньому обсязі. Внутрішньоцехове планування: замовлення місячного плану розділяють на три групи: 1 - завершуються в даному місяці, 2 - перехідні з минулого місяця, 3 – які запускаються знову (нові). Відповідно до такої класифікації і визначають черговість виконання замовлень.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 34; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.222.9.22 (0.142 с.) |