Науково-методичний центр аграрної освіти

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

З навчальної дисципліни «Внутрішні хвороби тварин»

Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)

1. Етіотропна терапія спрямована:

 

1. На усунення причини хвороби;

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На підвищення неспецифічної резистентності;

На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. Патогенетична терапія спрямована:

 

1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На усунення причини хвороби;

На нормалізацію функцій нервової системи.

3. Замінна терапія спрямована:

На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.

2. На механізм розвитку хвороби;

3. На усунення причини хвороби;

4. На нормалізацію функцій нервової системи.

 

4. До етіотропної терапії відносять:

1. Новокаїнові блокади;

2. Протимікробну терапію;

3. Пробіотикотерапію;

4. Протеїнотерапію.

 

5. До патогенетичної терапії відносять:

1. Імуностимулювальну терапію;

2. Інтерферонотерапію;

3. Новокаїнові блокади;

4. Жарознижувальні препарати.

 

6. До замінної терапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Протеїнотерапію;

3. Вітамінотерапію;

4. Пробіотикотерапію.

7. Протеїнотерапія включає:

1. Гемотерапію;

2. Тканинну терапію;

3. Органотерапію;

Серотерапію.

8. До патогенетичної терапії відносять:

1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;

2. Терапію специфічними препаратами;

3. Неспецифічну стимулювальну терапію;

4. Антибіотикотерапію.

 

9. До етіотропної терапії відносять:

1. Терапію, яка регулює нервово-трофічні функції;

2. Пробіотикотерапію;

3. Неспецифічну стимулювальну терапію;

Антибактеріальну терапію.

10. До протеїнотерапії відноситься:

1. Лізатотерапія;

2. Органотерапія;

3. Лактотерапія;

Серотерапія

 

11. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:

1. Загально;

2. Комплексно;

3 Локально;

4. Вибірково.

 

12. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:

 

1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;

2. підвищенням температури тіла;

3. гіпотонією передшлунків;

Збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

13. Протеїнотерапія протипоказана при:

 

1. пневмонії;

2. артриті;

3. Інфекційних захворюваннях з гострим перебігом;

4. гіпопластичній анемії

14. До гемотерапії відносять:

1. Гемотрансфузію;

2. Аутогемотерапію;

3. Ізогемотерапію;

Гетерогемотерапію

15. Суть аутогемотерапії:

1. Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин в межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

 

16. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:

1.Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

 

17. Суть гетерогемотерапії:

1.Введення тварині її власної крові;

2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;

3. Введення крові тварин різних видів;

4. Гемотрансфузія.

18. Механізм дії тканинних препаратів полягає:

1. В утворенні біогенних стимуляторів;

2. Дії на біологічно активні точки;

3. В утворенні гістаміноподібних речовин;

4. Нормалізації функцій нервової системи.

19. До тканинних препаратів відносять:

1. Екстракт алое;

2. Катозал;

3. алохол;

Екстракт плаценти.

20. До ферментотерапії відносять застосування:

1. Фесталу;

2. Панкреатину;

3. Т-активіну;

4. Тималіну.

21. Основний метод дослідження книжки:

1. Пальпація;

2. Перкусія у 5 – 6 міжреберних проміжках;

3. Аускультація від 7 до 10 ребра;

4. Аускультація у 4–5 міжреберних проміжках;

22. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:

У перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до

нервової системи;

2. Стимуляції процесів збудження у ЦНС;

3. Стимуляції процесів гальмування у ЦНС;

4. Знеболювальному ефекті.

 

23. В яких випадках протипоказано застосування новокаїнової терапії:

 

1. плеврит;

2. бронхопневмонія;

3.Серозний, катаральний і гнійни мастити;

Серцево-судинній недостатності.

 

24. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:

1. Преапарати бактеріостатичної дії;

2. Препарати бактерицидної дії;

3. Препарати пролонгованої дії;

4. Важкорозчинні препарати.

 

25. Методи діагностики зміщення сичуга:

 

1. Аускультація з правої сторони за реберною дугою;

2. Аускультація з лівої сторони за реберною дугою;

3. Аускультація у поєднанні з безпосередньою перкусією;

Аускультація у поєднанні з пальпацією.

Які новокаїнові блокади застосовують при лікуванні хвороб

Органів дихання?

1. Надплевральну;

2. Зірчастого вузла;

3. Паранефральну;

Інтраплевральну.

27. Суть пробіотикотерапії:

1. Застосування протимікробних препаратів;

2. Застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджають розвиток дисбактеріозу;

3. Застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;

4. Застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.

 

Які штами мікроорганізмів використовують для виготовлення пробіотиків?

1. Лактобактерії;

2. Сальмонели;

3. Біфідумбактерії;

4. Ешерихії.

 

29. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороба кровотворної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):

 

1. Кобальту, купруму, феруму;

2. Фосфору, феруму, фтору;

3. Натрію, магнію, феруму;

4. Цинку, натрію, купруму.

30. Дієтотерапія – це:

 

1. Метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;

2. Лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;

3. Штучне харчування;

Метод лікування за допомогою дієтичного режиму.

31. Фізіотерапія відноситься до:

1. Симптоматичної терапії;

2. Патогенетичної терапії;

3. Терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;

4. Рефлексотерапії.

 

32. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:

1. Молочну;

2. Пропіонову;

3. Масляну;

Оцтову.

33. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:

1. Лампи інфраруж;

2. Еритемно-увіолеві лампи;

3. Ртутно-кварцеві лампи;

4. Лампи солюкс.

 

34. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:

1. Довгохвильових;

2. Короткохвильових;

3. Середньохвильових;

4. Змішаних.

 

35. Ультрафіолетове опромінення протипоказане при:

 

1. Д-гіповітамінозі;

2. Екземі;

3. Бронхітах;

Кахексії.

36. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:

 

1. Тепловому ефекті;

2. Стимуляції синтезу вітаміну D;

3. Бактерицидному ефекті;

4. Стимуляції еритроцитопоезу.

 

37. Інфрачервоні промені застосовують при:

 

1.Пневмоніях, плевриті;

2. Гнійно-гнильних процесах;

3.Міозиті, артриті;

4. У гостру стадію запальних процесів.

 

38. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:

 

1. Ергокальциферол;

2. 25 (ОН) D₃

3. Холекальциферол;

4. 1,25 (ОН)₂ D₃.

 

39. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

 

1. Звуження отвору аорти;

2. Недостатності двостулкового клапана;

3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;

Недостатності клапанів аорти.

40. Етапи диспансеризації:

1. Діагностичний;

2. Проведення протиепізоотичних заходів;

3. Профілактичний;

4. Проведення лабораторних досліджень крові.

 

41. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:

1. Щомісячно;

2. Один раз у 6 місяців;

3. Щоквартально;

4. За необхідністю.

42. Показниками енергетичної поживності раціонів є:

1. Забезпеченість цукром;

2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;

3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;

4. Забезпеченість жиром.

 

43. Структура раціону це:

1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;

2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;

3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;

Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.

44. рН якісного силосу має бути:

1. 3,8 – 4,2;

2. 3,5 – 3,7;

3. 4,5 – 4,7;

4. 4,3 – 4,5.

45. Міокардит це:

 

1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;

2. Запалення серцевого м’яза;

3. Запалення серцевої сумки;

4. Дистрофічні зміни міокарда.

 

46. Етіологія міокардиту:

 

1. інфекційні та інвазійні хвороби;

2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;

3. алергічні, аутоімунні ураження;

4. всі перераховані фактори.

 

47. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

Розвивається екстрасистолія.

48. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

Виникають блокади серця.

49. За міокардиту у першу стадію АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

4. Підвищується діастолічний.

 

50. Тони серця за міокардиту в першу стадію:

1. Посилюються;

2. Не змінюються;

3. Акцентується перший тон;

4. Акцентується другий тон.

 

51. частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):

1. 24 – 40;

2. 40 – 60;

3. 60 – 90;

4. 20 – 30.

52. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:

 

1.Препарати етіотропної дії;

2. заспокійливі засоби;

3. кисень, глюкозу, препарати камфори;

4. всі перераховані засоби.

 

53. Міокардоз – це:

 

1. Захворювання міокарда, яке характеризується дистрофічними процесами в ньому, які в подальшому призводять до порушення основних функцій серця;

2. Захворювання, яке характеризується розростанням сполучної тканини у міокарді й ущільненням його;

3. Захворювання, яке характеризується ураженням і морфологічними змінами клапанного апарату серця;

4. Захворювання, яке характеризується розширенням і збільшенням порожнин серця в об’ємі.

 

54. Етіологія міокардозу (міокардіодистрофії):

1. Порушення обміну речовин;

2. Гострі інфекційні хвороби;

3. Сепсис;

Гіпоксія.

55. Збудливість серця за міокардозу:

1. Не змінюється;

2. Підвищується;

3. Знижується;

Виникають блокади серця.

56. За міокардозу АКТ:

1. Підвищується систолічний;

2. Підвищується систолічний і діастолічний;

3. Знижується систолічний;

Підвищується діастолічний.

57. Тони серця за міокардозу:

1. Посилюються;

2. Послаблюються;

2. Не змінюються;

4. Акцентується другий тон;

 

58. За міокардозу (міокардіодистрофії) застосування серцевих глікозидів:

1. Показане (особливо разом з препаратами, що стимулюють обмінні процеси в міокарді);

2. Протипоказане;

3. Не бажане (призначають тільки у випадках некомпенсованої серцевої недостатності);

4. Призначають тільки на ранніх стадіях захворювання.

 

59. За морфологічною ознакою ендокардит буває:

1. Бородавчастим;

2. Гнійним;

3. Ерозивним;

Виразковим.

60. За локалізацією ендокардит буває:

1. Клапанним;

2. Судинним;

3. Пристінковим;

4. Перфоративним.

 

61. Ускладненнями клапанного ендокардиту є:

1. Міокардит;

2.Міокардіодистрофія;

3. Перикардит;

Набуті пороки серця.

62. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

 

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана.

 

63. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

1. Звуження правого атріовентрикулярного отвору;

2. Звуження отвору аорти;

3. Звуженні отвору легеневої артерії;

4. Недостатності тристулкового клапана;

64. Систолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:

 

1. Недостатності двостулкового клапана;

2. Недостатності клапанів аорти;

3. Недостатності клапанів легеневої артерії;