Тема 2. Виробники та споживачі - сфери туристичного обслуговування

 

2.1. Загальна характеристика учасників туристичної діяльності У сг. 5 нової редакції Закону України «Про туризм», що діє з 1 січня 2004 року, зазначено хто виступає учасниками відносин; які виникають при здійсненні туристичної діяльності [І].

Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності,

е:

1. Юридичні й фізичні особи, які:

створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги

(перевезення, тимчасового розміщення туристів, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування);

- чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг;

2. Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Умовно всіх учасників можна розділити на 2 категорії суб'єктів (рис. 2.1):

- перша група - споживачі турпродукгу. Це суб'єкти, в інтересах яких здійснюється діяльність з надання туристичних послуг;

- друга група - суб'єкти туристичної діяльності- їхнє завдання полягає в безпосередньому здійсненні й(або) забезпеченні туристичної діяльності.

 

 

2.2. Споживачі туристичних послуг

Перша група учасників - споживачі туристичного продукту. Ними є (відповідно до рисунку 2.1) туриста, екскурсанти, відвідувачі, інші.

З точки зору українського законодавства у сфері туризму, що регулює діяльність і розвиток туристичних фірм, поняття «турист» містить у собі не всі категорії громадян-мандрівників, а тільки ті, які відповідають певним вимогам, що зафіксовані у нормативних документах чинного законодавства.

Так, у статті 1 нової редакції Закону «Про туризм» зазначено, що «ту рист -

«

особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін» [1].

Отже, для того щоб громадянин відповідав критерію «турист», він повинен дотримуватися певних умов, до яких відповідно до чинного законодавства України відносяться:

- строк подорожі туриста: тривалість подорожі може бути від 24 годин до 1 року;

- неоплачувана діяльність: свою подорож турист проводить без здійснення якої-небудь оплачуваної діяльності;

- відсутність у громадянина заборони на в'їзд у ту або іншу країну, що він має намір відвідати;

- турист зобов'язаний покинути країну або місце його перебування у певний строк.

Екскурсант - тимчасовий (одноденний) відвідувач країни або місця перебування, що перебуває в даній місцевості з метою туризму менше 24 годин.                      ;^;

Інші одноденні відвідувачі:

круїзні пасажири - особи, що прибувають у певну країну на круїзних судах і які ночують на борту судна, навіть, якщо вони сходять на берег для екскурсій або в інших приватних справах (незалежно від часу стоянки круїзного судна);

екіпажі транспортних засобів, члени яких є іноземними особами, тобто не є резидентами відвідуваної країни, і перебувають у даній країні протягом дня;

транзитні відвідувачі, які без здійснення ночівлі у закладах розміщення прямують територією даної країни до свого місця призначення в іншій країні (пасажири автобусів, поїздів, що ночують у купі) [2].

Інші споживачі турпродукту: місцеві жителі й деякі інші особи, що не є туристами.

Не зараховуються до числа туристів:

- прикордонні працівники;

- тимчасові та постійні іммігранти;

- кочівники;

- транзитні пасажири, які не залишають транзитної зони;

- біженці;

- військовослужбовці;

- працівники консульств, дипломати та члени їх сімей тощо.

Тобто деякі з них, наприклад, іммігранти, дипломатичні працівники, сезонні робочі й ті, хто не відповідає поняттю «турист», можуть бути споживачами турпродукту або окремих туристичних послуг.

2.3. Суб'єкти туристичної діяльності

Друга іругіа учасників - суб'єкти туристичної діяльності.

Згідно зі ст. 5 нової редакції Закону України «Про туризм» суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є:

1. туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно з законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та

супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

2. туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно з законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність;

3. інші суб'єкти підприємницької діяльності (СЦЦ), що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

4. гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування;

5. фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо [1].

Взаємозв'язки між учасниками туристичної діяльності, тобто між суб'єктами туристичної діяльності та споживачами туристичного продукту й окремих туристичних послуг, представлені на рисунку 2.1.

2.4. Процес просування туристичних послуг від виробників до споживачів

Процес взаємодіяння учасників сфери туристичного обслуговування представлений на рисунку 2.2 [6; с. 289].

N

28

Відповідно до даного рисунку, постачальниками турАтичних послуг можуть бути як юридичні особи, так і фізичні - СПД і не СПД (тобто категорії З - 5 із наведеної в Законі України «Про туризм» класифікації суб'єктів туристичної діяльності).

Процес організації туристичного обслуговування складний і багатогранний. Існують різні виробничі взаємини між суб'єктами туристичної діяльності й споживачем туристичного продукту або туристичних послуг. Розглянемо їх докладніше (див. рисунок 2.2).

Рис. 2.2. Взаємини між постачальниками послуг і їхніми споживачами 1. Споживачі туристичних послуг (туристи, екскурсанти тощо) можуть безпосередньо одержати послуги у їхніх постачальників - купити квитки на транспорт, забронювати номер у готелі, замовити екскурсійне обслуговування, відвідати самостійно музей тощо. Це означає, що не всі туристи користуються послугами, пропонованими туроператорами або тур агентами, воліючи діяти прямо, самостійно зв'язуючись із транспортними компаніями та готелями.

 

2. Споживачі туристичних послуг можуть придбати окремі їхні види у тур агентстві, наприклад, забронювати номер у готелі.

3. Споживачі туристичних послуг можуть придбати пакет туристичних послуг безпосередньо у туроператора, тому шо не мають наміру звертатися до гурагента.

4. Класичний приклад взаємин у сфері туризму - придбання туристом турпродукту, зробленого туроператором, у роздрібного посередника - турагента.

5, Часто взаємини оптових і роздрібних туристичних фірм опосередкуються дрібнооптовими торговцями. Такі підприємства звичайно діють у межах одного регіону. Вони централізовано закуповують тури у декількох вітчизняних і закордонних туроператорів та продають їх невеликим місцевим турагентствам, яких великі оптовики, як правило, не обслуговують.

6. Традиційно дрібнооптові туристичні фірми та турагентства створюють власні мережі дрібних дилерів-агентів у справах продажу. Вони працюють поза офісами, персонально з потенційними туристами та групами населення, знаходячи клієнтів серед своїх родичів і знайомих, по рекомендаціях, на службі, вдома, у суспільних установах тощо. Психологи давно встановили, що людина більше схильна вірити друзям, близьким і взагалі конкретним особам, що побували в туристичній поїздці, чим рекламі, яка у даному конкретному випадку є додатковим доказом надійності туристичного підприємства.