І V . Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання до нього. Із чотирьох варіантів відповідей виберіть одну Правильну

Гордість Іспанії

(1)Тридцять років тому фашистські заплічники вивезли Федеріко Гарсіа Лорку в гори і там розстріляли. Десь недалеко було рідне село Фуенте Вакерос. Навколо була рідна земля Гранади.

(2)Для холуїв кривавого каудильйо цей молодий і ще наївний в'язень був тільки черговою жертвою. Новітні герострати – не рівня давнім: вони не прагнуть слави, вони ладні були б задушити будь-який поголос про свої звірства. Але людство знає: криваві руки франкістів скроплені кров'ю одного з найбільших поетів XX століття – Федеріко Лорки. Це їм можна було б адресувати поетові слова: «Я іспанець до мозку кісток і не уявляю собі життя поза межами своєї країни, але я ненавиджу тих, хто іспанець тільки тому, що народився в Іспанії».

(3)Вирісши на багатостраждальній іспанській землі, закоханий у трагічні мотиви канте хон-до, перейнятий скорботно-благородними образами Сервантеса і Кальдерона, Веласкеса і Гойї, Лорка не міг не сприйняти цього почуття фатального трагізму, яке мало не стало рисою національного характеру його народу.

(4)Стиль його поезії успадкований од народної творчості. Це стиль іспанських темпераментних хот і народних пісень. Це стиль іспанської історії, яка витворила тип темпераментної людини, що ніколи не звільнюється від почуття життєвої небезпеки.

(5)Але, будучи виразно національним поетом, Лорка разом з тим є одним з найбільш оригінальних поетів нашого віку. Світова поетична культура була ним дуже добре засвоєна.

(6)Лорка – передусім поет драматичний. Двобій життя і смерті – це магістральна його тема. Навіть книга віршів у його сприйманні нагадує «мертву осінь», вірші – «чорне листя на білій землі». Так виявляється в Лорки суто живописний аспект дійсності: майже кожен його вірш можна «дивитись». Таке його все «Циганське романсеро». У листі до свого друга Хорхе Гільєна сам Лорка писав про цей твір так: «Я намагаюсь поєднати циганську міфологію з відвертою буденністю плинного часу. Виходить щось дивовижне, та, сподіваюсь, і по-новому прекрасне. Я прагну добитися того, щоб образи, якими я зобов'язаний своїм героям, були зрозумілі для них, були видінням того світу, де вони живуть. Залишиться книга романсів, і можна буде сказати, що це книга про Андалузію. Це вже так! Андалузія не повернеться спиною до мене...»

(7)Багатство поетових вражень дивує в кожному вірші. Його рядок ніби доведено до вищої поетичної конденсації. Осінь приходить з гронами туману, равликами та громаддям гір. У вітах яблуні – птахи й тіні. Горбате місто горян має густу нечесану шевелюру зелені. Серце гітари поранене п'ятьма шпагами.

(8)Слухаючи, як вишумовує морська черепашка, можна відчути, як серце повниться бризками води й світла, зеленавою сутінню та срібними рибками. Його образи дуже конкретні, його поетична думка глибока і не завжди осягнена. Часом цю думку легше відчути, аніж збагнути. Треба мати дуже розвинені почуття, щоб любити Лорку.

(9)«Поет розуміє все незбагненне», – писав Лорка. Але незбагненність його самого не слід перебільшувати. Він якось зазначав, що у всьому любить простоту. Його образи «точні до найдрібніших деталей» і здаються багатьом незвичними тільки тому, що «не так уже часто зустрічається нехитре вміння бачити й чути».

(10)Не можна не вказати на ще одну визначальну ознаку його обдарування – виняткову музичність. Інтонаційний малюнок багатьох його віршів неповторний.

(11)«Іспанець до мозку кісток», Лорка міг з повним правом назвати себе «братом усіх людей». Справді, його поезія має інтернаціональний попит, як справедливість і людська доброта. Він писав про негрів, що «зі своєю зворушливою печаллю перетворилися на духовну вісь Америки». Такою духовною віссю іспанського народу є геніальні поезії Федеріко Гарсіа Лорки.

(За В. Стусом)

1. У другому абзаці фразеологізмом є сполучення слів:

А бути (кимось, чимось) до мозку кісток;

Б бути черговою жертвою;

В задушити поголос про звірства;

Г не уявляти життя поза межами країни.

2. Спільною думкою про те, що Лорка засвоїв кращі надбання іспанської літератури, об'єднані абзаци:

А 2,3;

Б 3,4;

В 3,6;

Г 3,11.

3. У будові тексту п'ятий абзац виконує роль:

А вступу;

Б тези;

В аргументу;

Г контраргументу.

4. Словосполучення «новітні герострати» в тексті означає людей, які:

А таємно здійснюють криваві злочини;

Б прагнуть здобути славу будь-якою ціною;

В віддано прагнуть служити своєму вождеві;

Г нещодавно незаконно захопили владу.

 

5. У тексті публіцистичного стилю використано елементи іншого стилю, а саме:

А розмовного;

Б художнього;

В офіційно-ділового;

Г епістолярного.

6. Вислів Гарсіа Лорки: «Я іспанець до мозку кісток і не уявляю собі життя поза межами своєї країни, але я ненавиджу тих, хто іспанець тільки тому, що народився в Іспанії» є утвердженням думки про те, що письменник:

А протиставляє себе іншим, хто народився в Іспанії;

Б передбачає свою трагічну загибель;

В осуджує будь-які прояви націоналізму;

Г протестує, що владу в Іспанії захопили фашисти.

7. Щоб любити Лорку та відчувати естетичну насолоду від його поезії, треба:

А добре знати факти біографії митця;

Б розуміти парадоксальність мислення поета;

В тонко відчувати образність поетичного рядка Лорки;

Г ознайомитися з традиціями іспанської літератури.

8. Не є особливістю індивідуального поетичного стилю Лорки:

А музичність поетичного рядка;

Б виразні форми європейської класичної гармонії;

В тонке відчуття дійсності й відображення її в конкретно-чуттєвих образах;

Г  наявність зорових образів, відображення живописних аспектів дійсності.

9. Думку про те, що «Лорка – передусім поет драматичний», підтверджує речення:

А «Його образи дуже конкретні, його поетична думка глибока і не завжди осягнена».

Б «Двобій життя і смерті – це магістральна його тема».

В «Це стиль іспанської історії, яка витворила тип темпераментної людини, що ніколи не звільнюється від почуття життєвої небезпеки».

Г  «Його рядок ніби доведено до вищої поетичної конденсації».

10. Головну думку тексту висловлено в реченні (реченнях):

А «Я іспанець до мозку кісток і не уявляю собі життя поза межами своєї країни».

Б  «Лорка не міг не сприйняти цього почуття фатального трагізму, яке мало не стало рисою національного характеру його народу».

В «Стиль його поезії успадкований од народної творчості. Це стиль іспанських темпераментних хот і народних пісень».

Г «Будучи виразно національним поетом, Лорка разом з тим є одним з найбільш оригінальних поетів нашого віку. Світова поетична культура була ним дуже добре засвоєна».