Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Сучасна соціологія (друга половина хх ст. ) ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4
Соціологія, подолавши тенденцію розриву емпіричного та теоретичного напрямів, увійшла у сучасний етап, який кожна назвати етапом синтезу емпірії і теорії. У цьому періоді продовжують розвиватися попередні напрями та з’являються інші. Серед них у сучасній соціології можна виділити чотири основних теоретичних напрями. Структурний функціоналізм. Його основні представники – американські соціологи Т. Парсонс (1902 – 1979) та Р. Мертон (1910). За Т.Парсонсом, індивіди у суспільстві діють і взаємодіють, виконуючи певні ролі стосовно один одного, і це складає соціальну структуру суспільства, бо роль є одиницею соціальних відносин, а суспільство як соціальна система є комплексом соціальних дій. Коли всі ці частини нормально функціонують, то у суспільстві існує порядок. За Р. Мертоном, навпаки, треба зосереджувати увагу на дисфункціях, відхиленнях від порядку, і таким чином попередня концепція доповнюється. Виходить, що повна функціональна єдність, на яку сподівався Т. Парсонс, буває рідко, тому треба дослідити ступінь інтегрованості суспільства. Структурно-функціональний аналіз суспільства можна виразити у наступних пунктах: – суспільство – система взаємопов’язаних структур, усі елементи якої виконують свої функції; – соціальні інститути – частини соціальної системи, які впливають на функціонування всього суспільства; – індивід – основний елемент системи, який входить до соціальної структури через соціальну роль; – суспільне життя залежить від солідарності індивідів; – в основі суспільного життя лежать норми і цінності, воно включає в себе обов’язки людей і соціальний контроль; – соціальні системи інтегровані і тяжіють до стабільності, дисфункції у суспільстві – це патологія (відхилення від норм), яку повинна подолати соціологія. Теорія конфлікту протилежна попередній: ідея соціальної рівноваги замінюється ідеєю соціальних змін. Американець Ч.Р. Міллс (1911 – 1962) першим розкритикував концепцію Т. Парсонса, бо, як він вважав, у реальному житті поруч зі стабільністю існує нестабільність. Німецько-англійський соціолог Р. Дарендорф (1929) вважав, що у кожному суспільстві постійно існують конфлікти. Влада завжди у антагонізмі з підлеглими, що неминуче породжує конфлікт. Отже, конфлікт – природний стан суспільства, який є рушійною силою історії. Звідси висновок: треба вміти регулювати конфлікти, а самі конфлікти в цілому відіграють позитивну рольову розвитку суспільства.
Основні положення теорії конфлікту: – соціальні системи «розриваються» протиріччями і прагнуть до змін; – в основі суспільного життя – непримиренні інтереси, тому конфлікт – це органічний стан соціальної системи; – соціальні конфлікти сприяють адаптації суспільства до змін і прогресу; – соціальні конфлікти вимагають соціального контролю, це і є завданням соціології. Феноменологічна соціологія – дослідження духовних сутностей, є різновидом «розуміючої» соціології М. Вебера. Її прибічники вважають, що суспільство – явище, яке постійно створюється і відтворюється у процесі духовної взаємодії людей. Засновник цього напряму – австрієць А. Шюц (1899 – 1959), він вважав, що соціальний світ – це повсякденний світ, який тлумачиться людьми як світ сенсів, уявлень людей про об’єкти світу. Завдання соціології – відкривати і систематизувати принципи організації повсякденного життя людей. Акцент робиться на взаємодії. Основні принципи феноменологічної соціології: – соціальна реальність – існуючий до нас інтерсуб’єктивний світ; – люди прилучаються до цього світу завдяки досвіду взаємодії з іншими людьми; – соціальна дія – осмислена поведінка людини у її духовній взаємодії з іншими людьми. Інтегральна соціологія (в деяких підручниках її називають «інтегративною»). Її засновник російсько-американський соціолог П.О. Сорокін (1889 – 1968) вважав, що суспільство – сукупність людей, які спілкуються і взаємодіють в одному соціальному просторі.Елементами взаємодії є індивіди, акти (дії) і провідники спілкування (символи, інтеракції), мова, музика, мистецтво, гроші тощо. Завдання соціології – досліджувати соціальні явища, які можна спостерігати, тобто поведінку людей. На думку Сорокіна, існує така послідовність суб’єктів суспільства: особа – група – суспільство – культура. Суспільство треба реформувати, для цього потрібні соціальна аналітика, соціальна механіка, соціальна генетика, соціальна політика.
Інтегральною соціологією П. Сорокін намагався об’єднати все позитивне з інших теоретичних напрямів науки. Він вірив у те, що завдяки конструктивній діяльності соціології у світі можна досягти міцного і тривалого миру. Для цього лише потрібно: докорінно переоцінити більшість сучасних культурних цінностей, поширити і впровадити їх у кожній державі, обмежити суверенність усіх держав щодо війни і миру, заснувати вищу міжнародну владу, яка б мала право обов’язкових і примусових рішень у всіх народних конфліктах. П.О. Сорокіна вважають одним з провідних соціологів XX ст., він визначив характер і основні напрями розвитку сучасної соціології. У своїх роботах він визначив і деякі основні характеристики західної соціології XX ст.. На його думку, їй притаманні: інтернаціоналізація, експертизація, фактографізація, академізація, диференціація і соціологізація інших наук. Отже, він відмітив факт всесвітнього поширення соціології як науки, ствердження її як однієї з основних, залучення її для вирішення все більшого кола питань, зростаючу точність фактів, що нею використовуються, і об'єктивність їх оцінки, особисту розгалуженість і всезростаючий вплив на інші науки. Таким чином,ми бачимо, що соціологія, виникнувши у Європі в ХІХ ст., поступово поширюючись, перетнула океан і у XX ст. найбурхливіше розвивалася у Сполучених Штатах Америки. Можна сказати, що у ХХ ст. центр соціологічної думки перемістився з Європи до США, де й перебуває до теперішнього часу.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2020-03-02; просмотров: 108; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.117.118 (0.008 с.) |