Характеристика Індустріалізм Постіндустріалізм

 

Організаційне оточення

Державне регулювання економіки Стандартизація Держава, що «піклується»

Глобальна конкуренція Деконцентрація капіталу Фрагментація ринків та міжнародна децентралізація виробництва

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Продовж. табл. 4

Організаційне оточення	Масовий маркетинг	Зростання вимог до якості продукції і послуг Збільшення можливостей спожив- чого вибору Зростання соціальних рухів Плюралізм та різноманітність
Технології	Масове виробництво Рутинні технології Упор на виробництво товарів (предметів) Орієнтація на зростання обсягів виробництва	Гнучкість виробництва, автоматизація рутинних процесів Комп’ютерні технології Упор на виробництво послуг та інформації Орієнтація на якість Інноваційність
Соціальні структури	Бюрократичні ієрархії з виразними вертикальними комунікаціями Спеціалізація Вертикальна та горизон-тальна інтеграція Спрямованість на контроль	Нові структури (мережеві, віртуальні, альянси) «Плоскі» ієрархії з горизонтальними комунікаціями та розподіленою відповідальністю Неформальні механізми влади і впливу (участь, культура, взаємодія) Вертикальна і горизонтальна дезінтеграція
Культура	Домінують стабільність, традиції, звичаї Організаційні цінності: зростання, ефективність, стандартизація, контроль	Домінують невизначеність, парадокс, мода Організаційні цінності: якість, задоволеність клієнтів, різноманітність, інновації
Фізична структура (час – простір)	Концентрація людей в промислових центрах Регіональна і національна спрямованість Лінійність перебігу часу	Децентралізація розселення. Зменшення відстаней, «стиснення» простору за рахунок розвитку транспорту і технологій Глобальна спрямованість «Стиснення» часу
Природа праці	Рутинна Функціональна спеціа-лізація завдань і робіт «Виробничі» навички Прив’язка до однієї сфери діяльності і до місця роботи Перевага найманої праці. Вузька і довічна кваліфікація.	Складна, диверсифікована Когнітивні навички Кроссфункціональна робота в командах Відсутність залежності між місцем проживання і роботою Зростання ролі навчання і перенавчання Розширення можливостей для власної справи Зміна сфер і видів діяльності впродовж життя

У системі факторов зовнішнього середовища підприємства виділяють ілька рівнів.

З’являється формальна організаційна структура, але немає поки строгих посадових обов’язків, розвинене поєднання і перетин функцій. Підприємець (засновник, власник) намагається делегувати повноваження, але побоюється втратити контроль над справою і співробітниками.

Підприємство діє методом проб і помилок, не може передбачати зміни в зовнішньому середовищі, що призводить до втрат і криз.

Головна умова уникнення краху на даній стадії: створення професійної адміністративної підсистеми.

IV. Юність

Це кризовий період, аналог перехідного віку у людей.

Справа переростає можливості підприємця (засновників) і його ентузіазму стає мало. Типові варіанти вирішення цієї проблеми – децентралізація, делегування повноважень, ухвалення на роботу професійних менеджерів, які міняють всю систему управління організацією. Це, правда, призводить до конфліктів між старими і новими співробітниками, між професійними менеджерами і батьками-засновниками, підрозділами і окремими співробітниками.

На цій стадії зміцнюється організаційна культура, зростає ефективність адміністративних процедур і управління в цілому.

V. Розквіт

На стадії розквіту досягається оптимальне поєднання контро-льованості і гнучкості. Організація орієнтована на результати і довгострокову стратегію розвитку. Добре працюють підсистеми прогнозування, планування і реалізації планів. Ростуть обсяги продажу, грошові надходження і прибуток.

Сформована організаційна структура і система службових повноважень.

При правильній стратегії і тактиці розвитку підприємство може знаходитися в даній стадії скільки завгодно довго. Але розквіт – це процес. І якщо в ході цього процесу підприємство не поповнюється свіжою кров’ю, втрачає заповзятливість і гнучкість, то неминучий перехід до наступних стадій.

VI. Стабілізація

На цій стадії з’являються перші ознаки старіння підприємства: вона починає втрачати гнучкість.

Підприємство знаходить стабільну ринкову нішу, але втрачає темп. З одного боку, стабілізація заспокоює, з іншої – виявляється небезпечною в перспективі, оскільки відчуття достатності вабить слабкі очікування щодо нових ринків і технологій. Знижується інтерес до інновацій.

Кількісні показники починають витісняти гнучке концептуальне мислення і, як наслідок, росте значущість фінансової підсистеми за

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

Контрольованість - це ступінь регламентації діяльності підприємства її членів, а також жорсткості механізмів координації і контролю.

Перш ніж характеризувати окремі стадії життєвого циклу, зупинимось на наступному:

- Не існує чітких індикаторів переходу від однієї стадії до іншої.

- Тривалість стадій чітко не визначається. У кожному підприємстві вона може бути своя. Більш того, тривалість кожної стадії залежить від актуального рівня розвитку економіки тієї або іншої країни. Рано чи пізно підприємство проходить всі ці стадії (але, цілком можливо, не за життя одного покоління людей).

- З достатнім ступенем умовності стадії життєвого циклу можна згрупувати в два великі етапи - етап зростання і етап старіння: етап зростання характеризується переважанням гнучкості над контрольованістю; на етапі старіння - навпаки, контрольованість переважає над гнучкістю.

4. У процесі розвитку на кожній стадії підприємство стикається з труднощами і проблемами двох типів: хвороби зростання, яких практично неможливо уникнути і які можуть бути подолані самою організацією; організаційні патології, які важко вилікувати власними силами.

Приведемо характеристику стадій життєвого циклу підприємства.

I. Виходжування

Підприємства ще немає фізично, але є бізнес-ідея і ентузіазм засновника або засновників. Відбуваються обговорення, опрацьовується місія, оцінюється ринок. У підприємця є орієнтація на продукт, але поки важко уявляється потреба ринку в цьому продукті. Цю стадію можна вважати завершеною і організація перейде на наступну стадію, якщо підприємець повірив в ідею, готовий узяти на себе ризик нової справи і може знайти фінансову підтримку.

II. Раннє дитинство

На підприємстві гнучка, але нечітка структура, маленький бюджет, слабка система правил і процедур ведення справи. Персоніфікація персоналу. Слабка субординація, ієрархія слабо виражена. Кожне рішення - нове, таке, що створює прецеденти. Управління відбувається рефлекторно - від кризи до кризи. Стратегія компанії визначається більшою мірою зовнішніми діями (ринком, клієнтами і так далі). Умови виживання на цій стадії і переходу до наступної: стабілізація грошових надходжень; відданість ідеї побудови стійкої організації.

III. Дитинство

Цю стадію називають ще стадією швидкого зростання або стадією «давай-давай». Це стадія, коли забуваються труднощі і створюється враження про безхмарність подальшого шляху. З’являється схильність до невиправданої диверсифікації і «влізання» в нові сфери бізнесу.

Перший рівень – той, де безпосередньо функціонує підприємство. Його називають діловим чи функціональним середовищем. Фактори ділового середовища прямо та безпосередньо впливають на більшість аспектів діяльності підприємств, визначаючи технологію і стиль менеджменту. Поєднання факторів ділового середовища унікально для кожного підприємства і тому значення їх аналізу та обліку важко переоцінити.

Другий рівень – загальне середовище, яке містить фактори, що непрямо впливають на діяльність підприємства. Ці фактори в рівній мірі впливають на підприємтва регіону або навіть країни. Їх вплив, хоча і непрямий, але може бути дуже сильним.

Третій рівень – глобальне середовище, вплив, який не пов’язаний з особливостями конкретного регіону або країни.

Фактори ділового середовища

Споживачі – це індивіди і компанії, що купують товари чи/або послуги організації. Взаємодія із споживачами зрештою і визначає успішність діяльності сучасного підприємства.

Партнери – це ті, хто забезпечує надходження необхідних для виробництва сировини, матеріалів та ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства. До партнерів відносяться і ті індивіди та компанії, з якими підприємства знаходиться в кооперативних відносинах (спільно виробляють товар або надають послугу) або співпрацює з метою захисту загальних інтересів.

Регулятори – це, як правило, державні, регіональні і місцеві органи, що встановлюють конкретні правила, контролюють і регулюють діяльність підприємтва. Це, наприклад, міністерство, що видає ліцензію, податкова інспекція, органи пожежного і санітарного нагляду та ін. Цей вплив може бути як стимулюючим, так і гальмуючим. Класичним прикладом дії цього чинника є кількість інстанцій, яку необхідно пройти підприємцеві, щоб зареєструвати компанію або відкрити новій бізнес у компанії, що вже діє.

Конкуренти – це підприємства, що функціонують у тій же сфері бізнесу і пропонують свої товари і послуги таким же групам споживачів. Конкуренція – один із найважливіших чинників розвитку сучасного бізнесу, що справляють визначальний вплив на практично всі сторони діяльності підприємства.

У країнах з розвиненою економікою значний позитивний вплив на діяльність підприємств справляють профспілки. У багатьох випадках вони зачіпають й інші аспекти діяльності підприємства – розробку стратегій, планування і організацію робіт, формування і розвиток структури, реструктуризацію та ін. У СРСР профспілки фактично

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

були вмонтовані в адміністративну систему, тобто були чинником внутрішнього середовища підприємства.