Тема. Право та праворозуміння

Мета: дослідити основні форми бачення та буття права, розкрити типи праворозуміння. Засвоїти основні поняття й ознаки права.

Короткі теоретичні відомості

Праворозуміння (розуміння права) – це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його функціонування, що письмово викладені й оприлюднені шляхом опублікування. Тип праворозуміння – письмова форма конкретного вираження системи правових ідей, сконцентрованих навколо провідної ідеї і/або принципу, що становлять певний спосіб бачення («кут зору») сутності і призначення права та певний напрям у цій галузі пізнання.

Природно-правовий (ідеологічний, аксіологічний).

Позитивістський (нормативістський).

Соціологічний.

Завдання до теми

1. Дослідити праворозуміння, його поняття й основні типи.

Теми рефератів

1. Плюралізм типів (концепцій) праворозуміння.

2. Багатозначність права.

Контрольні питання

1. Природно-правовий тип праворозуміння.

2. Позитивістський тип праворозуміння.

3. Соціологічнтй тип праворозуміння.

4. Інтегральний тип праворозуміння.

Література: [1, с. 226–250; 3; 5; 17; 30].

Самостійна робота № 12

Тема. Право і праворозуміння

Право існує в різних формах і видах, і його властивості по-різному виявляються в житті суспільства, однак воно має єдину структуру і єдині системні ознаки. Одномірні визначення права («право є справедливість», «право є свобода», «право є примус», «право є правовідносини», «право є інтерес», «право є регулятор відносин», «право є норма», «право є механізм контролю поведінки», «право є людська взаємодія і комунікація» та інші) неспроможні розкрити все різноманіття його правової структури і призначення, тому що право вбирає в себе всі ці характеристики. Воно є і першим, і другим, і третім. До того ж, усі елементи, що характеризують властивості права (системність, загальнообов'язковість, нормативність, формальна визначеність, регулятивність, комунікативність (примирливість), волевстановленість, справедливість, державна гарантованість та ін.), пов'язані між собою, і відсутність одного з них руйнує цілісність уявлень про право.

Питання для самоперевірки

1. Сутність права.

2. Функції права.

3. Принципи права.

4. Співвідношення права і закону.

5. Співвідношення права й економіки.

6. Співвідношення права і політики.

Література: [1, с. 226–250; 3; 5; 17; 30].

Змістовий модуль 5 Теорія правового регулювання суспільних відносин

Семінарське заняття № 13

Тема. Правове регулювання як вид соціального регулювання

Мета: дослідити співвідношення соціального регулювання та правового регулювання, визначити предмет, об’єкт, метод, сферу, межі та основні способи правового регулювання.

Короткі теоретичні відомості

Соціальне регулювання (від лат. regulo – правило, що означає упорядкування) – здійснюване громадянським суспільством за допомогою всієї сукупності соціальних засобів упорядкування суспільних відносин, подолання конфліктів і забезпечення компромісу між людьми та їх соціальними групами.

Соціальне регулювання здійснюється за допомогою норм технічних, моральних, релігійних, корпоративних, звичаєвих тощо.

Правове регулювання суспільних відносин – здійснюване громадянським суспільством і державою за допомогою усієї сукупності юридичних засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона, захист і розвиток. Юридичними засобами правового регулювання виступають правові норми, правовідносини, акти реалізації та застосування права.

Правове регулювання як головний правовий процес є єдністю трьох взаємозалежних правових процесів: правотворчості, реалізації права, застосування права.

Завдання до теми

1. Дослідити основні поняття та елементи правового регулювання.

Теми рефератів

1. Поняття й ознаки соціального регулювання.

2. Поняття й ознаки правового регулювання.

Контрольні питання

1. Співвідношення правового регулювання і правового впливу.

2. Предмет, сфери та межі правового регулювання.

3. Методи і способи правового регулювання суспільних відносин.

Література: [1, с. 253–271; 3; 5; 17; 30].

Самостійна робота № 13