Класифікація товарів за сферою застосування.

Методичні вказівки до розкриття даного питання.

Під час вивчення матеріалу необхідно звернути увагу на те, що вимоги, які висуваються, до товарів у сфері комерційної діяльності, надзвичайно різноманітні і що на першому плані закріпились вимоги, до якості: виявити відмінності в поняттях «гарантія», «термін експлуатації», «строки придатності»; розібратись в одиницях виміру товару.

Товар — це все, що призначене для задоволення певної по­треби і пропоноване на ринку продажу. Товаром можуть бути матеріальні об'єкти, послуги, місця, організації та ідеї.

Традиційно товари поділяють на дві великі групи:

— споживчі товари, або товари широкого вжитку (ТШВ);

— товари промислового призначення (ТПП).

Разом з тим, товари кожної з цих груп також класифікують за різними характеристиками.

Товаром є все те, що може задовольнити певну потребу. Про­понується у вигляді об'єктів, послуг, осіб, місця, організації, ідеї на ринку для привернення уваги, придбання та використання.

Товари групуються:

1) за призначенням;

2) за характером вжитку та ступенем обробки;

3) за терміном використання;

4) за призначенням і ціною;

5) за способом використання.

Традиційно товари поділяють: на споживчі (особистого користування) і виробничого призначення.

До споживчих товарів відносять:

1) товари тривалого використання (витримують багаторазо­ве користування);

2) вироби короткочасного користування (споживані за один чи кілька циклів користування);

3) послуги — об'єкти у вигляді дій, вигод чи задоволених вимог.

Споживчі послуги, в свою чергу, поділяються на такі кате­горії:

1) послуги, пов'язані з орендою товарів, тобто із здаванням їх в оренду на певний строк;

2) послуги, пов'язані з переробкою або ремонтом товарів, які належали споживачеві;

3) надання послуг нетоварного характеру (юридичних, кон­сультативних, навчання).

Величезне розмаїття товару відповідно до споживчих звичок можна згрупувати за такими ознаками:

1) товари повсякденного попиту, які споживач, звичайно, купує часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусилля­ми щодо порівняння їх між собою;

2) товари попереднього вибору, які споживач порівнює між собою в процесі вибору та придбання за показниками придат­ності, якості, ціни та зовнішнього оформлення;

3) товари особливого попиту — товари з унікальними харак­теристиками або окремі марочні товари, для придбання яких значна частина покупців ладна докласти додаткових зусиль;

4) товари пасивного попиту, що їх споживач не знає або знав, але, як правило, не задумується, чи варто їх купувати.

Товари виробничого призначення класифікуються:

1) за рівнем прийняття рішень, необхідних для здійснення покупки;

2) за величиною вартості;

3) за швидкість споживання;

4) за роллю в процесі виробництва тощо. Сюди входять: спо­руди, основне та допоміжне устаткування, сировина, компонен­ти, готові деталі, виробничі запаси.

Створюючи товар, розробник повинен сприймати цей про­цес як трирівневий. Основоположним тут є рівень товару за за­думом, де важать не стільки властивості даного товару, як виго­ди від нього споживачеві. Товар у реальному виконанні має п'ять найістотніших характеристик:

1) рівень якості;

2) набір властивостей;

3) специфічне оформлення;

4) марочна назва;

5) специфічне упакування.

Товар з підсиленням припускає надання додаткових послуг та вигод: гарантій постачання та кредитування, монтаж, обслугову­вання після продажу.

Кожна фірма, яка займається випуском продукції, завчасно турбується про визначення її різноманітності та асортименту. Товарний асортимент характеризується:

— широтою, що залежить від кількості запропонованих асор­тиментних груп;

— глибиною, яка відображає кількість позицій у кожній асор­тиментній групі;

— зіставлюваністю, в основі якої співвідношення між запро­понованими асортиментними групами з позицій спільності кінцевого використання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін.

Товари повсякденного попиту — це товари, які купують ча­сто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями щодо порівняння їх між собою. Це, зокрема, хліб, мило, цукерки, ци­гарки тощо.

Товари попереднього вибору — це товари, які покупець ретельно вибирає, порівнює між собою за показниками якості, ціни, зовнішнього оформлення тощо. До них належать, зокрема, одяг, взуття, посуд.

Товари особливого попиту — престижні дорогі товари, до придбання яких покупці ладні докласти додаткових зусиль. Та­кими вважають автомобілі, відеоапаратуру, предмети антиква­ріату.

Товари пасивного попиту — це товари, про які покупець нічого не знає, а якщо щось і знає, то, як звичайно, не думає про їх придбання. Це, приміром, страхові послуги, для реалізації яких потрібні значні зусилля з боку продавців.

Принципові товарні новинки, такі, якими свого часу були мікрохвильові печі, перебувають у стані пасивного попиту доти, доки інтенсивна реклама не познайомить споживачів із вигода­ми їх використання.

Наведена класифікація товарів широкого вжитку допомагає фахівцям вибрати правильну стратегію просування цих товарів з урахуванням специфіки процесу прийняття споживачем рішення щодо їх купівлі.

Запитання для самоконтролю

1. Як в умовах ринку визначається товар?

2. Як можна класифікувати об’єкти комерційної діяльності?

3. Які особливості мають товари широкого вжитку?

4. Що належить до продукції виробничого призначення?