Суспільстві. Складові змісту спеціальності

“ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО ТА ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ”

В останні роки ми всі частіше говоримо про те, що суспільство

вступило в новий етап свого розвитку, для якого характерний новий спосіб

виробництва - інформаційний. Це пов'язано, насамперед, із процесами

інформатизації, впровадженням інформаційних технологій у різні сфери

життя. Інформація стає основою генерування знань, основою комунікацій,

виробництва й т.д. Практично ні в кого не викликає сумніву характеристика

сучасного суспільства як суспільства інформаційного. Дослідники дають

різні визначення інформаційного суспільства, але сходяться в головному:

інформація в інформаційному суспільстві стає домінуючою цінністю;

"генерування, обробка й передача інформації стали фундаментальними

джерелами продуктивності й влади" [55, С.12]; інформація перетворилася в

головний стратегічний ресурс.

Історичний досвід свідчить, що суспільний розвиток неможливий поза

інформацією й каналами її поширення. Розширення інформаційних каналів

завжди приводить до прискорення темпів розвитку суспільства. Однак

ступінь засвоєння інформації залежить від багатьох факторів, які формують

інформаційне поле (простір): соціокультурних, професійних, вікових і т.д.

Загальновизнаним на сьогодні є факт, що саме інформація - природна

або штучна, правдива або підроблена, офіційна або повсякденна, економічна,

виробнича, екологічна та ін. - виявляється головним джерелом руху

суспільства, розвитку людини. Інформація лежить в основі прийняття

рішень, формування світогляду, комунікативних відносин у суспільстві.

Чим зумовлена настільки значна роль інформації в розвитку

суспільства? Ймовірно, насамперед, тим, що однією з інтегративних потреб

людини виступає потреба в інформації, інформаційна потреба, що

включається в усі види людської діяльності. Інформаційна діяльність

становить основу механізму розвитку соціальної інфраструктури й тому

передує, супроводжує й завершує будь-яку діяльність суб'єкта [42, С.23].

Інформатизація різних сфер людської діяльності сприяє росту потоків

фінансової, техніко-економічної, технологічної, виробничої й іншої

інформації, а також породжує нові форми використання цієї інформації. Це

викликало новий стрибок досліджень із проблем, пов'язаних з інформаційним

забезпеченням різних сфер людської діяльності (наука, економіка,

управління, виробництво, соціальна сфера й інші). Інформація стала

розглядатися як один з головних видів ресурсів, які визначають економічний

статус держави. Відповідно до цього з кінця сімдесятих років ХХ ст.

почалися дослідження в області управління інформаційними ресурсами

(іnformatіon resources management або іnformatіon management). В останні

роки замість термінів "інформація" й "інформаційні ресурси" всі частіше

стали вживати термін "ресурси знань" (knowledge resources), а інформаційні

працівники стали називатися "фахівцями зі знань" (knowledge offіcers). Тобто

на сучасному етапі розвитку інформації потрібен фахівець, спроможний

формувати нові знання. Провідні західні спеціалісти в галузі економіки й

менеджменту вважають, що забезпечення успіху фірми на ринку насамперед

залежить від ступеня її оволодіння новою інформацією, новими знаннями.

Для цього фірма повинна стати "обучающейся" (learnіng organіzatіon) і

спроможною ефективно використати сучасні інформаційні технології з

метою одержання нових знань.

Відповідно до даних тенденцій система вищої освіти також перетерпає

позитивні зміни, пов'язані з інформатизацією суспільства й поступовою

інтеграцією у світову освітню систему. З позицій формування і подальшого

розвитку інформаційного суспільства трансформується і освіта в Україні,

відбувається її орієнтація на зарубіжні освітні стандарти, розширюється

спектр спеціальностей, орієнтованих на підготовку кадрів для інформаційної

сфери, сфери документально-інформаційних комунікацій. Вищезгадані

процеси зумовили появу в освітньому просторі вищої школи України

спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”.

Своєчасність і перспективність даної спеціальності зумовлена рядом

об‘єктивних чинників [50]. По-перше, це виключно важлива роль документа

у сучасному світі. Документ у широкому значенні поняття – це і носій

різноманітної інформації, і канал соціальної комунікації, і засіб збереження,

реєстрації, передачі інформації у просторі та часі, і об‘єкт охорони

інтелектуальної власності та захисту авторських прав. Зростання ролі

документованої інформації в житті сучасного суспільства зумовило

посилення уваги до неї з боку і науки, і освіти. Ключова роль документа як

соціального феномента і як елемента інформаційної технології зумовила

становлення та розвиток відповідної освітньої спеціальності для підготовки

фахівців. По-друге, зростання ролі інформаційних процесів у всіх видах

людської діяльності виявило існуючу спільну основу, притаманну багатьом

інтелектуальним видам діяльності – науковій, інженерно-конструкторській,

управлінській, економічній тощо. Цією спільною основою є інформаційна

діяльність, суть якої полягає в пошуку, відборі, згортанні, аналітико-

синтетичній обробці і наданні споживачам необхідної інформації для

задоволення їхніх професійних і непрофесійних потреб. У результаті

подальшого розподілу праці інформаційна діяльність виділяється у

самостійний вид і, отже, формує новий напрям підготовки фахівців у вищій

школі.

Самостійна робота 1, 2