Наукові гуртки, клуби, семінари

Наукові гуртки, клуби, семінари разом з індивідуальними заняттями. учнів є основною формою ОПЗП створення науково-дослідницьких робіт учнів. Педагогічний досвід свідчить, що навіть ті учні, які за своїми осо­бистими та когнітивними особливостями схильні до самостійних науко­вих досліджень, з часом втрачають до них інтерес, якщо не отримають со­ціального визнання, не відчувають підтримки, зацікавленості у своїй робо­ті з боку дорослих та ровесників. Більшість же дітей потребують у процесі дослідницької діяльності кваліфікованої допомоги, як наукової та мето­дичної, так і психологічної. Саме ці функції покликані виконувати науко­ві гуртки та семінари, інтелектуальні клуби за інтересами.

Такі форми роботи можуть започатковуватися безпосередньо загаль­ноосвітніми навчальними закладами за наявності відповідних Організа­ційних можливостей, а також закладами позашкільної освіти (Будинками дитячої та юнацької творчості, Станціями юних туристів, техніків, нату­ралістів тощо), вищими навчальними закладами. При цьому школа може укладати договори про розміщення відповідних гуртків, клубів безпосе­редньо в її приміщеннях (про це див. також у розділі 6). Безумовно, ніяка школа не може самостійно повністю задовольнити всі потреби учнів у на­укових об'єднаннях будь-якої спрямованості, тому роботу дітей у гуртках і клубах, організованих іншими закладами, слід всіляко підтримувати за рахунок своєчасного надання учням відповідної інформації про їх діяль­ність. Відомі численні приклади, коли тандем наукових керівників «учи­тель - керівник гуртка» додавав дослідницькій діяльності учня динаміки та ефективності, тому точку зору вчителів «а навіщо я потрібний, якщо учень відвідує гурток?» слід вважати хибною.

Зупинимося докладніше на організації роботи гуртків, клубів, семі­нарів на базі школи. Отже, науковий гурток є об'єднанням групи учнів зі спільними науковими інтересами під керівництвом викладача для прове­дення спільних занять переважно практичної спрямованості у сфері цих інтересів. Керівником гуртка може бути як учитель, так і запрошений спеціаліст-практик або викладач системи вищої освіти з відповідним досвідом роботи. Заняття гуртка за частотою організуються так, щоб вони не заважали навчальній діяльності школярів (як правило, 1—2 рази на тиж­день). Керівник розробляє і відповідним чином затверджує програму ро­боти гуртка, в якій вказуються основні цілі роботи (як навчальні та нау­кові, так і виховні), форми, методи календарний план її проведення. Зміст роботи гуртка визначається його спрямованістю, рівнем підготов­ки учнів, наявною матеріально-технічною базою. Інколи заняття в гурт­ках організуються за віковими групами, але це не є обов'язковим, особли­во для гуртків гуманітарного напрямку.

На відміну від гуртка, науковий (інтелектуальний) клуб може об'єдну­вати учнів з більш широкою спільністю інтересів на межі кількох близьких наук (наприклад, мовно-літературний) і не відзнача­ється, як правило, практичною спрямованістю діяльності, але за змістом і формою роботи наукові клуби та гуртки є достатньо близькими. Остан­нім часом клубна робота набула досить широкого поширення як форма виховної роботи, але це навряд чи заважає клубам здійснювати функції ОПЗІІ дослідницької діяльності учнів.

Для учнів з науковими інтересами в галузі фундаментальних наук (ма­тематики, фізики, хімії) плідною формою роботи є постійно діючий науко­вий семінар, на якому під час групових занять розглядаються різні аспекти однієї чи кількох наукових проблему даній галузі. На відміну від гуртків та клубів науковим семінарам більш притаманні елементи навчальної діяль­ності, яка має переважно проблемний та евристичний характер. Завдяки наданню учням більшої самостійності, кваліфікованій організації диску­сій керівник семінару може досягти того, щоб семінар не перетворювався на додатковий урок, а дійсно сприяв дослідницькій діяльності.

Керівники наукових гуртків, клубів, семінарів мають усі можливості для ОПЗП створення учнями науково-дослідницьких робіт — можливос­ті значно більш сприятливі, ніж їх має шкільний учитель. Тому їхня роль як наукових керівників має бути визначальною, і шкільний адміністра­тор, організуючи такі форми роботи, повинен узгоджувати з керівниками гуртків, клубів, семінарів можливість наукового керівництва учнівськи­ми дослідженнями.

3) Заняття за індивідуальним навчальним планом

Індивідуальний навчальний план (ШП) є комплексною формою орга­нізації навчальної та позанавчальної діяльності обдарованих учнів. Основ­
ні його цілі - організація поглибленого і (або) прискореного навчання
учня з окремого предмета, оптимізація навчальних навантажень, створен­ня сприятливих умов для науково-дослідницької роботи учня, його учас­ті в наукових і навчальних змаганнях та конференціях. Відповідно до цих цілей до ІНП, на відміну від звичайного календарного навчального плану вчителя, може включатися підготовка до відповідних заходів, вільне від­відування уроків з даного предмета.

При складанні ШП враховуються особливості вікового розвитку учня (це особливо важливо для дітей, які «перескочили» через один чи більше класів, тобто є молодшими за однокласників), специфіка його особистісного розвитку, характер пізнавальної активності. Дуже важ­ливо, щоб заняття за ШП не створили учневі проблем у взаєминах з однокласниками і вчителями інших предметів, тому велику роль у за­безпеченні ефективності реалізації ШП відіграють класний керівник і шкільний психолог.

Необхідно також усвідомлювати, що ІНП регламентує в пер­шу чергу навчальну та позанавчальну діяльність самого учня, а опосередковано через неї — діяльність учителя та інших педпрацівників, які їй сприяють.

Протягом навчального року ІНП може коригуватись і доповнюватись.
Інформація про виконання ІНП вноситься до підсумкового наказу дире­ктора навчального закладу про виконання навчальних програм, який вида­ється наприкінці навчального року.