Е. Самостійно аналізуємо історичні джерела.

1. Проаналізуйте джерела і визначіть: 1) чим католицька церква пояснює втручання польського короля у справи Галичини; 2) в чому ви вбачаєте справжню мету польського втручання; 3) які цілі переслідував Казимир ІІІ, укладаючи угоду з Дмитром Дедьком; 4) чому відмовився від неї; 5)яка позиція римського папи з цього питання; 6) чим її можна пояснити; 7) чи був лист Казимира ІІІ Константинопольському патріарху аналогічним кроком.

З листа папи Бенедикта ХІІ краківському римо-католицькому єпископові (1341 р.) З поданого до нас прохання цього короля [Казимира III, 1341 р.] ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином і прагнучи помститися за кривду християнської віри, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди.., Виконуючи його доручення, король уклав договір з цим старостою, який засвідчив присягою, що збереже за старостою і народом всі їх обряди, права і звичаї. Проте король висловлює сумнів, чи діятиме він цим самим згідно з волею Бога. Тому він просив, щоб ми ласкаво звільнили його від цієї присяги.

Завдання з теми підібрані так, щоб виявити рівень, якого досягли учні в навчанні. Перший рівень – початковий – характеризується елементарними, фрагментарними знаннями, початковими уявленнями учнів про предмет вивчення. Другому рівню – середньому – відповідає наявність в учнів елементарних вмінь навчальної діяльності, здатність виділяти і відтворювати основний навчальний матеріал, розв’язувати завдання за зразком. Третій рівень – достатній – передбачає володіння учнями розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміннями робити висновки, виділяти істотні ознаки явищ, процесів, зв’язків між ними, застосуванням знань у стандартних (вже відомих учням) ситуаціях, а також повними знаннями, правильним і логічним, хоча і не зовсім самостійним (брак власних суджень), викладенням матеріалу. Ознаками четвертого рівня – високого – є вміння широко узагальнювати матеріал, творчо застосувати здобуті глибокі й міцні знання, здатність до самостійної дослідницької діяльності, вміння самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, виявляти і відстоювати власну точку зору.

Такий підхід у комплектації завдань дозволяє оцінювати навчальні досягнення учнів в двох площинах: по-перше, охопити системою контролю різноманітні навчальні вміння, формування яких здійснюється на матеріалі даної теми, і знання, здобуті під час навчання; по-друге, визначити рівень розвиненості вмінь і характеру здобутих знань. Якщо узагальнити це у таблиці, то виходить досить струнка система критеріїв, за якими має здійснюватись оцінювання навчальних досягнень учнів.

Удосконалення навчального процесу й системи контролю за навчальною діяльністю через застосування різнорівневих завдань різних типів дозволяє враховувати ступінь розвитку конкретних умінь і навичок кожного учня. За допомогою визначення певних вимог до кожного рівня навчальних досягнень відбувається систематизація навчального матеріалу, активізується його повторення, створюються можливості для самонавчання та самоконтролю, що в цілому поліпшує процес навчання. Чітка зорієнтованість завдань дозволяє не тільки виявити загальний рівень, а й прогалини у розвитку конкретних вмінь і формуванні знань, тобто посилюється діагностико-коригуюча функція оцінювання. Виконання завдань завдяки створенню уявлення про кінцевий результат навчання, який випливає з комплексу висунутих вимог до вмінь і знань, стимулює прагнення учнів досягати нових (високих для себе) результатів навчання, сприяє вихованню відповідальності й наполегливості в роботі, вміння самому корегувати власну діяльність».