Гігієна, співацький режим і охорона дитячого голосу

Формування співацького голосу залежить від того, наскільки правильно діти користуються ним. Основними причинами неправильного функціону­вання голосових органів, їх перенапруження і перевтоми є спів у невласти­вій певному голосу теситурі, зловживання верхніми звуками, форсоване звучання, надмірно тривалий спів, неправильні (шкідливі) звички голосоутворення, спів у хворобливому стані.

Учні нерідко змагаються в голосному співі, прагнучи заспіватиголосні­ше, ніж це можливо дляїхнього голосу; самостійно беруться виконувати пісні, діапазон яких виходить за межі їхніх можливостей. Зрозуміло, що це шкідливо позначається на їхньому голосі.

Спів вимагає значного нервового і м'язового напруження, тому швидко втомлює дітей. Відтак загальна тривалість співу на уроці ке повинна пере­вищувати для першокласників 10 хвилин. У наступних класах вона може бути доведена до 15-20 хвилин з перервою після 10 хвилин співу. Вже при перших ознаках втоми слід залучати учнів до іншої діяльності. Не можна допускати, щоб вони йшли з уроку з втомленими голосами.

Нормальний розвиток дитячого голосу залежить не тільки від правиль­ного співацького режиму на уроці. Молодшим школярам властива підвище­на емоційна збудливість, яка виявляється, зокрема, у голосній мові і викри­ках під час ігор удома, у школі на перерва:»: тощо. Постійна голосна мова і крик завдають непоправної шкоди дитячим голосам. Учителю потрібно постійно говорити учням про небезпеку перенапруження голосу як у мові так і при співі.

Практичне заняття № 1. (2 год.)

Тема: Дитячий голос, особливості його розвитку. Вокально-хорова робота.

План

І. Перевірка теоретичних знань

1. Голосовий апарат людини – складна система.

2. Будова голосового апарату дітей 6-7 річного віку.

3. Характеристика дитячого голосового апарату (в віці 6-7 – 9-10 років).

4. Охорона дитячих голосів у залежності від вікової методики навчання.

5. Вокально-хорові навички за віковими особливостями учнів;

6. Вокальні вправи, розспівки як метод формування співочого голосу;

7. План роботи з розучування хорового твору, пісні.

П. Практична частина

1. Проаналізувати етап розвитку дитячого голосу:

а) 5-6 – 9-10 років – молодший домутаційний вік;

2. Складання фрагменту уроку з вокально-хорового виховання в початкових класах та проведення його на групі студентів.

3. Продемонструвати на прикладі вокально-хорову роботу з учнями молодших класів.

Ш. Творчі завдання:

1. підібрати вокально-хорові вправи для розвитку дитячого голосу молодшого шкільного віку з урахуванням охорони дитячих голосів.

2. підібрати пісенний репертуар з урахуванням розвитку дитячого голосу з 1-го по 4-ий клас.

Індивідуальні завдання:

1.Підібрати пісенний репертуар для дітей 1-4 класу з урахуванням їх вокальних можливостей.

2. Проведення вокально-хорової роботи на групі студентів з урахуванням їх вокальних можливостей.

 

Література

 

1. Вейс П. Ступеньки в музыку: Пособие по сольфеджио. – 2-е изд. – М.: Сов. композитор, 1987.

2. Верховинець В. Весняночка. К.: Муз. Україна, 1989.

3.Духовина Б. Питання охорони дитячого голосу. // Музика в школі. Вип.2, - К., 1978.

4.Леонтович М. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / Упор. Л.О.Іванова. – К.: Муз. Україна, 1989.

5.Назаренко И. Искусство пения. Хрестоматия. – М., 1963.

6.Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. – К., 1981.

7. Шацкая В.М. Развитие детского голоса. – М.: АПН, 1963.

 

Самостійне заняття

Тема. Вокально-хорова робота. Особливості роботи з дитячим хором у загальноосвітній школі.

Завдання для самостійної роботи: законспектувати особливості вокально-хорової роботи з дітьми молодших класів, складання плану роботи з проведення вокально-хорової роботи у молодших класах загальноосвітньої школи.

 

План

1. Спів – дійовий засіб активного залучення школярів до музичної діяльності.

2.Співати в хорі має право кожна дитина.

3. Методичні поради прийому школярів до шкільного хору.

4.Перші кроки у навчанні співу.

5.Розучування пісень за методом ладової сольмізації.

6.Робота над розучуванням пісні.

 

Література.

1. Верховинець В. Весняночка. К.: Муз. Україна, 1989.

2. Закувала зозуленька. Антологія української народної творча оті: Пісні, прислів”я, загадки, скоромовки / Упор. Н.С. Шумана. – К.: Веселка, 1989.

3. Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України. / З педагогічної спадщини композитора. Упор. Л.О. Іванова. – К.: Муз. Україна, 1989.

4. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. – М.: Просвещение, 1987.

5. Раввінов О. Методика хорового співу в школі. – Вид. 2-е – К.: Муз. Україна, 1971.

6. Стулова Г.П. Хоровой класс: Теория и практика вокальной работы в хоре: Учебное пособие. – М.: Просвещение, 1988.

7. Тевлина В.К. Вокально-хоровая работа // Музыкальное воспитание в школе. – Вып. 15, - М.: Музыка,1982.

8. Халабузарь П., Добровольская Н., Попов В. Методика музыкального воспитания: Учебное пособие. – М.: Музыка, 1989.