Сутність уп, суб’єкт, об’єкт управління

Основна мета управління персоналом – забезпечити ефективну організацію людських ресурсів в межах організації і формування особистості з високою відповідальністю, колективною психологією, високою кваліфікацією, розвинутим почуттям господаря підприємства.

Управління персоналом – це система взаємозв’язаних організаційно-економічних і соціальних заходів по створенню умов для нормального функціонування, розвитку і ефективного використання потенціалу робочої сили на рівні організації.

Серед найважливіших задач управління персоналом можна виділити:

· допомога організації в досягненні її цілей;

· забезпечення організації кваліфікованими і зацікавленими працівниками;

· ефективне використання майстерності і здібностей персоналу;

· удосконалення системи мотивації персоналу;

· підвищення рівня задоволеності працею всіх категорій персоналу;

· розвиток і підтримка на високому рівні системи підвищення кваліфікації і професійної освіти;

· створення сприятливого морального клімату;

· управління внутрішньо організаційним рухом персоналу;

· управління кар’єрою працівників;

· вплив на творчу активність персоналу, допомога в реалізації інноваційних планів організації;

· удосконалення методів оцінки персоналу;

· забезпечення високого рівня життя працівників, що робить роботу на підприємстві бажаною.

Об’єктом управління персоналом є працівник або група працівників.

Функції по управлінню персоналом здійснюють наступні суб’єкти управління:

1) керівники організацій (президенти, директори);

2) менеджери структурних підрозділів;

3) спеціалісти-менеджери по управлінню персоналом. (фахівці з економічного відділу, відділу охорони праці, юридичного відділу та ін.)

 

КОНЦЕПЦІЯ УП

Концепція управління персоналом – система теоретико-методологічних поглядів на розуміння і визначення сутності, змісту, цілей, задач, критеріїв, принципів і методів управління персоналом, а також організаційно-практичних підходів до формування механізму її реалізації за конкретних умов функціонування організацій. Вона включає: розробку методології управління персоналом, формування системи управління персоналом і розробку технології управління персоналом.

Відомий російський вчений в галузі менеджменту Л.І. Євенко вважає, що пройшла зміна чотирьох концепцій ролі кадрів в виробництві.

1. Використання трудових ресурсів (labour resources use) з кінця ХІХ ст. до 60-х р. р. ХХ ст.. Замість людини в виробництві розглядалась лише її функція – праця, що вимірювалась затратами робочого часу і зарплатою. На заході ця концепція знайшла відображення в марксизмі і тейлоризмі, а СРСР – в експлуатації праці державою.

2. Управління персоналом (personnel management)/ Науковою основою цієї концепції, що розвивалась в 30-х р. р., була теорія бюрократичних організацій, коли людина розглядалась через формальну роль – посаду, а управління здійснювалось через адміністративні механізми (повноваження, методи, принципи, функції).

3. Управління людськими ресурсами (human resource management). Людина стала розглядатись не як посада (елемент структури), а як не відновлюваний ресурс – елемент соціальної організації в єдності трьох основних компонентів (трудової функції, соціальних відносин, стану працівника). В вітчизняній практиці ця концепція використовується фрагментарно більш як 30 років і в роки перебудови отримала розповсюдження в “активізації людського фактору”.

4. Управління людиною (human being management). В відповідності з цією концепцією – людина головний ресурс організації і особливий об’єкт управління, який не може розглядатись як “ресурс”. Виходячи з бажань і здібностей людини повинні будуватись стратегія і структура організації. Основоположниками даної концепції вважаються лідери японського менеджменту К. Мацусіта, А. Моріта.