Тамарикс галузистий – Tamarix ramosissima.

Чагарник висотою 2-3 м, з дрібними сидячими зеленими або сизими лускоподібний листям, що виділяють на поверхню сіль. Квітки дрібні, з чашкою і рожевим віночком з 4-5 пелюсток, зібрані в довгі китиці. Плід - розкривається коробочка. Насіння дрібне, з чубчиком. Цвіте в травні - серпні.

Росте на солончакових грунтах по берегах річок, озер і лиманів на півдні Західного Сибіру, на Кавказі і в Середній Азії.

 

Рід Карія (Carya Nutt.)

У1818 році гікорі (індіанська назва американських видів, які Лінней включив в рід Горіх, крім горіха грецького) були виділені в окремий рід - Карія (Carya). Древні греки словом "karya" називали насадження з горіхоплодих культур, зокрема горіха грецького. Першими у науці стали відомі американські види Карій. Найважливішою з них є карія пекан або ілінойський гікорі. В Північній Америці її значення рівноцінне ролі горіха грецького в Євразії. Карії та Горіхи відрізняються будовою плодів. Соковита частина оплодня у Карій тріскає переважно на чотири стулки, їхній ендокарпій гладкий, чоловічі суцвіття зібрані в пучки по 3-8 шт. У видів Горіха ендокарпій борозенчастий, чоловічі суцвіття поодинокі чи парні. Оцвітина у Карій відсутня, навколо гінецею розміщені чотири приквітники.

Рід Карія нараховує 16-18 видів. В основному, це крупні вітрозапильні дерева, для яких характерне перехресне і самозапилення. При самозапиленні плоди, зав'язавшись, опадають в значній кількості недозрілими. Плоди поїдають тварини.

Карія овальна - Carya ovata (Mill.)

Сягає висоти 20-40 м. Крона продовгувато-яйцеподібна, густа. Кора світло-cipa, тріщинувата, відшаровується поздовжніми пластинами. Пагони опушені. Листки складні, непарноперисті, завдовжки до 20-30 см, складаються з 5-7 оберне-нояйцеподібних густоопушених пилчастих листочків, розміром 9-16x4-7 см. Верхівковий листочок найбільший в порівнянні з іншими.

Квітки роздільностатеві. Чоловічі квітки зібрані в довгих зеленуватих сережках; жіночі квітки дрібні, зібрані по дві. Розпускаються в травні, малопомітні. Оплодень зелений, кулястий, діаметром 4-5 см. Ендокарпії кулясті, товсті, міцні, гладкі, світло-сірі, різко виділені чотири ребра, злегка сплюснуті. Насінини дрібні, солодкі, їстівні.

Ареал - Північна Америка. Морозостійка, світлолюбна, вимоглива до родючості та вологості грунту рослина. Деревина ядрова, використовують її для виготовлення меблів. Декоративна рослина, культивують в парках Львова, Чернівців, Ужгорода, Києва. Придатна для створення лісових культур в типах лісорослинних умов С₃ та D₃ разом з буком, липою, грабом.

 

Рід Птерокарія (Pterocarya Kunth)

Рід Птерокарія налічує 11 видів (деякі ботаніки визнають тільки шість). Вона вперше стала відома європейцям в кінці XVIII ст., після подорожі французького ботаніка А. Мішо по Передній Азії. Перший раз вид був описаний в 1797 році по екземпляру, переданому з Паризького музею як горіх ясенелистий. Тільки в 1824 році цей вид був виділений в окремий рід Птерокарія За родом в ботанічній літературі закріпилася назва Лапина (від грузинського слова "лапани").

Лапина (птерокарія) крилоплода (л. кавказька, л. ясенелиста)-Pterocatya pterocarpa (Michx.) Kunth et Jljinsk. (P. caucásica C.A. Mey., P. fraxinifolia (Lam.) Spach)

Дерево досягає висоти до 35 м, діаметру до 40-80 см, зрідка до двох метрів. Крона яйцеподібна, кора сіра. Листки непарноперисті, до 30-60 см довжиною, складаються з 17-23 продовгуватих зубчастих листочків, розміром 8-17x3-4 см.

Квітки роздільностатеві. Чоловічі квітки зібрані в густих багатоквіткових пазушних сережках; жіночі (до 30-40 квіток) - в пухких довгих сережках, але повного розвитку досягають квітки, які знаходяться в середині суцвіття. Цвітуть у травні. Для неї характерні також обидва типи дихогамії (протерогінія і протерандрія). Після запліднення жіночі сережки лапини стають супліддями.

Плід - сухий, йстянкоподібий, діаметром близько 1 см. Екзокарпій шкірястий, мезокарпій невиражений, ендокарпій дерев'янистий, складає основну частину за об'ємом і масою. Насінини з двома крупними сім'ядолями. Плід з двома крилами, що являють собою розрослий екзокарпій. Повислі супліддя зелені, згодом жовтіють і темніють, особливо вони красиві та декоративні восени. Дозрівають у вересні-жовтні, на дереві зберігаються всю зиму.

Поширена в Криму, на Кавказі, в Туреччині, Ірані, Середній Азії. Піднімається в горах до висоти 600-800 м н.р.м. Рідко формує чисті насадження. Світло- і теплолюбна, вибаглива до родючості та вологості грунту рослина, не витримує посухи. Розмножується насінням, дає кореневі відростки.

 

Рід Форзнція (Forsythia Vahl.)

До роду Форзиція належить 8 видів. Це чагарники з простими супротивними листками без прилистків. Квітки золотисто-жовті, поодинокі чи зібрані в пучюподібні суцвіття. Ентомофільні рослини. У видів роду виражена гетеростилія -різна висота тичинок та стовпчиків. Видам для оформування насінин необхідне перезапилення різних форм, при відсутності яких спостерігається слабке зав'язування насінин у культурі. Плоди - видовжені коробочки. Форзиції, завдяки ранньовесняному цвітінню, коли їх безлисті кущі покриваються крупними золо­тисто-жовтими дзвіночкоподібними квітками, широко використовують в культурі.

Ареал роду Форзиція переривчастий. Із 8 видів, 7 ростуть в Китаї, а один вид -форзиція європейська (Forsythia europaea Deg. et Bald.) росте на Балканах - в Сербії, Хорватії та Албанії, разом з іншими третинними реліктами флори - бузком звичайним (Syringa vulgaris L.), гіркокаштаном звичайним (Aesculus hippocasta­num L.) та ялинок) сербською (Picea omorica Purkyne). В Україні ростуть два види.

Форзиція європейська - Forsythia europaea (Deg. et Bald.)

Чагарник до двох метрів заввишки. Гілки прямостоячі. Пагони зелені, голі.Листки овальні чи широколанцетні, завдовжки 4-8 см, в основному, цілокраї.

Квітки золотисто-жовті, пелюстки короткі, розпуска­ються до появи листків. Плоди - видовжені коробочки.. Завдяки ранньовесняному цвітінню, коли їх безлисті кущі покриваються крупними золо­тисто-жовтими дзвіночкоподібними квітками, широко використовують в озелененні.

Природно росте в Південно-Східній Європі. Теплолюб­на, декоративна.

 

Рід Жасмин (Jasminum L.)

Рід Жасмин налічує понад 200 видів, які поширені в тропіках і субтропіках Африки, Азії, Австралії, Південної Європи (один вид) і Південної Америки (один вид в Перу). Види беруть участь у формуванні галерейних лісів на узбережжях чи ростуть між манграми і лісами підвищеної частини берега. Жасмини - вічнозелені чи листопадні чагарники, лазячі ліани чи дерева.

 

Жасмин чагарниковий - Jasminum fruticans L.

Напіввічнозелений ча­гарник до 2-3 м висотою. Крона овальна. Кора сіро-зелена. Пагони дугоподібні, голі, зелені. Листки трійчасті, листочки голі, світло-зелені, оберненояйцепо­дібні, до 2 см завдовжки. Квітки двостатеві, яскраво-жовті, правильні, трубчасті, діаметром до 2 см, зібрані у зонтиках на кінцях бокових пагонів. Плоди - ягоди, кулясті, діаметром до 8 мм, блискучі. Насінини - зеленуваті, кулясті, завдовжки до 5-6 мм, гладкі, тверді.

Природно росте в Середній і Південній Європі, зокрема, Криму, на Кавказі та в Малій Азії. Теплолюбна, світлолюбна, вибаглива до родючості грунту, по­сухостійка рослина. Використовують вид в озелененні для створення поодино­ких та групових посадок.