Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Вступ до курсу економічної теорії.Стр 1 из 7Следующая ⇒
ЗМІСТ ТЕМИ Предмет методи та функції економічної теорії. Основні етапи розвитку економічної теорії. Меркантелізм- перша школа економічної теорії. Проблема ідеологізації економічної теорії.
ПЛАН: Вступ до курсу економічної теорії. 1.1 Поняття економіки та виробничих відносин. 1.2 Система економічних знань. 1.3. Цілі та функції економічної теорії. 1.4. Методи економічного аналізу. Основні етапи розвитку економічної теорії. 2.1 Зародження економічної думки 2.2 Основні напрями сучасної економічної думки.
Література: Основна: 1.1 Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с. (стр.12-19) 1.2 Основы экономической теории: Учебник./ Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – 607 с. (стр.22-69) 1.3 Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с. та 1994 р. видання. (стр.5-21) 2. Додаткова: 2.1 Е.М. Воробьев, А.А.Гриценко, М.Н.Ким. Экономическая теория.-“Фортуна-пресс”, 2000.- 411 с. (стр.9-27) 2.2 О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с. (стр.16-35) 2.3 В.Д. Камаев. Экономическая теория: Учебник.- М.: “ВЛАДОС”, 1998.- 640 с. (стр.9-24)
Питання для самостійної роботи.
1. Основні методи пізнання соціально - економічних процесів. [6] с. 20-28. 1. Економічні категорії і закони [19] с. 13-14. 2. Основні напрями сучасної економічної думки. [18] с. 16-21
Вступ до курсу економічної теорії. Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії. Економічна думка зародилася ще в стародавньому світі. Це була певна сума поглядів на господарські явища, на рушійні сили економічної діяльності людей. Істотного розвитку вона досягла в епоху рабовласництва. В працях Ксенофонта (430— 355 рр. до н.е.), Платона (427—347 рр. до н.е.), Аристотеля (384—322 рр. до н. є.), а також мислителів стародавнього Риму, Індії, Китаю міститься спроба з позицій свого час з'ясувати загальні принципи економічного розвитку. «Економікс» (домашнє господарство) — так називалася праця видатного мислителя Стародавньої Греції Ксенофонта, в якій зроблена спроба обґрунтувати мотиви господарської діяльності людей, висловлено ряд цікавих економічних думок.
Виробничі відносини Можна собі уявити, як ускладнюються ці відносини у розвинутому індустріальному суспільстві, коли йдеться про виробництво мільйонів найменувань різноманітної продукції, про різнорідні інтереси та погреби членів суспільства, про неоднаковий соціально-економічний стан окремих груп населення, а отже, і різні можливості придбання ними необхідних благ і послуг'. Щоб економічні відносини систематизувати і представити як логічну цілісну систему, економісти, як правило, їх класифікують за характером функціонування і ролі у суспільному виробництві, виділяючи такі групи: · соціально-економічні відносини; · конкретно-економічні відносини; · загальні організаційно-економічні відносини. Соціально-економічні відносини іноді представляють як відносини "людина-людина". Наприклад, привласнення виробленого продукту, розподіл між людьми створених матеріальних і духовних благ. Це виробничі відносини. Вони виражають ті соціально-економічні стосунки, які виникають між: людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ. Дана система відносин найповніше відображає соціальну сторону економіки і показує: * хто володіє економічною владою, тобто привласнює засоби виробництва — вирішальні умови господарської діяльності; * як, за яких суспільних умов і скільки трудівник працює на себе та на інших членів суспільства; * кому достаються продукти праці суспільства, тобто хто привласнює результати виробництва. У господарстві кожної країни є також відносини, які можна представити як "виробництво-виробництво". Вони виникають у процесі обміну засобами виробництва, трудової діяльності, кооперації праці, фінансових результатів тощо. Ці економічні відносини стосуються організації виробництва, тому їх називають організаційно-економічними. Система даних відносин фактично охоплює весь господарський механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання національного господарства.
У сукупності організаційно-економічних відносин можна виділити: • конкретно-економічні відносини — це господарський механізм окремих галузей промисловості, будівництва, сільського господарства тощо. У кожній з них він має свої особливості і вивчається безпосередньо конкретно-економічними науками; • загальні організаційно-економічні відносини — сукупність форм і методів господарювання, властивих усім галузям господарства, а також економіці в цілому. Це, наприклад, ринкова система організації виробництва, теоретичні моделі поведінки фірм і споживачів у ринковому середовищі, типи і форми конкуренції, кредитно-фінансовий механізм та ін. Загальногосподарські відносини не можуть бути охоплені окремими конкретно-економічними дисциплінами. Вони вивчаються наукою, яка називається економічною теорією. Таким чином, економічна теорія вивчає соціально-економічні відносини та загальні організаційно-економічні відносини. Система економічних знань. Політична економія Економічні відносини різноаспектні. Окремі їх сторони вивчаються системою економічних наук, а саме: - політичною економією; - мікроекономікою; - макроекономікою; - історією економічних вчень. Політична економія акцентує увагу на вивченні соціально-економічних відносин. Це суспільна наука про закони виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних і духовних благ на різних етапах розвитку людського суспільства. Ще класики буржуазної політичної економії вважали, що економічна наука має вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання послуг, причому з точку зору не лише майнових зв'язків, а й суспільних відносин між людьми, особливо в галузі розподілу. Неупереджений суто науковий підхід дав змогу А.Сміту і Д.Рікардо проникнути в таємниці походження багатства в капіталістичному суспільстві. Вони виявили, що прибуток капіталістів втілює неоплачену працю найманих робітників. Д.Рікардо відкрив економічний закон, який виражає співвідношення між: оплаченою працею (заробітною платою) і неоплаченою (прибутком капіталіста). Згідно цього закону прибуток "буде високим або низьким в тій самій пропорції, в якій низька або висока заробітна плата". Про необхідність соціально-економічної спрямованості політекономічних досліджень, поряд з класиками, зазначали й інші економісти. Так, відомий російський вчений В.Мілютін стверджував, що предметом політичної економії є не вивчення багатства взагалі, а матеріальний добробут людини. А так як на його думку, наука має служити народу, то, розглядаючи матеріальний добробут людини, можна визначити правильний напрям економічних досліджень, а саме: винайти засоби для полегшення страждань народу. Особливо слід виділити марксистський напрям у політичній економії. Марксистське вчення в економічній науці виходить з того, що в реальному житті не існує виробництва взагалі, що в кожну історичну епоху розвиваються певні способи виробництва, характерні особливості яких визначаються специфічними соціально-економічними відносинами. Отже, щоб з'ясувати суть та природу того чи іншого способу виробництва, необхідно розкрити властиву саме йому специфічну систему соціально-економічних відносин.
Така система досліджень, безумовно, мала певні позитивні результати. Саме К. Маркс дав геніальну характеристику капіталізму вільної конкуренції і розробив важливі методологічні принципи аналізу соціально-економічної системи. Не виникає сумніву у тому, наприклад, що для виявлення в суспільстві експлуатації і визначення її ступеня, необхідно використати марксистську методологію аналізу. Водночас марксистська політична економія має істотні недоліки. Причому їх не варто приписувати самому К.Марксу. Вони стосуються догматичних трактувань марксистського вчення його послідовниками, зокрема в колишніх постсоціалістичних кранах. Ці недоліки марксистської політекономії можна узагальнити таким чином: · ігнорування конкретної господарської практики, що привело науку до надто затеоретизованого стану. Наука, яка намагається сформулювати якісь теоретичні положення, що не мають нічого спільного з конкретною господарською практикою, нікому не потрібна. · фактичне уникнення аналізу тих форм і методів господарювання, без яких не може розвиватися суспільство цивілізаційним шляхом. Зокрема, такі прогресивні сучасні форми організації економіки, як підприємництво, маркетинг, менеджмент не лише не вивчалися, а навіть представлялися як ворожі, не сумісні з соціалізмом. Тому не випадково, що в сфері організації економіки ми дуже відстаємо від західних країн. · предмет марксистської політекономії був занадто заідеологізований. Політекономи, як і інші суспільствознавці, нерідко займалися обґрунтуванням і коментарем партійних рішень, замість того, щоб проводити об'єктивні наукові дослідження. Акцентуючи увагу на специфічних явищах, властивих тій чи іншій формації, вони ігнорували те загальнолюдське, загальноекономічне, що вироблене людством. Фактично марксистська політекономія протиставляла себе світовій економічній Думці, що завдавало їй величезної шкоди. В умовах командно-адміністративної системи марксистська політична економія стала догматичною і апологетичною. Мікро - і макроекономіка. Крім політичної економії, економічну теорію вивчають у курсах мікроекономіки і макроекономіки. Нерідко їх об'єднують в один курс "Економікс". Останній представляє собою теорію ринкової економіки, тому не випадково, що сам процес становлення ринкових відносин в Україні обумовив необхідність ґрунтовного опанування цією наукою як студентами вищих навчальних закладів, так і всіма спеціалістами, які визначають економічну стратегію не лише окремих фірм, а й економічну політику держави в цілому.
В "Економіксі" під час визначення предмета економічної теорії акцентується увага на організаційно-економічних відносинах. І це не випадково. Свого часу буржуазна економічна наука головним чином ухилялась від аналізу соціально-економічних відносин, тому що це не відповідало інтересам пануючого класу, а саме: буржуазія не була зацікавлена у розкритті глибинних основ капіталістичної експлуатації. З 40-х років XIX ст., коли робітники повели рішучу боротьбу за свої соціальні права, буржуазні економісти перестали вивчати властиві капіталістичному способу виробництва суспільні відносини й зосередили увагу на дослідженні організаційно-господарських зв'язків. Тут вони досягай значних успіхів, широко використовуючи математику й статистику для з'ясування складних господарських процесів. Багатьом західним економістам (особливо спеціалістам з економіко-математичних методів аналізу) були присвоєні Нобелівські премії з економічних наук. Серед них, зокрема, американські вчені Пол Самуельсон, Василь Леонтьев, Мілтон Фрідмен, англійський дослідник Фрідріх фон Хайєк, французький — Морс Алле та ін. Сучасна розвинута капіталістична економіка — соціальна орієнтована. Вирішення соціальних проблем визначається ефективністю розвитку економіки. Тому, природно, за цих умов на перший план висуваються питання ефективності виробництва. Завдання економічної науки якраз і полягає в тому, щоб розробити такий господарський механізм, який дозволяв би найбільш доцільно, з найменшими витратами вирішувати господарські завдання і досягати поставлених цілей. Під час визначення предмета "Економікса" в західній економічній літературі акцентується увага на тому, що кожне суспільство завжди має вирішувати три фундаментальні проблеми для щоденного забезпечення своїх необхідних життєвих умов: * які блага і послуги виробляти; * як їх виробляти; * для кого їх виробляти. Економікс — це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання обмежених ресурсів, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх сьогодні або в майбутньому для споживання різних індивідів і груп суспільства. Людям властиві як біологічні, так і соціально обумовлені потреби. Ми намагаємося придбати харчі, одяг, житло, багато товарів і послуг, які асоціюються з пристойним або високим рівнем життя. Ми також наділені певними здібностями і оточені безліччю матеріальних благ — природних і вироблених. Тому цілком природно використати наявні матеріальні ресурси — робочу силу та управлінські здібності, інструменти і машини, землю і мінеральні багатства — для виробництва товарів і послуг, які задовольняють наші матеріальні потреби. Саме цю діяльність, що здійснюється в межах організаційного механізму, називають економічною системою.
Проте обмеженість ресурсів не дозволяє досягти ідеального рішення. Незаперечним фактом с те, що сукупність усіх наших матеріальних потреб перевищує виробничі можливості усіх наявних ресурсів. Ось чому абсолютний матеріальний достаток не може бути здійсненим. Цей незаперечний факт і лежить в основі визначення "Економікс". Економіко досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини. В мікро - і макроекономічних аспектах ці проблеми досліджуються на різних рівнях. Макроекономічні дослідження відносяться або до економіки в цілому, або до таких складових її основних підрозділів (агрегатів), як державний сектор, домогосподарство і приватний сектор. Агрегат — це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, якби вони становили одну одиницю. Так, ми можемо вважати для себе зручним звести докупи майже 2 тис. фермерських господарств України і розглядати їх як одну господарську одиницю. Ми можемо на макрорівні розглядати також великі народногосподарські утворення, такі як інвестиційний комплекс, паливно-енергетичний комплекс, фінансово-кредитна система, гроші і т.п. Макроекономіка намагається намалювати загальну картину, ' або накреслити загальну схему структури економіки і зв'язків між великими агрегатами, що складають економіку в цілому. Тому не дивно, що макроекономічні дослідження економічних проблем охоплюють аналіз таких величин як: · загальний обсяг продукції, · загальний рівень зайнятості, · загальний обсяг доходу, · загальний обсяг витрат, · загальний рівень цін і т.п. Образно кажучи, макроекономіка вивчає не дерева, а ліс. Вона дає нам дослідження економіки з висоти пташиного польоту. Макроекономісти не цікавляться взагалі поділом предметів споживання на автомобілі, велосипеди, телевізори, комп'ютери. Вони віддають перевагу вивченню усього цього як єдиного цілого під назвою "предмети споживання", тому що вони цікавляться переважно взаємодіями між покупками домогосподарствами предметів споживання і рішенням фірм про покупки обладнання і будівель. На відміну від цього мікроекономіка має справу з конкретними економічним одиницями, з детальним вивченням поведінки цих індивідуальних одиниць. Коли економіст звертається до мікроекономічного аналізу, то він, фігурально виражаючись, ставить економічну одиницю або дуже маленьку частину економіки під мікроскоп і детально вивчає аспекти її функціонування. Тут ми оперуємо термінами: окрема галузь, фірма або домогосподарство — і зосереджуємо увагу на таких величинах, як · виробництво або ціна конкретного продукту, · чисельність робітників, зайнятих у одній фірмі, · виручка або доход окремої фірми або окремого домогосподарства, · витрати даної фірми або сім'ї і т.д. У мікроекономіці ми вивчаємо уже не ліс, а дерева. Отже, мікроекономіка — це наука, що детально вивчає рішення, які приймаються індивідуумами відносно окремо взятих благ. На мікрорівні будь-яка економічні ситуація розглядається як результат поведінки окремих господарських одиниць. В основі їх поведінки лежить прагнення прийняти найбільш раціональні рішення, тобто вибору таких варіантів, які ведуть до максимуму результату при мінімальних витратах. Зрозуміло, що поведінка реальних учасників економічних процесів далеко не завжди відзначається раціональністю: вони можуть поступати зовсім нелогічно і навіть безглуздо. Але у мікроекономічному аналізі розглядаються не окремі дії, а теоретична модель, яка дозволяє зрозуміти логічні принципи господарської поведінки людини. Ця теоретична модель розробляється на основі аналізу величезного фактичного матеріалу, узагальнення якого дозволяє сформулювати теоретичні висновки, які характерні для певного процесу і визначають логіку поведінки фірми в даній господарській ситуації. Під час вивчення теоретичної моделі на мікрорівні застосовують поняття "економічної особи": суб'єкта, який здійснює раціональний вибір, тобто вишукує найкращі способи, що ведуть його в даних умовах до досягнення мети. Отже, теоретичні моделі відображають не лише логіку поведінки окремих господарюючих суб'єктів, а й визначають принципи найбільш доцільного вирішення економічних задач. Якщо знати ці принципи, то можна істотно підвищити шанси на успіх в галузі практичної діяльності. Таким чином, політична економія, мікроекономіка і макроекономіка мають свої окремі аспекти дослідження, і лише в цілому вони дають уявлення про суть економічних відносин як цілісної економічної системи. Це можна представити схемою, зображеною на рис. 1.1. - Економічні відносини, як цілісна економічна система. Пізнавальна функція Суть її полягає в тому, щоб глибоко й всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг Протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного прогресу. Вивчення економічної теорії, головним чином, зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної, завжди визначеної економічної системи. Економічні категорії — це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів. Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому. Наприклад, щоб розкрити суть ринкової економіки, необхідно глибоко оволодіти цілою системою економічних категорій, починаючи з товару, грошей, вартості, ціни і закінчуючи маркетингом і менеджментом. Введення і пізнання економічних категорій — важливий, але не останній крок на шляху проникнення в суть економічних явищ. Як відомо, економічні відносини розвиваються за певними економічними законами. З'ясування іманентних кожній системі економічних законів і є головним завданням курсу "Економічна теорія". Економічні закони — це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв ’ язки і взаємозалежності між: явищами і процесами економічного життя, Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залежність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, в категоріях фіксується статичний стан, а в законах — динаміка, процеси руху й розвитку економічного життя. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного роз-суспільства, передбачити його перспективу, і зорієнтувати поведінку господарюючих суб'єктів відповідно до певного економічного середовища. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично означають логіку економічної поведінки. Суспільство одержить найбільший економічний ефект коли організовуватиме свою діяльність для створення широкого простору для дії економічних законів. Саме у цьому й полягає зміст використання законів. І навпаки, коли свідомо організована господарська діяльність суперечить логіці законів, то це призводить до великих збитків. У використанні економічних законів не можна допускати ні фетишизму, ні волюнтаризму. Необхідно проводити науково виважену економічну політику, що ґрунтується на глибокому пізнанні економічних законів. Література
1. Е.М. Воробьев, А.А.Гриценко, М.Н.Ким. Экономическая теория.-“Фортуна-пресс”, 2000.- 411 с. 2. О.Ю. Мамедов. Современная экономика.- Ростов н/Д.: “Феникс”, 1998.-672 с. 3. В.Д. Камаев. Экономическая теория: Учебник.- М.: “ВЛАДОС”, 1998.- 640 с. 4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 471 с. 5. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., прероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с., та 1994 р. видання. 6. Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. Основи економічної теорії.- К.: Вища шк., 1994.- 559 с. 7. Основы экономической теории: Учебник./ Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – 607 с. 8. Медведев В.А. Политическая экономия, М.: Политиздат, 1990. – 735 с. 9. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.: Вища шк. – Знання, 1998. – 478 с. 10. В.В.Селезнев. Основи рыночной экономики.- К.: А.С.К.2000.- 544 с. 11. О.Ю. Мамедов. Политическая экономия. - Ростов н/Д.: “Феникс”, 1999.-160 с. 12. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 320 с. 13. Пруссова Л.Г. Экономика в вопросах и ответах. Учебно-методическое пособие. – К.: ООО «УИПК «ЭксОб», 1999. – 320 с. 14. Пруссова Л.Г. Экономика. Тренінг-курс. Учебно-методическое пособие. – К.: ТОВ «УВПК «ЕксОб», 1999. – 632 с. 15. Райзберг Б.А. Основы экономики: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 408 с. 16. Рузавин Г.Н., Мартынов В.Т. Курс рыночной экономики. – М.: изд-во “Банки и биржи”, 1995. 17. Шило Д.Д., Михайлов А.П. Основы рыночной экономики: Экономическая теория: Учеб. пособие [для студентов высш. учебн. заведений]. – К.: Европ. ун-т финансов, информац. систем, менеджмента и бизнеса, 2000. – 248 с. 18. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Підприємництво,маркетинг, менеджмент. Відтворення в національному та світовому господарстві. / За ред. Ю.В. Ніколенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998. – 272 с. та 1994 р. видання. 19. Чухно А.А., П.С.Єщенко, Г.Н. Климко та ін. Основи економічної теорії.- К.: Вища шк., 2001.-606 с. 20. Роднікова Т.В. Основи економічної теорії. Навчальний посібник.- К.: 1995.-144с. 21. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. Тести. Задачі. Кроссворди.-К.: 1998,-256 с. 22. Мочерний С.В. Основи економічних знань: запитання і відповіді.-К.: 1996,-272 с. 23. Башнянин Г.І. Політична економія.-К.:Ніка-центр, 2000.-527 с. 24. А.С.Філіпченко, О.І.Рогач, І Шнирков та ін. Світова економіка: Підручник.- К.: Либідь, 2000.- 582 с. 25. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації.-К.: КНЕУ, 2001.-340 с. 26. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Тести, ситуаційні завдання, практикум розв’язання.- К.: Четверта хвиля, 1997.- 144с. 27. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень.- К.: Знання –Пресс, 2000.- 514 с. 28. Фальцман В.К. Основы микроэкономики. - М.: ТЕИС, 1999.- 81с. 29. И.П.Николаева. Основы микроэкономики.- М.: ЮНИТИ-ДАНА,2000 – 169 с. 30. Чечевицина Л.Н. Микроэкономика. Экономика предприятия.- Ростов – на- Дону: Феник, 2000.-382 с. 31. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики.- М.: НОРМА 2002.- 572 с. 32. А.Г.Савченко. Макроекономіка.- К: Либідь, 1995.- 208 с. 33. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основи економічної теорії: вправи для студентів. Навчальний посібник.-К.: Знання,1998.-117 с. 34. А.Н.Румянцев. Политическая экономия.- М., Политиздат, 1977.-608 с. 35. А.Н.Румянцев. Политическая экономия.- М., Политиздат, 1982.-591 с. 36. А.Н. Малафеев, В.А. Прокофьева, Н.Ф.Иванова. политическая экономия - М.: Политиздат, 1987.-287 с. 37. М.И.Волков. Политическая экономия.Словарь.-М.: Политиздат, 1981.-493 с. 38. М.А. Павловський. Суспільство та економіка перехідного періоду: Шлях України.-К.: Техніка, 1997.- 152с. 39. Е.Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения.- М.: Маркетинг, 2000.-320 с. 40. А.С. Філипенко, В.А.Вергун, І.В. Бураківський та ін. Економіка зарубіжних країн-К.: Либідь, 1996.- 416 с. 41. Э.А. Кузнєцов. Экономика: Учебное пособие.- Х.: Одисей, 2003.- 408 с. 42. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2001.-328 с. 43. Ніколенко Ю.В. Політекономія.- К.:ЦУЛ, 2003. - 412 с. 44. Г.А.Оганан, В.О. Паламарчук, А.П.Румянцев та ін. Політична економія.- К.: МАКП, 2003.- 520 с.
ЗМІСТ ТЕМИ Предмет методи та функції економічної теорії. Основні етапи розвитку економічної теорії. Меркантелізм- перша школа економічної теорії. Проблема ідеологізації економічної теорії.
ПЛАН: Вступ до курсу економічної теорії. 1.1 Поняття економіки та виробничих відносин. 1.2 Система економічних знань. 1.3. Цілі та функції економічної теорії. 1.4. Методи економічного аналізу.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 127; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.251.6 (0.075 с.) |