Глава 1. Оцінка: історія, поняття, законодавча база

Історія оціночної діяльності

У процесі розвитку українського ринку все більшого значення набуває кваліфікована оцінка вартості об'єктів власності. Однак мало хто знає, що професія оцінювача, що з'явилася ще в XIX столітті, не є новою для України і має свою історію.
Необхідність робіт з оцінки була пов'язана насамперед з об'єктивною потребою у створенні так званого фіскального кадастру - докладного опису нерухомої власності. Перші передумови для проведення кадастрових робіт, невід'ємною частиною яких була оцінка, виникли в 1861 році, коли було скасовано кріпосне право.

 

Основні поняття

Закон " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність

в Україні…

 

Цей Закон визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, абезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Регулювання оціночної діяльності

Механізм регулювання оціночної діяльності

Відповідно до Концепції розвитку оціночної діяльності основними механізмами регулювання оціночної діяльності є:
· Ліцензування оцінювачів;
· Атестація фахівців в області оціночної діяльності; система стандартів та положень оціночної діяльності;
· Затвердження навчальних програм з перепідготовки фахівців в області оціночної діяльності;
· Сертифікація послуг;
· Страхування цивільної відповідальності оцінювачів.

 

З метою саморегулювання оціночної діяльності оцінювачі мають право об'єднуватися в асоціації, спілки, інші некомерційні організації. Тому додатково до державного регулювання регулювання оціночної діяльності здійснюється такими саморегулівними організаціями оцінювачів і поширюється на членів таких саморегулівних організацій.
Саморегулівні організації оцінювачів можуть виконувати такі функції:
· Захищати інтереси оцінювачів;
· Сприяти підвищенню рівня професійної підготовки оцінювачів;
· Сприяти розробці освітніх програм з професійного навчання оцінювачів;
· Розробляти власні стандарти оцінки;
· Розробляти та підтримувати власні системи контролю якості здійснення оціночної діяльності.

 

Українські стандарти оцінки

У Стандарті оцінки дається визначення основних видів вартості об'єкта оцінки, підходів до оцінки та методів оцінки. Крім визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у Стандарті дається визначення видів вартості, відмінних від ринкової. До таких видів відносяться:
· Вартість об'єкта оцінки з обмеженим ринком товарів;
· Вартість заміщення об'єкта оцінки;
· Вартість відтворення об'єкта оцінки;
· Вартість об'єкта оцінки при існуючому використанні;
· Інвестиційна вартість об'єкта оцінки;
· Вартість об'єкта оцінки для цілей оподаткування;
· Ліквідаційна вартість об'єкта оцінки;
· Утилізаційна вартість об'єкта оцінки;
· Спеціальна вартість об'єкта оцінки.
У Стандарті дається визначення трьох основних підходів до оцінки: витратного, порівняльного і дохідного. Згідно вимог Стандартів, оцінювач при проведенні оцінки зобов'язаний використовувати (або обгрунтувати відмову від використання) дані підходи до оцінки. При цьому оцінювач має право самостійно визначати в рамках кожного з підходів конкретні методи оцінки, що визначаються в Стандарті як спосіб розрахунку вартості об'єкта оцінки у рамках одного з підходів до оцінки. Оцінювач на основі отриманих в рамках кожного з підходів до оцінки результатів визначає підсумкову величину вартості об'єкта оцінки, при цьому згідно з вимогою Стандартів підсумкова величина вартості об'єкта оцінки повинна бути виражена в рублях у вигляді єдиної величини, якщо в договорі про оцінку не передбачено інше.

 

Міжнародні стандарти оцінки

У різних країнах професійні організації оцінювачів привласнювали професійний статус тим, хто мав необхідну освіту і достатній досвід. Поступово виникла потреба у формулюванні загальних для світової економіки принципів, ідей і правил, що знайшло своє відображення в Стандартах оцінки, Кодексах професійної етики оцінювача та інших документах, розроблених у 60-70-х роках. У 1981 році був утворений Міжнародний комітет зі стандартів оцінки майна (МКСО). Завданням Комітету стала корекція стандартів з урахуванням думок різних країн та виявлення різниці в формулюваннях або в застосуванні Стандартів. Особливо важливо для МКСО, щоб міжнародні Стандарти оцінки були визнані в міжнародній бухгалтерської та іншої фінансової звітності. Тому МКСО підтримує постійні зв'язки з Міжнародним комітетом зі стандартів бухгалтерського обліку, Міжнародною федерацією бухгалтерів, Міжнародним комітетом з аудиторської діяльності, Міжнародною організацією комісій з цінних паперів.
Кожен Стандарт (їх чотири) відповідає деякому класу ситуацій, які стосуються процесу оцінки і містить такі розділи: Вступ; Область застосування; Визначення; Взаємозв'язок до Стандартів бухгалтерського обліку; Формулювання Стандарту; Зауваження; Вимоги, що пред'являються до структури звіту; Умови відступу від Стандарту; Дата вступу в силу.