Адаптація методу числа годин найбільших втрат потужності для врахування впливу джерел розосередженої генерації

У ситуаціях, коли при моделюванні навантажень вузлів мережі існує можливість оцінки тільки максимального навантаження, для визначення втрат електричної енергії використається метод числа годин найбільших втрат потужності (2.5).

Зазначена модель має ряд особливостей. При наявності вимірів максимального навантаження на головній ділянці лінії, спочатку здійснюється корекція режиму. Очевидно, що в цьому випадку, з огляду на характер використовуваної інформації, не дуже високу її надійність, проведення ітераційного розрахунку режиму (з одночасним обчисленням втрат потужності на ділянках мережі та у розподільних трансформаторах) не представляється обґрунтованим.

Крім цього, в даних розрахунках найчастіше фігурують навантаження у вигляді повних струмів, тоді

, (2.59)

Якщо максимальне навантаження ряду розподільних трансформаторів () оцінювалося на основі усереднених значень коефіцієнтів завантаження, то приймаємо

, (2.60)

У загальному випадку, для довільної ділянки мережі i, i+1

, (2.61)

Якщо можливість корекції навантажень відсутня, то втрати потужності обчислюються після визначення потокорозподілення на основі сформованих оцінок максимальних навантажень ТП.

Величина в (2.5), строго говорячи, визначається в такий спосіб

. (2.62)

Однак, з огляду на рівень інформаційного забезпечення при якому планується застосування даної моделі, у більшості випадків, обчислення на основі (2.62) не може бути виконано. У зв'язку із цим пропонується використати емпіричну формулу

, де , (2.63)

Тут P_ср знаходиться на підставі величини відпуску електроенергії в мережу за розрахунковий період. P_max при відсутності відповідного виміру можна було б визначити шляхом підсумовування максимальних навантажень окремих ТП, приймаючи

, , (2.64)

З огляду на відсутність фактичних даних про коефіцієнт потужності у вузлах мережі при розглянутому рівні інформаційного забезпечення, у всіх розрахунках приймаємо cos =0,86, що відповідає значенню tg = 0,6.

Як альтернативний варіант для обчислення може використатися наступна формула

, (2.65)

При цьому Т_max так само визначається використовуючи дані інтегрального відпуску електроенергії в розглянуту лінію й розрахункову величину сумарного максимального навантаження (2.65): Т_max = W_T/P_max.

У зв'язку з тим, що інформація, яка є в наявності не дає можливості сформувати індивідуальні оцінки ні для окремих ділянок лінії, ні для розподільних трансформаторів, розрахунок інтегральної величини втрат електричної енергії доцільно робити відразу для всієї сукупності ділянок і трансформаторів розглянутої лінії

, (2.66)

Припустимо, що при розрахунку величини максимальних навантажень окремих ТП (P_imax) було враховано присутність в мережі джерела розосередженої генерації. Вирішення задачі визначення міри впливу джерела розосередженої генерації на інтегральну величину втрат електроенергії за весь розрахунковий період потребує перерахунку таких показників як втрати потужності в лінії, обчислені на підставі сформованих оцінок максимальних навантажень ТП () та числа годин найбільших втрат потужності ().

Враховуючи, що максимальне навантаження ряду джерел розосередженої генерації() оцінюється на основі усереднених значень коефіцієнтів завантаження, то приймаємо

, , (2.67)

де

Тоді у загальному випадку, для довільної ділянки мережі i, i+1

, (2.68)

Якщо можливість корекції навантажень відсутня, то втрати потужності обчислюються після визначення потокорозподілення на основі сформованих оцінок максимальних навантажень ТП.

Величина в визначається згідно (2.62)

Однак, з огляду на вказані вище причини, обчислення пропонується виконати за емпіричною формулою

, де , , (2.69)

У (2.69) P_ср знаходиться на підставі величини відпуску електроенергії в мережу за розрахунковий період. P^/_max при відсутності відповідного виміру можна було б визначити шляхом підсумовування максимальних навантажень окремих ТП, приймаючи

, , (2.70)

Як альтернативний варіант для обчислення може використатися наступна формула

, (2.71)

При цьому Т^/_max так само визначається використовуючи дані інтегрального відпуску електроенергії в розглянуту лінію й розрахункову величину сумарного максимального навантаження (2.70):

, (2.72)

У зв'язку з тим, що інформація, яка є в наявності, не дає можливості сформувати індивідуальні оцінки ні для окремих ділянок лінії, ні для розподільних трансформаторів, розрахунок інтегральної величини втрат електричної енергії доцільно робити відразу для всієї сукупності ділянок і трансформаторів розглянутої лінії

, (2.73)

В випадку, якщо розрахунок ведеться незалежно для окремих часових інтервалів, кожний з яких відповідає фіксованому набору споживачів, що відбито в базі даних, але при цьому є тільки інтегральне значення відпуску електроенергії в мережу (W_T), величина (W_s), яка використовується для визначення K_з або Т_max, може бути орієнтовно оцінена для кожного s = 1, …, m інтервалів у такий спосіб

або , s = 1, …, m, (2.74)

де S_smax (I_smax) - сума оцінок максимальних навантаження ТП, підключених до розглянутої лінії на s – ому часовому інтервалі тривалістю N_s днів.

У даній ситуації, з огляду на динаміку зміни конфігурації мережі й складу споживачів, для більш-менш коректного визначення інтегральної величини втрат за весь звітний період, виникає необхідність умовно розділяти втрати по окремих ділянках мережі й розподільних трансформаторів у межах кожного s - го часового інтервалу.

, (2.75)

Тоді , (2.76)

Очевидно, що наведені формули не претендують на високу точність розрахунку, але орієнтовані на єдину інформацію, доступну при використанні розглянутої моделі.

При відсутності даних про відпуск електроенергії в мережу і, як наслідок, неможливості визначення P_ср і , відповідно до (2.69), може бути використана тільки формула (2.71). Для цього перед розрахунком повинне бути задане деяке усереднене значення Т_max, характерне для даного територіального або структурного підрозділу енергетичної компанії. За відсутністю таких даних приймається Т_max = 4500 годин.