Групи слів за значенням. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми.

 

Між словами української мови спостерігаються певні зв’язки, в основі яких лежить співвідношення їхнього значення і звукової будови - тобто двох основних ознак слова. В зв’язку з цим виділяються такі групи слів, як омоніми, синоніми, антоніми і пароніми.

Омоніми - це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Наприклад: ліра (музичний інструмент) і ліра (грошова одиниця), жати (серпом) і жати (тиснути), за в’яз - зав’яз.

Розрізняють абсолютні (або повні) і неповні омоніми, омофони, омографи та омоформи.

Повні омоніми завжди належать до однієї частини мови та співпадають за написанням і звучанням у всіх формах. Наприклад: ключ журавлиний - ключ відкривати двері, ручка писати - ручка дитини. Неповні омоніми збігаються звучанням в деяких формах, а також бувають різні в написанні. Є такі типи неповних омонімів:

Омоформи - співпадають за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах. Наприклад: биток (шматок свинцю, палиця), битки (круглі котлети з відбитого м’яса).

Омофони- однаково звучать, але по-різному пишуться, це як правило різні частини мови. Наприклад: Як тільки світанок настав, гусак чимчикує на став. Чи не сон це: нарешті з’явилося сонце.

Омографи- це слова, які пишуться однаково, але звучать по-різному. Наприклад: з мок - зам к, н сип - нас п, гл дкий - гладк й.

Розмежування омонімії і багатозначності- полягає в тому, що між багатозначними словами існують хай і віддалені, але внутрішні зв’язки. Наприклад: укол (медичний термін) - укол (абстрактний іменник від уколоти). Слова омоніми не мають у своїй семантиці нічого спільного. Значення омонімів не пов’язані між собою. Наприклад: деркач (птах), деркач (стертий віник), свинка (тварина), свинка (вид хвороби).

Пароніми - це слова, які подібні за структурою і вимовою, належать до однієї частини мови, в переважній більшості є однокореневими, але значення їхнє різне. Наприклад: адрес - адреса, компанія - кампанія, периметр - параметр.

Синоніми - це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням. Наприклад: проживати - мешкати, бажати - хотіти, властивий - притаманний.

Типи синонімів:

1. Ідеографічні або семантичні - це стилістично нейтральні слова, що відрізняються відтінками значень. Наприклад: тин - паркан - частокіл.

2. Стилістичні - виражають майже тотожне значення, проте одне із слів є стилістично - нейтральним, а інше стилістично - забарвлене. Наприклад: (іти - чалапати, палець - перст).

3. Семантико-стилістичні - відрізняються стилістичним забарвленням (емоційно-експресивним) і відтінком значення. Наприклад: (іти - гнатися - летіти).

4. Контекстуальні - це слова, що набувають близького змісту лише в контексті. Такі синоніми властиві художнім текстам. Наприклад: ”Багрець вечірньої зорі палав, мигтів, палахкотів.”

5. Абсолютні - це слова абсолютно тотожні за значенням і відрізняються лише походженням, адже одне слово належить до корінної лексики, інше іншомовного походження. Наприклад: (оплески - аплодисменти, літак - аероплан).

Синоніми об’єднуються в групи, які називаються синонімічними гніздами (або рядами). Стилістично нейтральна слово, яке найбільш повно відображає значення одиниць, що є членами синонімічного ряду називається домінантою. Наприклад: бігти - мчати - гнатися - летіти.

Стилістична роль синонімів: уміле використання загальновживаних та індивідуальних синонімів робить мовлення багатим, емоційно насиченим, досконалішим.

Антоніми – слова з протилежним значенням. Наприклад: великий – малий; багато – мало; говорити – мовчати; правда – брехня.

Слова-антоніми об’єднуються в пари. Проте не будь-яке протиставлення вважається антонімією. Слова-антоніми у кожній парі поєднюється спільною родо-видовою ознакою, наприклад:

· чорний – білий (спільна родова ознака – колір);

· день – ніч (спільна родова ознака – частина доби);

· вперед – назад (спільна родова ознака – напрямок руху).

· Добираючи антоніми, треба враховувати багатозначність слів і вживання їх у переносному значенні, наприклад:

· свіжий хліб (м’який) – черствий;

· свіже повітря (чисте) – затхле;

· свіжа газета (сьогоднішня) – стара, вчорашня;

· свіжа інформація (нова) – відома.

Антоніми поділяються за двома ознаками: семантичними та структурними.

За семантичними ознаками, тобто за характером протилежностей, виділяються такі класи антонімів:

1) антоніми на позначення якісних протилежностей, здатних мати проміжні ступені вияву: гарячий – холодний (теплий, теплуватий, холоднуватий);

2) антоніми, які взаємодоповнюють одне одного, але не характеризуються проміжними членами зі значенням градації, наприклад: життя – смерть, мир – війна;

3) антоніми, які позначають взаємне протилежне спрямування дій, ознак, наприклад: входити – виходити; ділити – множити.

Зі структурного погляду розрізняють різнокореневі й однокореневі антоніми, наприклад: швидкий – повільний, ініціативний – безініціативний.

Крім загальномовних, постійних антонімів, виділяються так звані контекстуальні, індивідуально-авторські антоніми. Наприклад: Усміхається правда очима легенд і свобода – очима неволі (Л.Костенко). Постійні антоніми: с вобода – неволя; контекстуальні антоніми: правда – легенда.

Антоніми виконують у мові важливу стилістичну функцію. На їх базі створюються такий засіб художньої виразності, як антитеза. Наприклад: О дна гора високая, а друга низькая; одна мила далекая, а друга – близькая (нар.тв.). Антонімічні протиставлення підсилюють виразність думки, надають їй більшої чіткості.