Державна система стандартизації. Міжнародна стандартизація

Вищим державним органом з стандартизації є Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

Структурно до складу Держстандарту України входять його територіальні органи - Центри стандартизації, метрології та сертифікації.

Державною системою стандартизації України передбачено такі категорії нормативних документів:

– державні стандарти України - ДСТУ;

– галузеві стандарти України - ГСТУ;

– стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ:

– технічні умови України - ТУ У;

– стандарти підприємств - СТП.

Державним стандартом України є національний стандарт. До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми та правила.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.

Під час розроблення стандартів використовують результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт, що виконуються підприємствами, результати патентних досліджень.

Державні стандарти затверджує Держстандарт України, а державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів - Мінбудархітектури України.

Державні стандарти затверджують і надають чинності за встановленим Держстандартом України (Мінбудархітектури України) порядком.

Під час затвердження стандарту визначають дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Інформацію про затвердження стандарту публікують у щомісячному інформаційному покажчику стандартів України.

Галузеві стандарти затверджуються міністерствами (відомствами), до яких належить дана галузь.

Стандарти республіки Крим затверджує Кабінет Міністрів Республіки Крим.

Стандарти підприємств затверджуються керівництвом підприємства, вони не підлягають реєстрації в органах Держстандарту України.

Органи держнагляду Держстандарту України контролюють своєчасність впровадження і дотримання вимог стандарту.

Перевірку чинних стандартів здійснюють не рідше одного разу на п'ять років для забезпечення їх відповідності чинному законодавству України, потребам населення і держави, обороноздатності, рівню розвитку науки і техніки, досягнутому на момент перевірки стандарту, а також для встановлення міри їх відповідності вимогам міжнародних, регіональних стандартів і національних стандартів інших країн.

Зміни до стандартів може вносити тільки організація, яка затвердила даний стандарт. Кожній зміні, що вноситься до стандарту після його затвердження, організація, яка затверджує зміни, присвоює порядковий номер і вказує строк дії. Зміни діють до наступного перегляду чи відміни стандарту, в який вони були внесені.

Позначення нормативних документів складається з індексу, номера та відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження.

Вимоги до позначень стандартів викладено в ДСТУ 1.5 – 93, а технічних умов – в ДСТУ 1.3 – 93.

Наприклад: ДСТУ – державні стандарти України, затверджені Держстандартом України.

ДСТУ Б – державні стандарти України в галузі будівництва та будівельних матеріалів, які затверджені Мінбудархітектури України.

ДСТУ ISO – державні стандарти, через які впроваджено стандарти Міжнародної організації з стандартизації (ISO).

Стандарти та технічні умови повинні використовуватися на стадіях розроблення, виготовлення, реалізації, експлуатації (використання), ремонту, зберігання, транспортування та утилізації продукції (під час надання послуг).

Державні стандарти на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування, громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, міністерства (відомства), органи державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Державний нагляд здійснюється під час виробництва та випуску, зберігання, транспортування, використання, експлуатації та утилізації продукції.

Об'єктами державного нагляду є:

– продукція виробничо-технічного призначення, товари широкого споживання, продукція тваринництва, рослинництва, продукти хар­чування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

– продукція імпортна - на відповідність чинним в Україні нормативним документам;

– продукція експортна - на відповідність нормативним документам або окремим вимогам, обумовленим у договорі;

– атестовані виробництва - на відповідність установленим вимогам щодо сертифікації продукції.

Для досягнення взаєморозуміння між національними організаціями з стандартизації і з метою полегшення міжнародного товарообміну створені міжнародні організації.

В 1926 році в Празі (Чехословаччина) була створена Міжнародна федерація національних організацій з стандартизації ІСА (ISA), яка в 1946 році була перетворена в Міжнародну організацію з стандартизації ІСО (ISO).

ІСО - міжнародна неурядова організація, користується консультативним статусом Організації Об'єднаних Націй (OOH). Офіційними мовами ІСО є англійська, французька та російська.

У метрології діє декілька міжнародних організацій:

1. Міжнародна організація міри і ваги (МОМВ);

2. Міжнародне бюро міри і ваги (МБМВ);

3. Міжнародна організація законодавчої метрології (МОЗМ) та ін.