Будова та функціє слухового аналізатора.

Сенсорна система людини, а саме орган слуху, складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього вуха.

До зовнішнього вуха належить: вушна раковина та зовнішній слуховий прохід він у дорослої людини с становить 2,5см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози що виробляють вушну сірку. Волоски і сірка виконують захисну функцію.

На межі між зовнішнім та середнім вухом знаходиться барабанна перетинка-тонка сполучнотканинна пластинка =0,1 мм.

Середнє вухо із зовнішнього боку обмежено барабанною перетинкою а з внутрішнього – претинкою овального вікна. У порожнині СВ розташовані, з’єднані між собою слухові кісточки – молоточок, ковадельце і стремінце. Рукоятка молоточка одним кінцем прикріплена до барабанної перетинки а іншим зі коваделком, яке за допомогою суглоба рухомо з’єднане зі стремінцем. До стремінця прикріплений стременний м’яз, який утримує стремінце біля перетинки овального вікна.

Внутрішнє вухо міститься у глибині вискової кістки черепа і складається з кісткового лабіринту, в середині Якого міститься перетинчастий лабіринт. Функцію слуху в цьому лабіринті виконує Завитка- спірально закручений канал, що утворює 2,5 оберти. В середині цього каналу на основній мембрані розташований звукосприймалний апарат- кортіїв орган. Поразки кортиева органу (запалення, травма) порушують нормальне сприйняття гучності звуків аж до відчуття болю, або призводять до втрати слуху в конкретному звуковисотному діапазоні. Слуховий нерв складається з волокон, що проводять звукові і вестибулярні подразнення. При його захворювання з'являються відчуття шереху, писку, скреготу та інших непредметні звуків (слухові обмани), до яких у хворого є відповідна критика. Одночасно вони можуть супроводжуватися запамороченнями. На рівні довгастого мозку (кохлеарних ядер) відбувається перший неповний перехрест шляхів слухової системи, що здійснюється на ділянці між кохлеарними ядрами і верхніми оливами. Нервові сигнали, покинувши внутрішнє вухо, проходять дуже коротку відстань до верхніх олив, де порівнюєтьсяінформація, яка надходить від обох кортиева органів.

Слуховы розлади

Гностичні слухові розлади з'являються в разі поразки 41-го, 42-го і 22-го полів. При великому ураженні коркового рівня слухової системи правої півкулі хворий не здатний визначати значення різних, в грубих випадках - найпростіших побутових предметних звуків і шумів (скрипу дверей, води, що ллється, шелесту папери, мукання корови). Це явище носить назву слуховий агнозии. Зазвичай зустрічається більше слухових порушень у вигляді дефектів слуховий пам'яті - нездатність запам'ятати кілька акустичних комплексів, у тому числі ритмічних структур. Паралельно страждає і слухова увага. При двосторонніх поразках звивин Гешля (корковою проекціїслухових шляхів), що буває відносно рідко, виникає розлад, що описується як «Чиста рече-слухова агнозия ». Такі хворі схожі на глухих або слабочуючих, часто скаржаться на зниження слуху або показують, що не чують і не розуміють мову, але елементарний слух у них залишається збереженим. Тут також послаблюється слухове увагу до повної відсутності реакції на мову, однак все, що хворі здатні розібрати, піддається і відтворення - почуте слово розуміється і може бути написано. Знайомий голос сприймається краще, ніж незнайомий. Виникла в дитинстві рече-слухова агнозия зазвичай призводить до часткового розпаду мови. Спеціально виділяють таке порушення немовного слуху, як амузия - порушення здатності впізнавати і відтворювати знайому мелодію або відрізняти одну мелодію від іншої, а також писати і розуміти ноти. У разі невпізнавання і труднощі ідентифікації коротких мелодійних уривків, акордів, або тонів за висотою прийнято говорити про сенсорної амузіі, а при нездатності заспівати або програти мелодію на музичних інструментах (особливо хворими професійними музикантами) - моторної. Іноді хворі з амузиям починають оцінювати мелодію як хворобливе і неприємне переживання, як подразник, який викликає головний біль. Симптоматика сенсорної амузіі проявляється в основному при ураженні передньо-середніх відділів правої скроневої області, а моторної - задніх відділів другий лобової звивини. Аритмія - При скроневих ураженнях з обох сторін, що побічно характеризує і розлади слухової пам'яті. Крім того, симптомом пошкодження правої скроневої області є зміна близьких за механізмом формування інтонаційних компонентів мови - хворі не тільки не розрізняють емоційне забарвлення чужої мови, але й самі втрачають модуляційні відтінки, властиві здоровій людині, не розуміють якісних характеристик висловлювання. Хворі можуть проговорити, але не можуть проспівати фразу і, чуючи мова, не здатні визначити - чи належить вона чоловікові або жінці.