Капітальні інвестицій на придбання довгострокових біологічних активів

До продуктивної та робочої худоби належать витрати на вирощування ремонтного молодняку у власному господарстві, придбання племінних тварин та тварин поліпшених порід у спеціалізованих підприємствах.

Правильність оцінки тварин, переведених в основне стадо

встановлюють з урахуванням способу формування основного стада продуктивної й робочої худоби. Основним напрямом є формування стада за рахунок молодняку, вирощеного у власному підприємстві. Завдання аудитора — з'ясувати дотримання встановленого порядку і строків переведення молодняку в основне стадо, дотримання Інструкції щодо обліку молодняку тварин і тварин на відгодівлі та наявності складеного Акта на переведення тварин із групи в групу.

Витрати на закладання та вирощування багаторічних насаджень

Перевіряють правильність оформлення первинних документів. Після закінчення робіт із закладання багаторічних насаджень складають акти на їх прийняття і передачу в експлуатацію. Такими самими актами оформляють передачу молодих насаджень у використання при досягненні ними експлуатаційного віку.

У процесі перевірки аудитор має встановити

- правильність, послідовність відображення операцій на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», та відповідність їх даним Головної книги;

- відповідність записів у виробничому звіті (Книзі обліку виробництва) записам у первинних документах, листках-розшифровках, згрупованих за статтями витрат;

- правильність розрахунків замовника з підрядником за ета­пами виконання робіт;

- дотримання вимог щодо оформлення Акта на приймання-передачу виконаних робіт і утримання на його базі сум перерахованого підряднику авансу;

- правильність відображення в обліку перерахованих замовником авансів, кінцевих розрахунків і податку на додану вартість;

- правильність утримання авансів за умов виконання будівельно-монтажних робіт протягом тривалого часу та подання підрядником кількох рахунків;

- своєчасність і правильність проведених коригувань завищеної підрядником вартості робіт, виконаних у звітному та по незакінченому будівництву в минулому роках.

Завданням аудиту фінансових інвестицій є надання інформаційної безпеки майбутнім інвесторам при прийнятті ними інвестиційних рішень.

Основна мета аудиту фінансових інвестицій – скласти обґрунтовану думку аудитора про достовірність і достатність інформації про них у фінансовій (бухгалтерській) звітності економічного суб’єкта, що перевіряється.

Щоб досягти цієї мети аудитор в ході перевірки повинен відповісти нанаступні питання:

1) Наскільки повно і своєчасно оформлені всі необхідні документи по:

- оцінці, обліку і інвентаризації фінансових інвестицій;

- збереженню, вибуттю (погашенню) і реалізації цінних паперів;

- обліку результатів від фінансових інвестицій.

2) Чи дотримані вимоги податкового законодавства.

Для того, щоб сформулювати об’єктивну думку про достовірність і законність операцій, здійснених на підприємстві з фінансовими інвестиціями, правильності їх оформлення і відображення в бухгалтерському обліку і звітнос- ті аудитори повинні вирішити ряд завдань:

1) Вивчити склад фінансових вкладень за даними первинних документів і облікових регістрів.

Аудитори повинні проаналізувати дані первинних документів і облікових регістрів і з’ясувати склад фінансових інвестицій підприємства. Аудитори знайомляться з організацією обліку і зберігання цінних паперів. На основі аналізу прибутковості встановлюється економічна доцільність фінансових інвестицій, досліджується вплив їх на показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

2) Підтвердити первинну оцінку системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.

Аудитори на основі отриманої інформації заповнюють заздалегідь розроблені тести. За наслідками тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первинною оцінкою, отриманою на стадії планування аудиту.

Якщо така оцінка виявиться нижче первинної, то необхідно скоректувати об’єм і порядок проведення інших аудиторських процедур. Аудитори визначають об’єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур і уточнюють аудиторський ризик.

3) Встановити правильність відображення в обліку операцій з фінансовими інвестиціями.

Аудитори розглядають господарські операції, в результаті яких відбулася зміна розміру і складу фінансових інвестицій підприємства. Вивчаючи порядок оформлення цих операцій, аудитори проводять взаємну звірку документів, якими оформлявся рух фінансових інвестицій: договори, акти приймання-передачі, цінні папери, сертифікати цінних паперів, виписки з реєстру акціонерів і ін.

При цьому звертається увага на відповідність самих документів чинному законодавству, наявність в них всіх необхідних реквізитів і правильність проведених арифметичних розрахунків.

4) Підтвердити достовірність нарахування, надходження і відображення в обліку доходів по операціях з фінансовими інвестиціями.

Аудитори повинні підтвердити повноту і своєчасність виконання облікових записів. Для отримання вичерпної інформації про суми і терміни нарахування доходів по фінансових інвестиціях, аудитори можуть зробити від свого імені або від імені підприємства запит на адресу підприємств і організацій, що виплатили доходи (у вигляді відсотків, дивідендів, тощо). Отримані відомості порівнюються з даними, вказаними в регістрах бухгалтерського обліку, підпри ємства, що перевіряється.

5) Оцінити якість інвентаризацій фінансових інвестицій.

Для цього аудиторам доцільно самостійно провести інвентаризацію. Інвентаризація цінних паперів проводиться по окремих емітентах з вказівкою в акті назви, серії, номера, номінальної і фактичної вартості, термінів погашення і загальної суми. Реквізити кожного цінного паперу зіставляються з даними книг (реєстрів), що зберігаються в бухгалтерії підприємства. Інвентаризація цінних паперів, зданих на зберігання в спеціальні організації (банк, депозитарій і ін.), полягає в звірці залишків сум, що обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок цих організацій. Фінансові вкладення в статутні капітали інших підприємств, а також позики, надані іншим підприємствам, при інвентаризації мають бути підтверджені документами (засновницькими договорами, договорами позики, розрахунково-платіжними документами).

6) Підтвердити правильність документального оформлення вкладень в статутні капітали інших організацій і спільну діяльність.

Виявлені в ході перевірки помилки і порушення фіксуються в робочій документаці аудиторів і визначається їх кількісний вплив на показники бухгалтерської звітності.

Аналіз аудиторської практики свідчить, що найбільш поширеними помилками, які виявляються в ході перевірки операцій з фінансовими інвестиціями, є наступні:

- відсутність документів, підтверджуючих фактичні фінансові інвестиції;

- оформлення документів з порушенням встановлених вимог;

- некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових інве-стицій в обліку;

- невчасне відображення доходів по операціях з цінними паперами;

- неправильне обчислення фактичної собівартості цінних паперів;

- невиконання вимог законодавчих і нормативних документів;

- невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліку фін. інвести- цій.

Законодавча та нормативна база аудиту інвестицій:

v Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.06. № 140-У.

v Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996 - XIV.

v Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755, (зі змінами і допов- неннями від 02.11.2012 № 5412-VI).

v Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 р. № 69 (зі змінами і доповненнями від 22.11.04р. №731).

v П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

v П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

v П(с)БО 7 «Основні засоби».

v П(с)БО 4 «Оренда».

v П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції».

v П(с)БО 15 «Дохід».

v П(с)БО 16 «Витрати».

Програма аудиту – перелік аудиторських процедур, за допомогою яких здійснюється перевірка конкретних об'єктів аудиту і накопичується інформація для аудиторського висновку. Аудиторська програма є розвитком плану аудиту і складається аудитором (керівником аудиторської фірми) у письмовій формі. В аудиторській програмі розробляються конкретні завдання, заходи і процедури для кожного об'єкта аудиту і видів робіт. Аудиторська процедура повинна бути достатньо конкретною і використовуватися як інструкція для членів аудиторської групи, що беруть безпосередню участь у процесі аудиту. За допомогою аудиторської програми керівник групи аудиторів здійснює контроль за виконанням робіт учасниками аудиторської перевірки.

У вітчизняній економічній літературі до програми аудиту відносять:

¾ аудиторську оцінку організації і стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю та якості фінансової звітності суб'єкта аудиторської перевірки,

¾ аудиторську перевірку фінансово-господарської діяльності,

¾ консультаційні послуги і рекомендації щодо виправлення виявлених недоліків, звіт аудитора.

У зарубіжній економічній літературі процедури аудиту поділяють на програми тестів контролю і програми перевірки залишків на рахунках.

Програма аудиту передбачає такі дії аудитора тестування господарських операцій, аналітичні процедури, тести окремих елементів рахунків (сальдо).

Тестування й аналітичні процедури проводять за циклами господарських операцій і за окремими рахунками.

До циклів господарських операцій відносять отримання доходів, придбання і витрачання ресурсів, виробничий, фінансове інвестиційний цикл.

Найбільш трудомістким є тестування господарських операцій.

Тести розробляються для перевірки операцій по суті, коли доводиться мати справу із слабкою системою внутрішнього контролю на підприємстві.

Аналітичні процедури – найдешевший спосіб перевірки, використовуються для отримання інформації про бізнес клієнта, оцінки фінансового стану і виявлення можливих помилок у бухгалтерській звітності.

За допомогою тестування статей балансу аудитор підтверджує рахунки дебіторів, досліджує товарно-матеріальні запаси тощо.

На практиці кожний аудитор (аудиторська фірма) самостійно визначає вимоги до змісту і форми програми аудиту з урахуванням основних принципів Міжнародних і національних стандартів з аудиту.

Типова програма аудиту фінансових інвестицій наведена нижче.