![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Безпосередні умовиводи, їх види.
3. Опосередковані умовиводи; а) дедуктивні умовиводи; - простий категоричний силогізм; - скорочений силогізм; - складноскорочений силогізм; - розділовий силогізм; - умовний силогізм; - умовно-розділовий силогізм. б) індуктивні умовиводи: повна і неповна індукція; в) умовиводи за аналогією: проста аналогія, строга аналогія, нестрога аналогія.
Умовивід – форма мислення, за допомогою якої з одних думок (засновків) одержують нові думки (висновки). Залежно від кількості засновків, умовиводу поділяються на безпосередні умовиводи (один засновок) та опосередковані умовиводи (два і більше засновків). За ступенем обґрунтованості висновку умовиводи поділяються на демонстративні (достовірні, необхідні) та ймовірні (правдоподібні). Ймовірний умовивід – умовивід, в якому з істинних засновків певної структури одержують висновок, що може бути як істинним, так і хибним. Ймовірність – величина, яка характеризує „ступінь можливості” якоїсь події, що може як відбутися, так і не відбутися. За способом перебудови судження засновку розрізняють такі види безпосередніх умовиводів: перетворення, обернення, протиставлення. Перетворення – перебудова судження, внаслідок якої з вихідного утворюють нове рівнозначне судження, але протилежної якості: стверджувальне судження перетворюється на заперечне, а заперечне – на стверджувальне. Обернення – перебудова судження, внаслідок якої суб’єкт і предмет міняються місцями. При цьому якість судження зберігається, а кількість може змінюватися. Протиставлення – перебудова судження, в ході якої одночасно здійснюються і перетворення і обернення в тій чи іншій послідовності. Дедуктивні умовиводи (від лат. виводжу) – умовивід, у якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому. Дедукція є пізнання в окремому загального, або інакше, пізнання загального в окремому, одиничному.
Види дедуктивних умовиводів: Простий категоричний силогізм – (з грецької – міркую, роблю висновок) – умовивід, який складається з двох засновків і висновку, які є категоричними судженнями. Аксіома силогізму: 1. те, що належить роду, належить також виду та індивіду; 2. ознака ознаки речі є ознакою самої речі;
3. ви, що стверджується (або заперечується) стосовно певної множини предметів, стверджується (або перечується) стосовно будь-якого предмета, який входить до цієї множини. Скорочений силогізм (ентимема) (з грец. у думці) – силогізм, у якому із трьох суджень, що входять до його складу, не висловлюється, хоч і мається на увазі. Складний силогізм (полісилогізм) – силогізм, який утворюється з двох чи кількох простих так, що висновок попереднього силогізму (просилогізму) стає засновником наступного силогізму (епісилогізму). Складноскорочений силогізм зустрічається у двох видах: сорит і епіхейрема. Сорит (з грецької купа, нагромадження) – силогізм, в якому не висловлюються, а тільки маються на увазі більші або менші засновки і всі висновки, крім останнього. Епіхейрема (з грец. - умовивід) – силогізм, до складу якого входять дві засновки, принаймні один з яких є ентимемою. Розділовий силогізм – опосередкований умовивід, до складу якого входять розділові судження, а перший засновок завжди є розділовим. Умовний силогізм – силогізм, до складу якого входять умовні судження. Умовно-розділовий силогізм – (тематичний – з грец. припущення) – силогізм, до складу якого входять крім умовних ще й розділові (одне чи два) судження. В залежності від кількості (альтернатив у розділовому засновку тематичні силогізми поділяються на дилеми (дві альтернативи), трипеми (три альтернативи), полілеми (понад три альтернативи)). Індуктивні умовиводи (з лат. наводжу) – умовивід, в якому з одиничних суджень-засновків виводять часткове або й загальне судження-висновок. Види індуктивних умовиводів: повна індукція і неповна індукція Повна індукція – умовивід, в якому на підставі знань про належність певної ознаки кожному предметові класу робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цього класу. Математична індукція – умовивід, який ґрунтується на специфіці будови і властивостях натурального ряду чисел (у натуральному ряді чисел кожне число більше від попереднього на одиницю): якщо якась ознака характерна для числа один і якщо ця ж ознака, будучи характерною для довільного числа натурального ряду n, належить і наступному числу n+1,то ця ознака характерна для всіх чисел натурального ряду.
Неповна індукція – умовивід, в якому висновок про весь клас предметів робиться на підставі знання тільки деяких предметів цього класу. Неповна індукція дає ймовірний висновок. Види неповної індукції: популярна індукція і наукова індукція. Популярна індукція – індукція через простий перелік за відсутності суперечного випадку. Наукова індукція – індукція, в якій на підставі пізнання необхідних ознак деяких предметів певного класу робиться загальний висновок про всі предмети цього класу. Методи наукової індукції: 1. Метод єдиної подібності: - Якщо певна обставина постійно передує досліджуваному явищу при несталості всіх інших обставин, то, ймовірно, що саме вона є причиною явища. 2. Метод єдиної відмінності: - Якщо певна обставина наявна тоді, коли настає досліджуване явище, і відсутня тоді, коли це явище не настає (а все інше залишається незмінним), то ця обставина і є ймовірною причиною цього явища. 3. Поєднаний метод подібності і відмінності: - Якщо два чи більше випадків, подібні лише однією обставиною, яка передувала виникненню цього явища, а два чи більше випадків, коли це явище не виникає, відрізняються тільки тим, що ця обставина була відсутньою, то ця обставина, ймовірно, і є причиною досліджуваного явища. 4. Метод супутніх змін: - Якщо зі зміною однієї з обставин, що передують виникненню досліджуваного явища, змінюється і саме явище, то, ймовірно, що саме ця обставина є причиною виникнення цього явища. 5. Метод залишків: - Якщо дві чи більше сукупних причин породжують стільки ж сукупних явищ (наслідків) і відомо, що частина цих причин породжує відповідну частину явищ, то залишкова причина, ймовірно, породжує останню частину явищ. Аналогія (з грец. відповідність) – умовивід, в якому на підставі подібності двох предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність в інших ознаках.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-26; просмотров: 397; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.74.205 (0.007 с.) |