![]() Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву ![]() Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Перемога Сталіна в боротьбі за владу
Після смерті В.Леніна у 1924 році розпочалася боротьба за владу між Й.Сталіним і Л.Троцьким. У січні 1925 року позицію Троїцького було засуджено, а його згодом вислано до Туреччини. У 1925 році розпочалася боротьба з новою “опозицією”, яку очолили Каменів і Зинов’єв. 1929 рік – це рік остаточної перемоги Сталіна в боротьбі за владу; це початок затвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР Тема 5.4 Особливості соціально-економічного та політичного розвитку нових незалежних європейських держав: Польща, Чехословаччина, Югославія, Румунія, Болгарія
Польща
Польща тривалий час була поділена між Росією, Австро-Угорщиною та Німеччиною. З 1917 року поширюється національно-визвольний рух. 7 листопада 1918 року – Польщу було проголошено народною республікою. На чолі Польщі (диктатором) стає Юзеф Піл судський. Після отримання незалежності польські війська у 1919 році окупували Східну Галичину, Західну Волинь, Білорусь. Але на ці території претендувала і Радянська Росія. Почалася війна. 21-23 квітня 1920 р. – між Польщею та УНР було підписаний Варшавський договір про спільну боротьбу з більшовиками. 18 березня 1921 р. – між Польщею, РРФСР і УСРР було підписано Ризький мирний договір, згідно якого Західна Україна, Західна Білорусія, а також Східна Галичина переходили до Польщі. Прийнята у 1921 році Конституція значно обмежувала повноваження президента. Пілсудський відмовився балотуватися у президенти. 12 травня 1926 р. – війська Пілсудського розпочали “похід на Варшаву” з метою отримання влади. 14 травня 1926 р. – новим президентом стає Ю.Пілсудський і відмовляється від посади, залишаючись військовим міністром й головним інспектором армії. Ю.Пілсудський встановив режим „санації” – диктаторський режим (1926-1937) під гаслом морального оздоровлення політичного й економічного життя країни. Режим сприяв зміцненню позиції правлячих кіл та стабілізації економіки, в той же час привів до загострення соціальних та національних протиріч.
Чехословаччина
До 1918 року Чехія і Словаччина знаходилися у складі Австро-Угорщини. 28 жовтня 1918 р. було створено Чеську державу. ( 30 жовтня 1918 р. – до чеських земель приєдналася Словаччина). На підставі Версальської системи до складу Чехословаччини увійшли частина Сілезії, Закарпатська Україна, Моравія.
14 листопада 1918 р. – Чехословаччину було проголошено республікою, президентом було обрано Т.Масаріка(1918-1935), який обіцяв демократичні перетворення: “соціалізацію” промисловості, 8-годин. робочий день, право на страйк, аграрну реформу з обмеженням великого земельного володіння. Політику Т.Масаріка продовжив Е.Бенеш (1935-1938). На чолі країни стояла “група Града”, яка впливала на вирішення питань внутрішньої та зовнішньої політики через “П’ятірку” – лідерів чеських партій. За Конституцією 1920 року президент обирався на 7 років. Законодавча влада належала Національним зборам. Всі нації користувалися однаковими правами, але провідні позиції займала чеська буржуазія. В 1920-1921 рр. – разом з Румунією та Югославією під егідою Франції створила військово-політичний союз Малу Антанту, для закріплення створених Версальською системою кордонів. В Чехословаччині існувала Судетська проблема. Населення Судетської області (переважно німці) на чолі з К.Генлейном спочатку вимагало автономії у складі Чехословаччини, а після приходу до влади Гітлера в Німеччині - приєднання до “третього рейху”. Уряди Британії та Франції постійно тиснули на Прагу, щоб остання передала Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% населення. 21 вересня 1938 р. – уряд Чехословаччини погодився на „пропозицію”. Внаслідок Мюнхенської угоди від 29-30 вересня 1938 року Судетську область було віддано Німеччині, Тешинську область – Польщі, південну Словакію та Закарпаття – Угорщині.
Румунія
Брала участь у Першій світовій війні на боці Антанти. Але вже 6 грудня 1916 року німецькі війська зайняли Бухарест. 24 квітня 1918 р. – між Німеччиною та Румунією було підписано Бухарестський мир, а вже 10 листопада 1918 р. – Румунський уряд денонсував Бухарестський мир і затребував звільнити румунську територію. У 1918 р. – Румунія анексувала Бессарабію й Буковину. Румунія залишалася аграрною країною. В промисловості переважали легка і харчова промисловості. Панував іноземний капітал. Зростав зовнішній борг.
За Конституцію 1923 р.. Румунія залишалася монархією. Виконавча влада належала королю та уряду. Законодавча влада належала двопалатному парламенту. Проголошувалася національна і соціальна рівність, але уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав меншин. У 1938 р. відбулося встановлення диктатури короля Кароля II. За новою Конституцією вся повнота влади знаходилася у короля. Заборонялися політичні партії (в т. ч. і фашистська “Залізна гвардія”) і профспілки. У липні 1940 року Румунія змушена була передати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. Народні маси були невдоволенні політикою королівської диктатури, вибухнула політична криза. 6 вересня 1940 р. – Кароль II зрікся влади на користь генерала І.Антонеску, який став “кондукеторулом” (фюрером) держави. Румунія перетворюється на фашистську країну. У зовнішній політиці - курс на зближення з Німеччиною.
Болгарія
У вересні 1918 р. внаслідок наступу військ Антанти в Болгарії почалося антивоєнне повстання, яке очолили: - Болгарський хліборобський народний союз (БХНС), лідери – О.Стамболійський й Р.Даскалов; - Болгарська робітнича соціал-демократична партія (“тесняки”) на чолі з Д.Благоєвим. 27 вересня 1918 р. – повсталі проголосили Болгарію республікою. Цар Фердинанд втік до Німеччини, відрікшись від влади на користь сина Бориса III 29 вересня 1918 р. – Болгарія підписала перемир’я з Антантою і вийшла з війни.
У березні 1920 року О.Стамболійським і його партією було сформовано уряд, який розпочав низьку демократичних реформ: 1. Введення всезагальної трудової повинності. 2. Обмеження великого земельного володіння і надання землі безземельним. 3. Зосередження в руках держави торгівлі зерном. 4. Введення податків на доходи банків, торгівлі, промислових підприємств. Багато з реформ не було здійснено, але уряд одержав широку популярність.
8-9 червня 1923 р. – уряд Стамболійського було заарештовано змовниками - членами груп “Народна змова” та Військова ліга. Було сформовано новий уряд О.Цанкова, який мав військово-фашистську спрямованість. У вересні 1923 р. БКП і БХНС спробували повернути владу, але лідери БКП і БХНС не мали міцної підтримки народу і повстання було ліквідовано. У 1929-1934 роках країну охопила економічна криза, яка перетиналася з політичною.
У травні 1934 р. – група “Ланка” спираючись на Військову лігу здійснила новий державний переворот. Головою уряду став Кімон Георгієв. Конституцію було скасовано, а Народні збори було розпущено. Заборонялися усі політичні партії та профспілки. Але цар Борис III прагнув необмеженої влади і наприкінці 1935 року відбулося затвердження монархо-фашистської диктатури Бориса III, що спирався на армію й державний апарат.
Югославія
Після розпаду Австро-Угорщини з її південних територій на підставі Корфської декларації 1 грудня 1918 р. було утворено спільну державу – Королівство сербів, хорватів і словенців. До складу Королівства увійшли Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія, Герцеговина, Словенія, Далмація, частина Македонії. 1. Форма правління – конституційна монархія. Голова держави обирається від сербської династії Карагеоргієвичей.
2. Законодавча влада належала королю та парламенту (скупщині). 3. Свобода віровизнання: православного (серби і чорногорці), католицького (хорвати і словенці), мусульманського (серби Боснії). 4. У зовнішній політиці Хорватія орієнтувалася на Німеччину, Словенія – на Австрію, Сербія – на Росію, Боснія – на мусульманські країни. 5. В середині країни існували сербо-хорватські протиріччя, між сербами і албанцями Косово.
За Відовданською Конституцією 1921 року закріплювався унітарний державний устрій. Держава поділялася на 33 жупані (губернаторства).
6 січня 1929 р. – король Олександр скасував Відовданську Конституцію (1921 р.), розпустив Народну скупщину та взяв усю повноту влади. Державу було перейменовано на Югославію. Незабаром у 1931 р. було прийнято нову Конституцію. У жовтні 1934 року в Марселі було вбито Олександра. Новим королем став 11-річний Петр, регентом його дядько – Павло. 24 березня 1941 р. – уряд Цветковича приєднав Югославію до Троїстого пакту. 27 березня 1941 р. – частина офіцерства і правлячих кіл здійснила державний переворот. Новий уряд Симовича підписав договір про дружбу з СРСР, але 6 квітня 1941 р. – німецькі війська окупували Югославію.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-09; просмотров: 511; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.254.218 (0.015 с.) |