Організація та управ/иння безпекою життсдіяльності

Завданнями цивільної оборони України є:

^<э" запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походжен-ня і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, ка­тастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

'&'оповіщення населения про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій умирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

'&'захист населения від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихий­ного лиха та застосування засобів ураження;

■*" організація життєзабезпечення населения під час аварій, катастроф, сти­х/иного лиха та у воєнний час;

•*" організація і проведения рятувальних та інших невідкладних робіт у райо­нах лиха і осередках ураження;

'-Я'створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв 'яз-ку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологіч-

ним заражениям, підтримання їх готовності для сталого функціонування

у надзвичайних ситуациях мирного і военного часів;

* 'підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населения вмінню застосовувати засоби індивїдуаііь-

ного захисту і діяти в надзвичайних ситуациях.

Ш Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих ви-промінювань» від 14 січня 1998 року спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іоні-зуючих випромінювань, спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіж-них та рятувальних заходів і відшкодування шкоди.

«У статті 3 проголошені права людини на забезпечення захисту від впливу іонізуючих випромінювань: *Кожна людина, яка про-живае або тимчасово перебуває на територїі України, мае право на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Це право забез-печується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впли­ву іонізуючих випромінювань на організм людини вище встанов-лених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням збитків, заподіяних внаслідок впливу іонізуючих випромінювань».

Регіональна програма захисту населения від впливу іонізуючих ви-промінювань (стаття 12) розробляється згідно з щорічною оцінкою стану захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань на відповідній території і повинна включати такі заходи:

+■ пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив іонізуючих випромінювань на людину;

■г реалізація заходів щодо знешкодження джерел і шляхів, які спричиняють еплив іонізуючих випромінювань на людину, та (або) захисту еід цього впливу людини;

■»- впровадження пунктів радіаційного контролю продуктов харчування на рин­ках і в інших місцях їх масової ресьизації;

■•- організація постів індивідуаііьних дозиметричних вимірювань згідно з нор мотивами, визначеними відповідними центральними органами виконавчої вяади;

wtr надання населению безоплатних консультацій з питань захисту від впливу іонізуючих випромінювань, радіаційного контролю, дезактивації предметів побу-ту та захоронения побутових радіоактивних відходів;

■»- прокат, ремонт, атестація та обслуговування побутових пршадів радіа-ційного контролю;

•»- створення умов для проведения дозиметричних обстежень, радіометричних та дезактиваційних робіт на замовлення населения та умов для збирання і захо­ронения побутових радіоактивних відходів.

Також в цьому законі розглядається забезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, шо містяться в продуктах харчування, продо-вольчій сировині та питній воді.

£3 Еколого-правове регулювання грунтується на нормах Зако­ну України «Про охорону навколишиього природного середовища» від

25 червня 1991 року, який передбачає мету, завдання, принципи та

механізми забезпечення ефективного природокористування, охоро-

ни довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

У Законі визначені принципи охорони навколишиього середовища:

Q пргоритетність вимог екологічної безпеки;

О гарантування екологічно безпечного становища для життя та здоров'я людей;

а екологізація материального виробництва;

а науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;

Q збереження просторовоі та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

Q гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишиього середовища, формуваннн у населения екологічного світогляду;

Q науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишне середовище;

а стягнення плати за спещальне використання природних ресурсів, за забруд-нення навколишиього природного середовища та зниження якості природних ре-сурсів;

а вирішення проблем охорони навколишиього природного середовища на основі широкого міжнародного співробітництва.

 

б. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ БЄЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ