Виникнення та розвиток марксистської економічної теорії

 

Історичні умови: 1) функціонування на власній основі фабрично-заводської індустрії, економічний прогрес суспільства; 2)загострення соціально-економічних суперечностей – масове розорення дрібних товаровиробників, зростання експлуатації пролетаріату, періодичні кризи перевиробництва, масове безробіття.

Політичні передумови: 1)остаточне оформлення класової структури суспільства і загострення політичних суперечностей, бурхливе зростання революційних виступів пролетаріату: /1819 – мітинг в Манчестері; 1830 – революція у Франції; 1834 – повстання ткачів у Ліоні; 1836 – чартизм; 1839 – повстання в Уельсі; 1844 – повстання ткачів Сілезії/; 2)антифеодальні буржуазні революції епохи промислового перевороту в Європі стають наочним прикладом переходу до нового устрою шляхом революції; 3)розвиток філософії, політекономії, статистики.

Соціальна база розвитку марксистського напряму – клас пролетарів, що сформувався у ході промислового перевороту.

Ідейні джерела марксизму: 1)німецька класична філософія /Г.Гегель, Л.Фейербах – ідеї діалектичного розвитку та матеріалізм/; 2)англійська класична політекономія /А.Сміт, Д.Рікардо – трудова теорія вартості та методологія теоретичного аналізу/; 3)французький утопічний соціалізм /А.Сен-Сімон, Ш.Фурьє, Р.Оуен, – соціалістична ідея/;

Карл Маркс (1818-1883 рр.), Фрідріх Енгельс (1820-1895 рр.).
" Капітал ", тематика: 1-й том (1867р.): товар і гроші, основи теорії вартості; перетворення грошей в капітал; виробництво абсолютної додаткової вартості; виробництво відносної додаткової вартості; заробітна плата; процес нагромадження капіталу;
2-й том (1885р.): метаморфози капіталу і його кругообіг; дослідження обігу капіталу; відтво­рення і обіг всього суспільного капіталу),
3-й том (1894р.): перетворення додаткової вартості в прибуток і норми додаткової вартості в норму прибутку; перетворення прибутку в середній прибуток; закон тенденції норми прибутку до зниження; перетворення товарного і грошового капіталу в товарно-торговий і грошово-торговий капітал; розподіл прибутку на процент і доход підприємця; перетворення додаткового прибутку в земельну ренту; доходи і їх джерела,
4-й том: "Теорія додаткової вартості", критика економічних ідей попередників.
Основні ідеї: Методологія матеріалістичної діалектики. Основою суспільного життя є матеріальне виробництво; суспільство розвивається внаслідок внутрішніх суперечностей між продуктивними силами та виробничими відносинами).
Теорія вартості: 1) вартість – уречевлена суспільно-необхідна праця; 2) подвійний характер праці: конкретна праця створює споживчу вартість; абстрактна праця – вартість; 3) ціна товару – грошове вираження вартості.
Теорія додаткової вартості: 1) робітник продає на ринку робочу силу /сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару/; 2) робоча сила як товар має споживчу вартість /здатність до продуктивної праці/ та вартість /вартість життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї/; 3) підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість; 4) робітник працює більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили; 5) додаткова вартість – результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили; 6) розрізняє абсолютну та відносну форми додаткової вартості.
Доходи: 1) заробітна плата – грошове вираження вартості товару робочої сили; 2) прибуток – перетворена форма додаткової вартості. Її функціональні різновиди: промисловий прибуток, торговий прибуток; позичковий відсоток; 3) рента – форма додаткової вартості у землеробстві. Виступає як: абсолютна рента /пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю/, диференційна рента /пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок/.
Теорія капіталу: 1) капітал – це вартість, що створює додаткову вартість, самозростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах: промисловий, торговий, позичковий; 2) капітал ділиться на: основний –та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами; обіговий – та частина капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт; постійний / с ‑та частина капіталу, що витрачається на купівлю засобів виробництва/; змінний / v ‑та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу/; 3) органічна будова капіталу – залежність між постійним та змінним капіталом / с:v /.
Відтворення: 1) сукупний суспільний продукт – весь обсяг виробленої продукції в матеріальному виробництві; 2) формують сукупний суспільний продукт підрозділи: І ‑виробництво засобів виробництва, ІІ ‑виробництво предметів споживання; 3) умови безперервного процесу відтворення в суспільстві (а/просте відтворення: I(v+m)=ІІс; І(v+m)+II(v+m)=II(с+v+m); І(с+v+m)=Іс+ІІс; б/розширене відтворення: I(v+m)>IІc; І(v+m)+II(v+m)>ІІ(с+v+m); I(c+v+m)>Ic+IIc).
Теорія соціально-економічного устрою суспільства: 1) складові суспільства: базис – виробничі відносини, які відображають той чи інший стан продуктивних сил; надбудова – політика, право, культура, релігія тощо; 2) джерело розвитку суспільства – суперечність між досягнутим рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин, внаслідок розв'язання якої змінюється і надбудова суспільства); 3) зміна способу виробництва відбувається в наслідок загострення його суперечностей, які неможливо розв'язати, не змінивши в цілому економічний і суспільний устрій.