Структура політичної культури

 

Культура політичної свідомості	Культура політичної поведінки	Культура функціонування політичних інститутів
*політичні уявлення і переконання	*культура політичної участі	*культура прийняття і реалізації політичних рішень
*політичні цінності, традиції, звичаї і норми	*культура політичної діяльності	*культура взаємодії політичних організацій
*політичні установки		*культура сприйняття і регулювання соціально-політичних конфліктів

 

Типи політичних культур(Алмонт і Верба)

Патріархальна. Їй характерні орієнтація на місціві цінності (роду, племені), місцевий патріотизм, сімейність і корупція. Індивід мало сприймає глобальну політичну культуру, тому не виконує конкретні політичні ролі(роль виборця). Він характерний для молодих незалежних держав з різними місцевими субкультурами.

Підданська. Передбачає пасивне і відсторонене відношення індивіда до політичної системи. Індивід орієнтується на традиції, хоча політично свідомий. Підкорюючись владі він чекає від неї різних благ (соціальні гарантії, допомога...) і боїться диктату влади.

Культура участі. Відрізняється громадською активністю, втягненням в політичну діяльність і раціональністю. Громадяни прагнуть активно впливати на владу за допомогою законних засобів впливу (вибори, демонстрації, мітинги).

Ідеальних типів політичної культури в чистому вигляді не зустрічається. Вони існують переплітаючись не витісняючи одна одну.

Для західних країн виділяють вид змішаної політичної культури – культури громадянськості.

Її ознаки:

· загальна позитивна оцінка значення діяльності національного уряду для громадянина;

· високий рівень інтересу до діяльності уряду і добра усвідомленість в цій галузі;

· почуття гордості за політичні інститути своєї нації;

· чекання того, що кожному громадянину буде надане рівне і уважне відношення з боку офіційних осіб;

· існує постійне бажання обговорювати питання політики публічно;

· відкритий і лояльний прояв опозиційних настроїв;

· почуття задоволення в зв’язку з проведенням загально-національних політичних заходів;

· компетентність міркувань з питань урядової політики і розвинуте почуття обов’язку впливати на політику особисто;

· компетентність використання правових установок з метою успішної протидії актам беззаконня;

· віра в те, що демократія участі є необхідною і бажаною системою державного правління.

Політична культура західного типу передбачає:

обов’язковість участі громадян у вирішенні загальних питань;

громадянський суверенітет особистості;

релігійні цінності християнства.

Риси політичної культури заходу:

· переконаність в тому, що влада базується на фізичних, духовних й інших перевагах людини над людиною;

· відношення до політики як до різновиду політичного конфлікту, вирішення якого базується на принципах чесної гри і рівності громадян перед законом;

· усвідомлення самодостатності особистості для здійснення владних повноважень і приорітет ідеалів індивідуальної свободи;

· визнання індивіду головним суб’єктом і джерелом політики. Відношення до держави як інструменту, що залежить від громадянського суспільства і гарантує права і свободу особистості;

· особистість надає переваги багатьом формам політичного життя, змагається за різні типи участі у владі: плюралізм і демократію. Перевагу надає складним формам організації влади (наявність партій і груп тиску);

· раціональне відношення до виконання правлячою елітою і лідерами своїх функцій по управлінню суспільством, розуміння необхідного контролю за їх діяльністю і додержанням правил етики;

· перевага загально-державних законів над приватними нормами і правилами поведінки;

· досить відчутна ідеологізованість політичних позицій громодян.

Східний тип культури обумовлений такими показниками:

· особливостями життєдіяльності общинних структур аграрного азіатського способу виробництва;

· впливом агро-мусульманської, індо-будистської, конфуціанської конфесій

 

питання для самопідготовки

Політична свідомість – це

Політична культура – це

Функції політичної культури

Риси політичної культури

Назвати риси політичної культури заходу

Політична культура передбачає

Перечислити типи політичних культур(Альмонт і Верба):

Класифікація політичної культури

Яка функції політичної культури допомагає людині пристосовуватися до змін в політичному середовищі, умов здійснення своїх праві власних повноважень:

Який з типів політичної культури - відрізняється громадською активністю, втягненням в політичну діяльність і раціональністю:

Загальна політична культура – це

Перечислити риси політичної свідомості

По відношенню до влади політична культура

Контркультура на політична поведінка – це:

Яка функції політичної культури забезпечує людей розумінням своєї групової приналежності і зручними способами участі у відстоюванні інтересів даної групи

Який з типів політичної культури - передбачає пасивне і відсторонене відношення індивіда до політичної системи

Що передбачає політична культура західного типу

Якому з типів політичної культури - характерні орієнтація на місцеві цінності (роду, племені), місцевий патріотизм, сімейність і корупція

Яка функції політичної культури дозволяє осмислити політичні явища, власні можливості при реалізації прав і свобод в конкретній політичній системі

Якими показниками обумовлений східний тип культури

За масштабністю політична культура:

Яка функції політичної культури дає можливість людям виробити певні навички і властивості, дозволяє реалізуватися в системі влади через громадянські права, політичні функції, інтереси:

Назвати ознаки культури громадянськості західних країн:

Який з типів політичної культури є видом змішаної політичної культури:

Перечислити риси політичної свідомості:

 

 

ДЕРЖАВА – ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

 

Держава виникає на межі певиного суспільства і класового як апапат насилля з метою захисту приватної власності.

Держава – організація публічної політичної влади, що представляє громадське суспільство в межах певної території.

Ознаки держави: територія, населення, суверенитет, територіальні закони і повноважність державного розповсюдження на людей,що проживають на певній територіі:

Етнічна спільність держави будується не за кровним родством чи релігійною ознакою, а на основі територіально етичної і політичної суспільності

Суверенітет – верховна влада на певні територіі, право видання законів і норм, обов’зкових для всього населення, незалежне від бідь яких сил обставин і осіб верховенство.

Суверенна влада має верховенство в середині країни і незалежність у відносинах державою:

вона є універсальною, бо розповсюджена на всі громадські і політичні організації; володіє правом прероготивною відмінити будь-які прояви всіх інших громадських влад, має виключні засоби впливу, якими ніхто, крім неї, не володіє /армія, поліція,тюрма/; право на збір податків з населення; відділення публічної влади від суспільства й незбіжність з організацією всьго населення; наявність адміністративного бюрократичного апарата професіоналів – управлінців; обов’язковість членства в державі (державне громодянство людина отримує з моменту народження); монополія нелегальне застосування сили фізичного примусу.

Теорії походження держави

· Договірна-правова: держава існує як суспільство договору громадян. Правителям делегують повноваження в питаннях організації громадського життя, забезпечення миру і виживання /Гобс.Руссо/.

· Теорії національної держави: держава – універсальний механізм реалізації “колективного духу націй” /Марзіні/.

· Класова держава: розподіл праці, розвиток виробництва, поява майнової і соціальної диференціації приводить до появи класів. Держава є знаряддям реалізації інтересів енкономічно пануючого класу /Маркс/.

· Патріархальна – утримується на традиціях ролі батька чи госпродаря в державі /Кофуцій, Платон/.

· Теологічна – державу створив бог /Бланс/.

· Органічна – виникнення із життя держави пояснюється як життя живого організму /соціал- дарвінізм. Спенсор, Локк/.

· Теорія насилля – виживає сильніший /Гумпелович і Кауцький/.

Держава з’являється в результаті розпаду первісного ладу, появляється приватна власність в результаті появи металу, поступового виділення з общин правлячої верхівки, вождів й їхнього оточення і заперечення у них управлінських функцій, матеріальних ресурсів, соціальних привілеїв під впливом таких факторів:

· завоювання одних народів іншими /теорія насилля, національна теорія/;

· виникнення в ході розвитку виробництва приватної власності класів і експлуаатації /класова теорія/;

· демографічні:

збільшення кількості і густоти населення, перехід від кочового способу життя до осідлого;

упорядкування шлюбних відносин між родичами;

· розвиток суспільного розподілу праці і відділення з метою підвищення ефективності спеціальної управлінської праці і виникнення демократії;

· психологічні /раціональні і емоційний/. Страх перед агрессією зі сторони інших і побоювання за життя і майно /Гобс/. Розум, який привів до погодження в створенні спеціального органу держави, здатної краще забезпечити права людини / договірна теорія/;

· антропологічні фактори, які криються в природі людини: людина як істота колективна може існувати тільки в рамках певних форм гуртожитку./Аристотель/