Загальний прогноз обсягів видобутку природного газу

Прогноз видобутку в період з 2010 до 2020 р. передбачає помірне щорічне зростання обсягів видобутку. У наступне десятиріччя, з 2020 по 2030 роки, обсяг видобутку газу в Україні значною мірою залежатиме від розвитку видобутку нетрадиційного газу. До 2030 р. сукупний видобуток складе від 30 млрд. куб. м у песимістичному сценарії до 47 млрд. куб. м в оптимістичному. При цьому найбільш імовірними в першочерговому розвитку (навіть у песимістичному сценарії) будуть газ щільних порід і газ глибоководного шельфу. У базовому сценарії очікується, що Україна зможе забезпечити близько 90% внутрішнього попиту на газ за рахунок власного видобутку до 2030 р.

Прогноз обсягів видобутку природного газу в Україні, 2010-2030 рр.

Сукупний обсяг інвестицій, які необхідно залучити для розвитку галузі й досягнення цільових показників видобутку в 2011-2020 рр., становить 50-65 млрд. грн, а у 2021-2030 рр. ця сума складе вже 240-280 млрд. грн.

6.3. Диверсифікація джерел імпорту газу

Україна ще з часів СРСР імпортує газ із Російської Федерації та країн Центральної Азії: Туркменістану, Казахстану й Узбекистану. Така структура джерел імпорту визначається географічним розташуванням України й наявністю газотранспортної інфраструктури для поставок газу через територію Російської Федерації.

Обсяги імпорту російського й центрально-азіатського газу

 

Аналіз структури прогнозованого паливно-енергетичного балансу України на період до 2030 р. свідчить, що потреба України в газі залишиться досить значною (близько 50 млрд.куб.м на рік). Як доводить вищенаведений аналіз, дисбаланс між внутрішнім споживанням і можливостями власного видобутку робить економіку Україну залежною від імпорту - при песимістичному сценарії розвитку рівень внутрішнього видобутку газу в 2020 і 2030 роках (24 і 30 млрд.куб.м, відповідно) необхідний обсяг імпорту газу для задоволення потреб держави складе 28 і 17 млрд.куб.м. або 54% і 36% його сукупного споживання (станом на 2010 р. - 64%).

З позиції забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави, збереження високої залежності від одного зовнішнього джерела поставок пов'язане високими ризиками з таких причин:

■ Неможливість оперативного усунення негативних наслідків скорочення або переривання поставок внаслідок виникнення форс-мажорних обставин технічного або іншого характеру;

■ Недостатня конкуренція між постачальниками для забезпечення можливості вибору товару за найбільш прийнятною ціною і оптимальної якості.

У майбутньому, крім роботи із традиційними джерелами імпорту, існує ряд можливостей диверсифікувати джерела імпорту газу до України. Серед решти, на увагу заслуговують такі проекти:

■ Імпорт зрідженого природного газу (ЗПГ) із країн, які традиційно експортують ЗПГ до Європи (наприклад, Єгипту, Алжиру або Катару);

■ Імпорт газу з Азербайджану через газопровід «Білий потік» або у зрідженому виді через ЗПГ термінали;

■ Поставки газу з Європи шляхом використання наявної інфраструктури в реверсному напрямку (Німеччина-Чехія-Словаччина або Туреччина-Болгарія- Румунія).

Імпорт ЗПГ із традиційних світових джерел. Цей проект може бути реалізований за досягнення домовленості проходу танкерів із ЗПГ через протоки Босфор і Дарданели. Проект потребуватиме інвестицій у будівництво регазифікаційного термінала і сполученої з ним інфраструктури; сумарний обсяг інвестицій може скласти 0,7-1 млрд. дол. США.

Імпорт газу з Азербайджану. Імпорт ЗПГ з Азербайджану потребуватиме будівництва термінала з регазифікації на території України і термінала зі скраплення газу на території Грузії або Туреччини, а також розширення потужностей споруджуваного газопроводу з Азербайджану до Грузії або Туреччини. Сумарний обсяг інвестицій у такий проект може скласти 5–8 млрд. дол. США.

Альтернативний варіант імпорту каспійського газу – будівництво газопроводу «Білий потік». Інвестиції у цей проект прямо залежать від потужності газопроводу: при потужності в 15 млрд. куб. м вартість будівництва «Білого потоку» і розширення наземної інфраструктури в Україні та Грузії або Туреччині складе близько 7–10 млрд. дол. США.

Реалізацію одного із зазначених проектів доцільно проводити спільно з іншими потенційними імпортерами каспійського газу в Східній Європі (Болгарія, Угорщина, Румунія, Польща, Словаччина) і його потенційними експортерами з Центральної Азії, в першу чергу з Туркменістаном

Поставки газу через наявні газотранспортні системи у реверсному напрямку не потребують істотних інвестицій. Окрім того, такий варіант диверсифікації дає можливість проведення короткострокових одноразових закупівель у періоди зниження цін на європейському спот-ринку газу. Значні потужності газосховищ в Україні в цьому разі можуть використовуватися для сезонного арбітражу цін для зниження загальної вартості імпортного газу.

Привабливість вищезазначених проектів визначається декількома чинниками:

■ Можливістю досягнення домовленості з реалізації обсягів потенційним постачальником на довгостроковій основі за взаємовигідними цінами;

■ Тенденціями зі зміни світових цін на газ;

■ Цінами й умовами поставок в Україну традиційними постачальниками.

Реалізація найбільш привабливих варіантів диверсифікації джерел імпорту газу може допомогти Україні не тільки забезпечити альтернативні поставки газу на 10-15 млрд куб. м, але і сприяти залученню нових транзитних потоків газу для активнішого використання наявного комплексу потужностей газотранспортної інфраструктури. При цьому, забезпечення успішної реалізації завдань реверсу і зберігання природного газу в українських підземних газосховищах європейськими компаніями відкриває для України перспективну можливість входження в систему спотової (біржової) торгівлі природним газом в Європі.

Комплексна реалізація заходів, спрямованих на диверсифікацію імпорту, направлена на скорочення максимальної частки поставок імпортного газу з одного джерела до 2020 року до 35% загального споживання газу України; а до 2030 року - до 35% від загального імпорту газу в країну. У той же час, організація роботи ліквідного торгового майданчика газом (хаба) на території України дозволить газовим постачальникам, спираючись на можливості українських підземних газосховіщах, почати торговельні операції в рамках українського та європейських газових ринків.

3.4. Газотранспортна система ^[23]