Фін. діял. підпр-ва в системі функціональних завдань фін. управл.

Фін. менеджмент — це цілеспрямоване управл. всіма грошовими потоками на під­приємстві, тобто процес управл. формув.м, розподілом та використ.м фін. ресурсів суб 'єкта господарюв. з метою досягн. фінансово-ек. цілей підпр-ва.

Зміст фін. менеджменту полягає у виробл. управ­лінських рішень щодо найефективнішого використ. фін. механізму для досягн. тактичних і стратегічних завдань підпр-ва. Основні цілі:

- забезпеч. стабільної ліквідності (платоспромож.);

- максимізація рентаб. (як власного так і сукупного капіталу);

- мінімізація ризиків.

Виходячи з функцій фінансів підприємств (формув. фін. ресурсів, їх розподіл і використ.; контроль за фор­мув.м і використ.м фін. ресурсів) можна виокре­мити три основні функціональні блоки фін. менеджменту:

Фінансув.:

«Залуч. капіталу

• Зв'язок з інвесторами

» Зв'язок з кредиторами

• Фін. структура капіталу

• Забезпеч. поточ. ліквідності та платоспромож.

• Управл. розподі­лом та використ.м прибутку

• Управл. кредитор. заборгова­ністю

• Дивідендна політика

Управл. активами:

• Фін. стратегія

• Прогнозув.» Планув.

• Бюджетув.

• Фін. аналіз

» Координація

• Внутрішній консалтинг

• Методологічне забез­печ.

• Внутрішній аудит

» Фін. контроль, ревізія

• Управл. ризиками

» Забезпеч. фінансо­во-економ. інфор­мацією

Фін. контролінг:

• Формув. оптимал. структури активів

• Оцінка ефективності інвестицій

• Формув. інвести­ційного портфеля

» Управл. оборот­ними активами

• Управл. форму­в.м прибутку

» Управл. дебіторсь­кою заборгованістю

• Управл. соціаль­ними фондами підпр-ва

• Операції з цінними па­перами та нерухомістю

• Оптимізація розраху­нків

Класифікація форм фінансув. підприємств та критерії прийняття фін. рішень.

Фін-я- це заходи, спрям. на покр-я потреб п-ва у к-лі, які вкл-тьё в себе мобіліз-ю фін-х рес-сів(ГК, їх еквів-тів та майн-х активів), їх поверн-я, а також відн-ни між п-вом та капіталодавцями, які з цього виплив-ть(платіжні відн-ни, контроль, забезпеч.).

Форми фін-я клас-ся:

1. в зал-ті від правового статусу інв-ра: ВласК і Позич К,

2. в зал-ті від джерел фін-я: внутр. і зовн. фін-я.

ВК форм. переважно за рах внесків власників (інвесторів) чи шляхом реінвестув. прибутку.

ПК може бути мобілізований за рах зовнішніх т внутрішніх джерел.

Внутр. джерела фін-я: нараховані у звітному періоді майбутні витирати та платижі, в тому числі стійкі пасиви; доходи майб періодів.

Зовн. джерела фін-я: кред. заборг. різних видів; заборг. по розрахункам; банківські кредити.

Для прийняття правильних фін. рішень слід зважати на критерії, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залуч. позичкового і ВК, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансув. тощо. До типових критеріїв можна віднести такі:

1. Прибуток/рентаб.. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансув. вплине на результати діял. підпр-ва. При цьому необхідно виходити з того, що рентаб. активів підпр-ва повинна перевищувати вартість залуч. капіталу, а також враховувати, що зрост. частки заборгов. в структурі капіталу в окремих випадках може привести до підвищ. прибутковості підпр-ва, а в ін­ших — навпаки.

2. Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансув. вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспромож. підпр-ва. Вхідні та вихідні грош. по­токи слід координувати таким чином, щоб у будь-який час підпр-во було спроможним виконати свої поточні платіжні зо­бов'яз.

3. Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми фінансув., слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень автономності і самостійності підпр-ва у разі використ. коштів, збереж. інформаційної незалежності та контролю над підпр-вом у цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик струк­тури капіталу.

4. Накладні витрати, пов'язані із залуч.м коштів. Емісійні витрати, витрати на обов’язк. аудиторські перевірки, витрати на обов'язкову публікацію звітності в засобах масової інформ. тощо.

5. Мінімізація оподаткув. Доцільно вибирати ту форму фінансув., яка дасть найбільший ефект з погляду зменш. податкових платежів. Звичайно, податковий фактор слід розгля­дати в контексті його впливу на вартість залуч. капіталу в ці­лому.

6. Об'єктивні обмеж.: відсутність кред. забезпе­ч., необхідного для залуч. позичок, низький рівень кредитоспромож., законодавчі обмеж. щодо використ. тієї чи іншої форми фінансув., договірні обмеж. тощо.

7. Особливості законодавства про банкрутство: черговість задовол. претензій кредиторів; переваж. механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.

8. Максимізація доходів власників (дивідендна політика). Згідно з цим критерієм усі ріш. менеджменту підпр-ва, в т. ч. ріш. у сфері фінансув., повинні спрямовуватися на досягн. головної мети діял. СГ — максимізації дохо­дів власників.

Правила фінансув. підприємств.

З метою дотрим. фіна-ї рівноваги на п-стві, забез­печ. стабільної платоспр-сті та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, склад. фін. Б-ів слід дотримуватися правил фі­н-ня, до яких належать: • золоте правило фін-ня; • золоте правило балансу;• правило вертикальної стр-ри кап-лу.

За цим правилом фін-й кап-л повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний кап-л заморож. в необор-х та обор-х активах п-ства.

Управл. процесом узгодж. залуч. та використ. капіталу слід здійснювати на стадії планув. потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При викор-нні золотого правила фін-ня слід керу­ватися двома умовами, які вираж. його зміст:

1)Довгостр активи/довгостр пастви<=1

2)Коростр активи/коростр пасиви>=1

Так, при дотрим. правила фін-ва рівновага за­безп-ся, якщо:

1) інвест-й кап-л своєчасно ви­вільн-ся в рез-ті госп-ї -сті;

2) існує можливість субституції або пролонгації строків пове­рн. кап-лу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за ра­х-к надходжень від опер-ї та інв-ї д-сті.

Золоте правило балансу можна розгл-ти як більш конкрети­зовану форму правила конгруентності строків. З метою досяг­н. паралельності строків мобілізації і використ. фін. ресурсів воно вимагає дотрим. певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при склад. бюджетів рекоменд. керуватися такими двома умовами:

а) потребу в кап-лі для фін-ня необор-х активів слід покривати за рах-к влас-го кап-лу і довгостр позичок:

б) довгостр капіталовклад. повинні фін-ся за рах-к коштів, мобілізованих на довгостр період, тобто довгостр-ві пасиви повинні викорис-ся не тільки для фін-ня необор-х активів, а й для довгостр-х обо­р-х активів

Правило вертикальної структури капіталу

Правило верт стр капіталу пов'язане з аналізом складу та стр-ри джерел форм-ня капіталу. Правило верт стр-ри вимагає дотрим. певного спів-ня між вла­сним і позичковим капіталом п-ва. Результати аналізу структури викор-ся під час прийняття рішень щодо фі­н-ня п-ва, зокрема при оцінці інвест при­вабливості, кред-жності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розрахов. коеф заборгов. та коеф незалежності. Перший х-зує залеж­ність п-ва від позичк капіталу і визнач. як віднош позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зрост. рівня забор-сті сві­дчить про зрост. фін ризику, тобто можливості втра­ти платоспромож.

Чим більше знач. коеф незалежності (Аавт), тим менш ризиковою є стр-ра капіталу п-ва (менша за­лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у стр-рі джерел фін-ня збільш, то Аавт => 1; якщо спостеріг. тенденція до фінансув. за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо стр-ри капіталу існ. різні погляди. Окремі еко­номісти вваж., що співвіднош. власного і позичкового капіталу п-ва має становити 1:1. Згідно з даним підхо­дом загальна сума заборг-ті не повинна перевищувати суму власних джерел фін-ня, тобто критичне знач. Аавт=0,5. Згідно з іншими трактув.ми правила верт стр=ри капіталу для пром п-ств частка ВК повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існ. також думки, що співвіднош. власного і пози­чкового капіталу має становить 2:1.