Пропозиція грошей та фактори, що її визначають. Депозитний та грошовий мультиплікатори.

Пропозиція грошей (М⁵) складається з готівкових грошей поза банківською системою (ГГО) та чекових депозитів (Д), тобто:

М⁵ = ГГО+Д. (8.3)

За своїм складом грошова пропозиція визначається агрега­том МІ, де готівкові гроші являють собою зобов'язання Цент­рального банку, а чекові депозити - зобов'язання комерційних банків.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не використані для кредитування з метою забезпечення вимог вкладників у будь-який час, складає фактичні або загальні резерви комерційного банку (ТК).

Якщо фактичні банківські резерви дорівнюють депозитам, то маємо справу із системою 100% банківського резервування. За таких умов банки не впливають на рівень грошової пропозиції, але визначають структуру грошової маси. Якщо обсяг банківсь­ких резервів менший, ніж загальна сума банківських депозитів, то така система має назву часткового банківського ре­зервування.

Сучасна банківська система базується на частковому ре­зервуванні банківських депозитів.

Головним компонентом банківських резервів є обов'яз­кові (мінімальні) банківські резерви (К), які зберіга­ються у Центральному банку (НБУ).

Головною функцією вимоги обов'язкових банківських ре­зервів є необхідність контролю Національного банку за величи­ною грошової пропозиції (М³).

За законом, всі комерційні банки повинні мати обов'яз­кові резерви (К).

Норма обов'язкового резервування (г) (резервні вимоги) визначається як відношення суми обов'язкових ре­зервів (К) до суми залучених депозитів (Д):

К

(8.4)

Величина, на яку фактичні резерви банку (ТК) перевищують його обов'язкові резерви (К), називається надлишковими резервами (В) банку:

(8.5)

В = ТК-К.

Норма фактичного резервування (гг) визначається відношенням фактичних резервів комерційних банків до депо­зитів (Д):

(К + В)

гг = -- ₌—. (8.6)

д

Гроші, які залучають комерційні банки на свої депозити, пе­ревищують банківські резерви. Перевищення депозитних гро­шей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші.

Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів (В).

Процес створення банківських депозитів проілюстровано схемою 8.2.

Схема 8.2. Процес створення банківських депозитів

 

'

Усі разом комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи «створюють» гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Величина можливого зростання грошової маси у комерцій­ній банківській системі визначається нормою обов'язкових банківських резервів (У).

Чим більша норма обов'язкових банківських резервів, тим менше зростання грошової маси.

Відношення приросту кредитних ресурсів (ДМ^ ] до приросту грошової бази (Н) визначає депозитний мультиплікатор:

АМ:

(8.7)

Д#

т =

 

Депозитний мультиплікатор (т) обернено пропор­ційний нормі мінімальних банківських резервів (г):

т =

 

Він показує, у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція (М^$) пов'язана з грошовою базою (Н) таким чином:

 

 

'

де АМ⁵ - приріст пропозиції грошей; т - депозитний мультиплікатор; А// - приріст грошової бази.

Центральний банк, регулюючи розміри обов'язкових резер­вів (г), може значно впливати не тільки на діяльність комерцій­них банків, а й на економічне життя в цілому.

Процес емісії платіжних засобів у межах системи комерцій­них банків називається кредитною мультиплікацією. Кредитна мультиплікація визначає максимальний рівень кре­дитної експансії на внутрішньому ринку, і, відповідно, мак­симальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою при певному рівні резервних вимог.

Грошовий мультиплікатор

Реальна здатність банків створювати гроші залежить не лише від норми обов'язкових банківських резервів (г), але й від поведінки населення та його довіри до банківської системи в цілому. Чим нижча довіра до банків, тим меншою є їхня здатність надавати кредити і, відповідно, впливати на грошову пропозицію (М⁵).

Грошовий мультиплікатор (т*) - це ускладнений варіант депозитного, в якому враховується поведінка як банків, так і населення. Він визначається за формулою:

т* = -----, (8.10)

г+а

де т* - грошовий мультиплікатор;

а" - відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

г - норма обов'язкових банківських резервів (відношення ре­зервів до депозитів).

З формули (8.10) витікає:

1) чим більша величина а", тим менший грошовий мультиплі­катор;

2) чим більша норма обов'язкових банківських резервів, тим менший мультиплікатор.

Необхідно відзначити, що грошовий мультиплікатор значно менший, ніж депозитний, тому що він враховує готівкові кошти у населення.

При Л - 0, тобто, коли населення зберігає всі свої гроші в банках, грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному: т* = т.

Грошовий мульти­плікатор

визначається як відношення грошової маси (М⁸) до грошової бази (Н) (гро­ші Центрального банку).

Грошовий мультиплікатор (т*) показує, у скільки разів зміниться обсяг грошової маси (М⁵) в разі зміни грошової бази

(Я) (див. мал. 8.2).

 

Таким чином, грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

М⁵=Нт. (8.11)

Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування про­позиції грошей і регулювання грошової маси.

Важливу роль у цьому процесі відіграє Центральний банк, який контролює грошову базу (Я).

Грошовий мультиплікатор визначає силу грошей. При цьому гроші, які перебувають в обігу, називають:

=> грошима підвищеної сили, якщо т* > 1;

=> грошима пониженої сили, якщо т* < 1;

=> грошима нейтральної сили, якщо т* =1.

Крім мінімального резервного покриття, комерційні банки часто відраховують певний процент від отриманих внесків у свій депозитний резерв - тримають власну касу. Формуван­ня надлишкових резервів (В) обмежує можливості комерцій­них банків у наданні кредитів.

Співвідношення грошової маси і маси товарів та послуг є ос­новним питанням «здоров'я» грошової системи і визначає купі­вельну спроможність грошей.

Купівельна спр&можність грошей визначає кількість товарів та послуг, які можна купити за грошову одиницю.

Очевидно, що з підвищенням рівня цін купівельна спромож­ність грошей знижується.

Грошовий агрегат (МІ) (сума готівки та депозитів до запи­тання) залежить як від маси грошей високої ефективності (МИ), так і від співвідношення резервів і депозитів комерційних

банків (г) та від співвідношення готівкових коштів та депозитів населення (4):

МІ = /п*МЛ. (8.12)